WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальні пріоритети українського державотворення в контексті регіональної політики - Реферат

Соціальні пріоритети українського державотворення в контексті регіональної політики - Реферат


Реферат на тему:
Соціальні пріоритети українського державотворення в контексті регіональної політики
Як відомо, ідея людського розвитку в західній теорії та практиці набула популярності, починаючи з 20-х років, а ще більше - з середини ХХ століття. Поштовхом до цього стали соціальні дослідження Ретлісбергера, Мейо та Мура (США) і Фрідмана (Франція), які на противагу тейлоризму висунули концепцію "людських стосунків" (human reletion theory). Згідно з цією теорією, більш ефективним виробництво буде не тоді, коли працівник перетвориться на придаток машини (як при тейлоризмі), а за умови задоволення ним своєю працею, врахування роботодавцем індивідуальних і колективних інтересів, створення сприятливої атмосфери в колективі тощо. З часом вимоги теорії "людських стосунків" вийшли за межі виробництва й поширили свій вплив на суспільство в цілому. Врахування різноманітних потреб та інтересів людини в системі суспільних відносин виокремило своєрідні критерії та показники людського розвитку. Вони охопили виробництво і зайнятість населення, тривалість життя, рівень освіти та охорони здоров`я, харчування, екологічної безпеки тощо [1]. Сьогодні за цими показниками експерти визначають індекс людського розвитку, оцінюють життєздатність соціальних систем в контексті фундаментальних цінностей, обґрунтовують рекомендації щодо корекції перетворень, які здійснюються в тих чи інших країнах в певний історичний період.
За результатами міжнародних обстежень останніх років, за індексом людського розвитку Україна посідає десь 96 - 102 місце серед держав світу. Українці надто погано харчуються й менш захищені соціально, вони проживають в екологічно небезпечних умовах, мають недосконалу систему охорони здоров`я, розпорошене культурне поле й цілу низку проблем у здобутті освіти, працевлаштуванні тощо. Такий стан державного розвитку 50 мільйонного народу, розселеного у сприятливому для ведення сільського господарства кліматі й у багатому на природні ресурси краї, може вважатись лише принизливим.
Прихід нових людей до влади як раз мав стати нагодою для зміни пріоритетів. І нова енергійна Програма уряду начебто окреслила шляхи такої зміни. І хоча зараз пройшло ще небагато часу від початку її реалізації, вже маємо велику кількість проблем, як масштабних, загальнодержавних, пов'язаних із недосконалістю правового забезпечення соціальної сфери, так і повсякденних, індивідуальних, пов'язаних із недосконалістю або й відсутністю адміністративних механізмів соціального захисту на рівні регіону, міста, селища чи села.
Мета нашої публікації: на рівні окремого регіону проаналізувати спроби і перспективи реалізації нової урядової програми, окресливши перед цим наявний стан справ у його системі соціального захисту.
Деякі регіональні аспекти соціального
розвитку Донеччини 1
Не зважаючи на відчутні зміни (особливо в останні два роки) соціально-економічних показників розвитку Донецького регіону, про що неодноразово говорилося на сторінках масової і фахової преси, якісна оцінка соціальних індикаторів залишається далеко нижчою за рекомендовані міжнародні стандарти.
У 2003 році Донецький інститут соціальних досліджень і політичного аналізу здійснив соціологічне дослідження [2], темою якого була проблема бідності на Донеччині. Опитування проводилось у 10 містах області та шести селах двох районів. Обсяг вибірки склав 700 осіб.
Дослідження показало, що загалом мають якісь засоби для існування (роботу, пенсію, стипендію) 88% опитаних жителів. Кожен восьмий житель (12%) не має ні роботи, ні пенсії чи стипендії, 4% з них стоять на обліку в службі зайнятості, інші 8% - не стоять. Означили себе як безробітні 9% опитуваних. Дві третини донеччан вказали, що отримувані ними зарплати, пенсії і стипендії їх не можуть влаштувати, тому що платять дуже мало (66%). Також дві третини опитаних (67%) заявили, що на одного члена їхніх сімей припадає менше 200 грн. Ясно, що в більшості своїй респондентів саме цієї групи не влаштовують їхні доходи. З-поміж цієї групи слід окремо виділити підгрупу людей (27%), сімейний дохід на людину яких удвічі нижчий - всього до 100 грн. Більша частина таких сімей проживає в сільській місцевості та в малих депресивних містах. Ці сім'ї відкинуті за межу фізичного виживання. Саме серед даної групи багато тих, хто відчуває гостру потребу буквально в усьому - від ліків, одягу, взуття до оплати комунальних послуг, ремонту житла, заміни меблів (загалом до 20%). Іще 43% опитаних членів регіональної громади не можуть собі дозволити придбати побутову техніку і пристрої, аудіо- та відеотехніку, комп'ютер, хоч і відчувають у цьому гостру потребу.
Третина заявила про доходи в сім'ї вище 200 грн на людину. Серед них 25% мають, за їхніми словами, від 200 до 400 грн. на душу, а 8% - до 500 грн. і більше. Такі доходи - рідкість у сільській місцевості, основна частка їх припадає на міста області.
Уявлення більшості донбасівців про мінімальну забезпеченість вкладаються в 100 американських доларів місячного доходу на душу населення. У цьому випадку частина донбасівців відчувала б себе мінімально захищеною, навіть отримуючи стабільно лише 100 гривень. Середній же рівень забезпеченості здебільшого окреслюється десь $200. Максимальний рівень забезпеченості уявляється в середньому відповідним приблизно $700 (3600 грн.) на місяць. Відзначимо, що на всіх рівнях найменші запити в сільських жителів і традиційно більш високі - серед городян.
Найактуальнішими проблемами свого регіону донеччани називають безробіття та екологію. Після них ідуть злочинність і корупція та економічні проблеми.
Соціальний захист населення. Станом на 01.04.2004 кількість одержувачів соціальних допомог склала 92,6 тис. сімей, середньомісячний розмір допомоги - 95,9 грн. За перший квартал 2004 року нарахування з виплати соціальних допомог склало 24,0 млн. грн., у т.ч.: допомога сім'ям з дітьми - 10,9 млн. грн., допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам - 1,4 млн. грн., державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - 11,7 млн. грн.
За три місяці 2004 р. фінансування соціальних допомог склало 23,5 млн. грн. Виплата допомог проводиться своєчасно, заборгованості із соціальних виплат немає.
Станом на 01.04.2004 в області отримують субсидії 175,9 тис. сімей (10,1% від кількості сімей в регіоні), у тому числі на придбання твердого палива та скрапленого газу - 6,4 тис. сімей. За рішенням місцевих органів виконавчої влади або створених ними комісій субсидії призначені 10,6 тис. сімей. Середньомісячний розмір субсидії на оплату житлово-комунальних послуг складає 58,1 грн. в місяць, на придбання твердого палива та скрапленого газу - 336,4 грн.
За 3 місяці 2004 року відділами
Loading...

 
 

Цікаве