WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Опитування громадської думки в США: історія та сучасність - Реферат

Опитування громадської думки в США: історія та сучасність - Реферат


Реферат
на тему:
Опитування громадської думки в США: історія та сучасність
Зміст
1. Перші спроби вивчення громадської думки в США.
2. Способи опитування громадської думки в США.
3. Організацій, що ведуть дослідження в сфері громадської думки.
4. Сучасні дослідження громадської думки в США.
Перші спроби вивчення громадської думки в США
Опитування громадської думки є одним з основних методів у дослідженнях цілого ряду наук. Саме цей метод вивчення безпосередніх фактів свідомості не тільки подає інформацію про стан громадської свідомості, але й у багатьох випадках є джерелом відомостей про досліджувані процеси.
Історія проведення опитувань у США йде від 1820 року, коли кілька газет почали цікавитися в громадян або місцевих політиків, кого з кандидатів вони хотіли б бачити на пості президента. У 1824 р. журналісти газет "Херісберг Пенсільвенієн" та "Ролей Стар" в штатах Делавер і Північна Кароліна не залежно один від одного провели опитування громадян і політичних діячів стосовно кандидата, який переможе в регіоні з чотирьох претендентів, на крісло Президента США. Обидві газети опублікували дані, згідно з якими в цих штатах преможе кандидат Е. Джексон. Вибори у листопаді 1824 засвідчили перемогу Джексона в обох штатах, хоча в масштабах країни він непереміг. Ці опитування мало походили на сучасні, не були ретельно сплановані й науково підготовлені. Тому їх назвали "солом'яними". Їхнім основним завданням було сприяти продажу як можна більшого числа газет. Багато газет сприйняли цю практику, і в 1904 році опитування нью-йоркської газети охопило тридцять тисяч зареєстрованих виборців. Інші опитування, неполітичні, по дослідженню ринку й запитальники для читачів журналів були використані в 1911 році. І відразу ж слідом за ними стали розвиватися опитування у формі інтерв'ю вдома. В 1886 році був заснований журнал "Громадська думка" (Public Opinion), що звертався до безлічі суспільних проблем, передруковуючи передовиці з газет, промови найбільш впливових політиків, цитуючи видних суспільних діячів. Подібна інформація збиралася з усією країни. В 1906 році він поглинувся іншим журналом "Літературний дайджест" (Literary Didgest), що пізніше став найбільш читаємим і найбільш великим виданням свого часу. В 1916 році журнал проводить своє перше опитування громадян, розіславши листівки своїм передплатникам у п'ять штатів, запитуючи їхню думку про кандидата на пост президента. Отримані дані були опубліковані. Перед кожними новими виборами процедура опитування повторювалася. Тільки тепер адреси респондентів бралися з телефонної книги або із записів реєстрації автомобілів. ДО 1932 року число опитаних склало двадцять мільйонів чоловік. Це було дуже гарною рекламою, тому що кожна поштова картка з питаннями містила в собі ще й передплатний бланк. І хоча по даним цих опитувань перевага віддавалася в основному республіканському кандидатові, аж до 1936 року респонденти правильно відзначали переможця передвиборної кампанії.
Спочатку опитування в США проводилися для задоволення інтересів торгівлі й були вдосконалені в період Другої світової війни. Сьогодні існує понад 200 центрів, що проводять загальнонаціональні опитування. Сотні центрів місцевого масштабу займаються вивченням думки на регіональному рівні.
Після Першої світової війни небувалий ріст продуктивності створив в американському суспільстві атмосферу споживажа. Поява в 20 роках радіо дало засіб для виявлення й аналізу радіуса чутності й впливу комерційних повідомлень.
Якщо вимоги ринку породили дослідження громадської думки й опитування, то війна дала другий потужний поштовх розвитку методів вивчення думки. Результати дослідження американської громадської думки направлялися безпосередньо президентові Рузвельтові й надавали президентові істотну допомогу.
Після війни значні сили нової інформаційної галузі були спрямовані на вимір і обробку громадської думки стосовно до вимог ери, що відкривається, американської гегемонії.
Під час Другої світової війни вивчення суспільної думки цілком було поставлено на службу холодній війні. Джордж Геллап заявляв: "Єдина область, де ми можемо мати перевагу над росіянами, - це наші дослідницькі методи для попередньої оцінки пропаганди й виміру ступеня її успішності".
Інформаційні обстеження, проведені Ллойдом Фрі на Кубі перед висадженням у затоці Свиней і в Санто-Доминго на передодні американського втручання показали, що політикам краще було б утриматися від проведення цих акцій.
Служба Геллапа, що має філії на всіх континентах, систематично збирає відомості про настрої в десятках країн з метою одержання інформації, корисної для американських політиків. Добре відомо, що ЮСИА використає результати вивчення суспільної думки для "зміцнення позицій Америки за кордоном". Самі по собі опитування мало що значать. Інша справа, як вони використаються в процесі керування свідомістю людей.
Після 1945 головною функцією опитувань як і раніше залишається постачання корпоративного бізнесу інформацією про переваги й схильності споживача.
По-справжньому наукове дослідження громадської думки починається з 1930 року, коли був застосований частковий вибірковий метод а в 1936 році - імовірнісний вибірковий метод. В 1937 році починає свої публікації впливовий журнал по дослідженню суспільної думки "Паблік Опініон Квортерлі" (Public Opinion Quarterly), що до сьогоднішнього дня є самим серйозним журналом у цій області. В 1939 році було проведено перше приватне дослідження суспільної думки кандидатом на пост президента. Також президент Рузвельт звернувся до академічних кіл за допомогою по дослідженню думки громадськості про можливості участі США в другій світовій війні.
Але не всі опитування суспільної думки вірно прогнозували майбутню ситуацію. Видимо, самим яскравим прикладом фіаско в історії опитувань є результати опитування, проведеного в 1936 році журналом "Літературний Дайджест". Редакція журналу розіслала 10 млн. бюлетенів, у яких просила людей, що одержали їх, відповісти, за кого вони будуть голосувати на майбутніх виборах президента - за кандидата від республіканської партії А.Лендона або за демократа Ф. Рузвельта. Було повернуто 2 млн. бюлетенів. Опубліковані в журналі результати пророкували, що президентом стане А. Лендон. Однак позначилося, що на виборах з великою перевагою перемогу одержав Ф.Рузвельт, за який проголосувало 60% виборців.
Так само деякі автори описують вибори 1980 року як "помилку питань". Багато національних опитувань у жовтні показували, що Р.Рейган не зможе перемогти Дж.Картера. Але вже в заключному звіті в листопаді він був названий очікуваним переможцем. Ситуація змінилася буквально за останній передвиборний тиждень, тому що більшість виборців, що коливалися, затвердилися у своєму виборі після відомих подій з американськими заручниками в Ірані й після остаточних передвиборних телевізійних дебатів. Отже, більшість опитувань правильно висвітлювали хід передвиборної компанії 1980року.
Крім цих двох прикладів супротивники й критики опитувань приводять масу аргументів, називаючи процедуру опитувань "недемократичною" і елітною, з одного боку, і представляють її "нав'язуванням думки погано інформованої середньостатистичної людини", яке утрудняє досягнення компромісу й консенсусу.
Багато національних політиків, включаючи й членів Конгресу, розділяють ці позиції. Так, конгресмен Л. Недзі наполягала на прийнятті закону про "правду в опитуваннях". Хоча такий закон не пройшов у Конгресі, він був прийнятий у штаті Нью-Йорк. Іншим наполегливим критиком політичних опитувань був сенатор А. Гор
Loading...

 
 

Цікаве