WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Сутність поняття «Соціально-культурна реабілітація молодих інвалідів» - Реферат

Сутність поняття «Соціально-культурна реабілітація молодих інвалідів» - Реферат

статусу; е) виховання та розвиток особистості; є) відновлення здоров'я та працездатності; ж) інтеграція в суспільстві.
3. Природа "соціальної реабілітації": а) соціальна; б) медико-соціальна; в) соціально-психологічна; г) соціально-педагогічна; д) біо-соціальна; е) комплексна.
4. Зміст "соціальної реабілітації": а) підвищення ступеня соціальної повноцінності індивіда; б) відновлення та зміцнення здоров'я; в) формування соціального досвіду; г) формування позитивного ставлення до життя; д) адаптація до праці та оточуючого середовища; е)реабілітаційне виховання; є) психологічна адаптація; ж) відновлення працездатності; з) самовиховання та самореалізація; к) самовизначення в суспільстві.
5. Співвідношення понять "соціальна реабілітація " та "реабілітація": а) "соціальна реабілітація" та "реабілітація" є тотожними поняттями; б) "соціальна реабілітація" та "реабілітація" не є тотожними поняттями;
6. Співвідношення поняття "соціальна реабілітація" з іншими поняттями:
а) "соціальна реабілітація" є частиною "комплексної" реабілітації;
б) "соціальна реабілітація" є частиною "загальної" реабілітації;
в) "соціальна реабілітація" та "соціально-трудова реабілітація"- поняття тотожні;
г) "соціально-трудова реабілітація" є частиною "соціальної реабілітації";
д) "соціально-психологічна реабілітація" та "соціальна реабілітація"- тотожні поняття.
7. Структура "соціальної реабілітації":
а) "соціальна реабілітація" складається з "медичної реабілітації", "елементарної реабілітації", "соціально-трудової реабілітації";
б) до "комплексної реабілітації" належать: "медична реабілітація ", "професійна реабілітація", "соціальна реабілітація";
в) "елементарна реабілітація" є частиною "соціально-трудової реабілітації";
г) складовими елементами соціально-трудової реабілітації є "елементарна реабілітація" та психологічна реабілітація";
д) складовою частиною "реабілітації" є "фізична реабілітація";
е) "реабілітація" здійснюється за наступними напрямами: "медична реабілітація", "професійна реабілітація", "технічна реабілітація"; "психологічна реабілітація" та "культурна реабілітація".
Отже, термінологічна невизначеність та суперечливість у тлумаченні таких понять, як "реабілітація" та "соціальна реабілітація", непослідовність у формулюванні основних характеристик реабілітаційного процесу потребують більш глибокого аналізу самої проблеми інвалідності та вироблення об'єктивного погляду щодо сутності соціальної реабілітації людей, які внаслідок хвороби чи травми повністю чи частково втратили здатність виконувати соціальні функції, виключені з соціальних зв'язків та соціальної діяльності.
Для вироблення об'єктивного погляду на сутність поняття "реабілітація інвалідів" доцільно розглянути саму проблему інвалідності у більш широкому діапазоні аспектів, адже будь-яка проблема людини пов'язана з усіма сторонами її життя та й сама вона є цілісною єдністю й потребує комплексного вивчення.
Серед загальнонаукових принципів пізнання світу, людини та її буття, як відомо, найбільш ефективним і плідним у процесі дослідження вважається системний підхід. Саме з позицій системного підходу нами було здійснено багатоаспектний аналіз, який дозволив якнайкраще зрозуміти та якнайповніше визначити сутність соціальної реабілітації інвалідів і зробити такі висновки.
По-перше, оскільки людина є біо-соціальною системою, тобто природною істотою, яка за своєю сутністю соціальна, реабілітація не може бути "не соціальною", а якоюсь іншою. На цій підставі можна стверджувати, що поняття "соціальна реабілітація" та "реабілітація" можуть використовуватися як тотожні, але при цьому термін "соціальна реабілітація" точніше й повніше розкриває сутність питання. До того ж, немає ніяких підстав розглядати соціальну реабілітацію як частину якоїсь "загальної реабілітації ", адже при правильному розумінні мети першої (соціальне становлення інвалідів та їхня інтеграція у суспільство) в принципі виключається можливість існування ще якоїсь іншої, "більш широкої " чи "загальної".
Можна погодитися з тим, що до поняття "реабілітація інвалідів" часто додається термін "комплексна". В нашому розумінні він розкриває характер реабілітаційного процесу, адже цей процес має подвійну природу - медико-соціальну, а комплекс заходів, що його "забезпечує", обов'язково повинен включати в себе як заходи соціально-економічного, правового, педагогічного й психологічного плану (тобто у широкому смислі - соціальні), так і заходи медичного характеру.
По-друге, враховуючи те, що людина є цілісною єдністю як організму, так і особистості, а інвалідність - це втрата цієї цілісності, з найбільшою вірогідністю можна говорити про предмет реабілітації як про відновлення цілісності людини та її буття через нейтралізацію та усунення негативних наслідків, спричинених органічними дисфункціями, та підвищення ступеня її соціальної повноцінності, формування соціальної активності. При цьому доречно зауважити, що оскільки саме особистість є головним інтегруючим ланцюгом цілісної системи, реабілітація не може будуватися без урахування особистісного компоненту. Це й слід враховувати при розробці стратегії реабілітації інвалідів.
По-третє, в зв'язку з тим, що людина як відкрита функціональна система тісно пов'язана із середовищем і не може існувати поза ним, а головними механізмами, що підтримують її існування та цілісність, є адаптація та активність (саме активність слугує адаптації до середовища та інтеграції з ним), інвалідність можна охарактеризувати як стійку дезадаптацію та дезінтеграцію людини в умовах середовища, спричинені порушенням вітальних функцій як особистості, так і організму. Тож, головною метою реабілітації має бути активна адаптація з подальшою інтеграцією у середовище (в даному випадку - в соціум).
По-четверте, враховуючи те, що людина є такою унікальною системою, "інтегрованою індивідуальністю", яка сама здатна до самопрограмування, саморегулювання, самозбереження та самовдосконалення, при розробці стратегії реабілітації слід одразу відмовитися від старого директивно-маніпулятивного підходу, що практикувався багато років та виявився малоефективним, й згідно з яким людину-інваліда розглядали як безпомічний, безпорадний об'єкт зовнішнього впливу. Слід створити належні умови для індивідуального розвитку, актуалізації власних ресурсів, самореалізації, а, отже, до самореабілітації кожного індивіда. Це має бути безперервний процес вільного розвитку та самовдосконалення людини, родовою сутністю якої є свобода. Адже саме свобода дає людині можливість досить вільно змінювати вихідні обставини свого існування, а значить, дозволяє їй виступати суб'єктом діяльності, характеризує її не як маріонетку в руках долі, а як активного діяча, автора власного життя.
Loading...

 
 

Цікаве