WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Сутність поняття «Соціально-культурна реабілітація молодих інвалідів» - Реферат

Сутність поняття «Соціально-культурна реабілітація молодих інвалідів» - Реферат

навчання та перенавчання, ... підвищення матеріального (пенсійне забезпечення, покращання житлових і побутових умов тощо) та культурного (включення в художню самодіяльність, спортивні заходи, різні гуртки) рівнів" (3).
Така дефініція теж має досить загальний та суперечливий характер і фактично не розкриває сутності саме соціальної реабілітації. Великі сумніви викликає йтлумачення В.П. Бірана поняття "підвищення культурного рівня" інвалідів. Стосовно ж заходів "підвищення матеріального рівня", то вони скоріше належать до програм соціального захисту, а не до соціальної реабілітації і можуть розглядатися як фактор підвищення соціального статусу, але не як змістовна характеристика реабілітаційного процесу. В цілому ж позиція В.П. Бірана полягає в тому, що соціальна реабілітація являє собою комплекс заходів і (поряд з медичною реабілітацією) є компонентом, частиною загальної реабілітації.
Аналогічною до вищезазначеного є дефініція Н.М. Платонової, яка розглядає реабілітацію не як процес, а як комплекс медичних, професійних, педагогічних, соціальних, юридичних заходів, головною метою яких є ефективне і якомога раннє повернення хворих та інвалідів (дітей та дорослих) до суспільно корисної діяльності; формування в них позитивного ставлення до життя, навчання, родини. На думку Н.М. Платонової, реабілітація інвалідів являє собою активну функцію суспільства, коли відбувається боротьба не тільки проти хвороби, але й за людину, за її місце в суспільстві.
"Об'єктом реабілітації, - вважає Н.М. Платонова, - є люди, які внаслідок хвороби чи травми повністю або частково втратили здатність виконувати соціальні функції, що властиві здоровим людям того ж віку, статі, суспільно-професійного положення або знаходяться під загрозою стійкого порушення цих функцій (трудова діяльність, навчання, здатність до читання, письма, самостійного переміщення, комунікативні здібності, можливість до самообслуговування тощо)" (16).
По-різному визначають зміст та мету реабілітаційного процесу І.М. Язвіна, С.О. Хрустальов, В.З. Кантор.
Так, згідно з концепцією І.М. Язвіної, соціальна реабілітація - це процес, спрямований на найбільш повну та швидку адаптацію до праці і соціально-побутових умов (25).
Розробляючи методику соціальної реабілітації незрячих, C.О. Хрустальов визначає її як психічний процес адаптації, який відбувається на трьох рівнях:
" адаптація до навколишнього предметного світу;
" адаптація до соціально-психологічного оточення;
" адаптація людини до самої себе як до незрячої.
Таким чином, адаптація, на думку автора, є не метою, а психологічним змістом реабілітації (24).
Досить обгрунтованою і логічною виявилася позиція В.З. Кантора, який соціальну реабілітацію інвалідів визначає як процес підвищення ступеня "соціальної цінності інвалідів, кінцевою метою якого є інтеграція в суспільстві " (12).
Згідно з цією концепцією, здійснення процесу соціальної реабілітації має відбуватися на основі "реабілітаційного виховання", яке передбачає включення інвалідів у різні сфери суспільної діяльності і спрямоване на відновлення та зміцнення здоров'я, підвищення особистісного і соціального статусу.
А.С. Вовканич, В.М. Трач, Г.В. Тупайло, посилаючись на визначення терміну "реабілітація" Всесвітньою організацією охорони здоров'я як "комбінованого і скоординованого застосування медичних, соціальних, освітніх, і професійних заходів для підготовки чи перепідготовки непрацездатної особи для діяльності на максимально високому рівні", вважають, що однією з важливих ланок реабілітаційного процесу та найбільш дійовим засобом реабілітації інвалідів є реабілітація за допомогою фізкультури і спорту, тобто "фізична реабілітація", яка має на меті підвищення адаптації інваліда до умов життя, відновлення або компенсацію втрачених функцій організму, підвищення функціональних можливостей та оздоровлення всього організму, повернення почуття соціальної повноцінності. Автори підкреслюють, що оздоровче тренування та фізична терапія, фізкультурно-рекреаційні заняття та проведення масових фізкультурно-спортивних змагань і спортивних ігор з інвалідами різних нозологій не тільки сприяють виробленню координації в діяльності різних систем організму, але й позитивно впливають на психіку хворої людини, мобілізують її волю (4).
У словнику-довіднику з соціальної роботи під редакцією професора Є.І. Холостової, "соціальна реабілітація" визначається як "комплекс заходів, що спрямовуються на відновлення зруйнованих або втрачених індивідом суспільних зв'язків та відносин внаслідок порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму" (21). Це ж джерело тлумачить мету соціальної реабілітації як відновлення соціального статусу особистості, забезпечення соціальної адаптації у суспільстві, досягнення матеріальної незалежності. Відповідно до цього, соціальна реабілітація включає в себе соціальну навколишньо-адаптивну орієнтацію: соціально-побутову адаптацію та соціально-побутове влаштування.
Автори словника-довідника зазначають, що важливою частиною соціального блоку реабілітаційної програми є заходи матеріальної допомоги, в тому числі, соціальні пенсії та компенсаційні виплати, адресна матеріальна підтримка (у вигляді допомоги харчами, одягом, іншими речами ужитку, технічними заходами тощо).
Далі у цьому ж джерелі наголошується на тому, що ефективність соціальної реабілітації досягається усім комплексом реабілітаційних заходів (медичних, психологічних, професійних, соціальних), які мають на меті зменшити прояви соціальної дефектності інвалідів.
Безперечною видається думка авторів про те, що ступінь ефективності реабілітаційних заходів визначається рівнем соціалізації особистості інваліда, його здатності адаптуватися у суспільстві. Але тоді незрозуміло, чому ж заходи даного виду автори тлумачать тільки як "соціальне обслуговування вдома" та "обслуговування під патронажем органів соціального захисту". Адже термін "обслуговування" нівелює особистість самого інваліда, вказує на його пасивну роль утриманця, в якого мало шансів проявити активність, самостійність у вирішенні власної долі, а значить, виключає можливість адаптуватися у суспільстві.
Таким чином, аналіз публікацій показав, що практично у жодному з принципових питань щодо соціальної реабілітації інвалідів немає єдності у поглядах та спостерігаються розбіжності за наступними позиціями:
1. Сутність "соціальної реабілітації": а) процес; б) комплекс заходів або програм; в) частина "комплексної реабілітації"; г) один з напрямків "комплексної реабілітації".
2. Мета "соціальної реабілітації": а) раціональне працевлаштування; б) відновлення або компенсація втрачених функцій організму; в) адаптація до навколишнього середовища; г) адаптація психологічна; д) відновлення особистісного та соціального
Loading...

 
 

Цікаве