WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Теоретичні основи молодіжного і дитячого руху в Україні - Реферат

Теоретичні основи молодіжного і дитячого руху в Україні - Реферат

категорій.
Молодіжний рух, як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим механізмом взаємодії нових поколінь з суспільством. У рамках молодіжного руху, молода людина не лише проходить соціалізацію, здобуває необхідний досвід, але й само реалізується. Молодіжний рух є осередком формування молодіжного стилю життя, культури. Сьогодні юнологи розрізняють дві форми молодіжного руху: організований молодіжний рух та неформальні молодіжні ініціативи (неформальний молодіжний рух).
Під терміном "неформальний молодіжний рух" розуміють систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної активності в їх взаємозв'язку між собою та суспільством. Фактично молодіжний рух та неформальні ініціативи створюють обличчя суспільства. Молодіжний рух виникає в процесі соціально-економічного та соціально-політичного розвитку суспільства, і їх зміст, форма діяльності значною мірою відбиває соціокультурну, історичну, демографічну, політичну та інші специфіки життя окремої країни.
3. Періодизація молодіжного руху.
Доцільно прослідкувати історичні аспекти розвитку організованого молодіжний рух. Іншими словами дослідити періодизацію молодіжного руху. Періодизація - це умовний поділ будь-якого процесу на хронологічні періоди. В цілому розрізняють чотири етапи у молодіжному русі. А саме: І етап - зародження; ІІ етап - становлення; ІІІ етап - комсомольсько-піонерський; ІV етап - відродження. Охарактеризуємо кожний із зазначених етапів.
І етап - зародження. Умовно цей період починається із ХVІ ст і триває до ХVІІІ століття. Від моменту існування при церковних братствах "молодечих" чи "младенчиських" організацій; пізніше з'явилися (ХVІІ ст) гуртки або кружки на базі вищих навчальних закладів у великих повітових містах пізніше виникли різного роду "земляцтва", які займалися самодопомогою, культурним збагаченням.
ІІ етап - становлення. (ХІХ - ХХ ст.) він тривав до середини 20-х років ХХ ст. для Радянської України (Східної України) і до 30-х років для Західної України. для цього етапу характерне існування чотирьох типів молодіжних організацій: політичних, національних, релігійних, та неполітичних.
ІІІ етап - комсомольсько-піонерський (тривав до 1980 року) і характерний існуванням лише однієї молодіжної організації - ВЛКСМ.
ІV етап - відродження. (Він триває до сьогоднішнього дня). Саме він є найцікавішим. Тому ми розглянемо його більш докладно. Вчені юнологи визначають наступну структуру цього етапу.
І підетап (1980-1989 рр.). його характеризують як неформальний рух, тоді було закладено необхідні умови для створення широко організованого молодіжного руху. Організована молодіжна ініціатива виникла саме в середовищі "неформалітету". В цей час виникли Український культурологічний клуб, Товариство Лева, студентське об'єднання "Громада". Значна частина молодіжних об'єднань того часу утворена на основі спільних інтересів у галузі мистецтва, культури, науки, екологічних, релігійних та суспільно-політичних проблем.
ІІ підетап. (1989 - 1990 рр.) в першу чергу характеризується поширенням масових молодіжних та студентських громадсько-політичних рухів та виникненням масових молодіжних громадсько-політичних організацій. У цей час утворюється кількатисячна організація Сою українського студентства (СУС), Спілка української молоді (СУМ), спілка незалежної української молоді. Кульмінацією цього етапу стало голодування студентів у жовтні 1990 року на площі Жовтневої революції в Києві. Акція була активно підтримана - застрайкував увесь Київ. Голодування студентів стало переломним етапом у свідомості цілого покоління та в розвитку організованого молодіжного руху.
ІІІ підетап (1991 - 1992 рр.) характеризується ідеологічною, політичною та організаційною кризою організованого молодіжного руху. після проведення акції голодування молодіжні об'єднання постали перед вибором нових форм роботи в молодіжному середовищі. Досягнення державної незалежності викликало масовий вихід частини молоді із молодіжних об'єднань. Спробою реанімації масової молодіжної ініціативи стало ініційоване Союзом українського студентства друге голодування студентів у м. Києві. Проте ця акція не стала визначальною подією в молодіжному середовищі. Вона лише стала першопричиною такого явища як "припартизації" молодіжних структур та масового розпаду молодіжних громадсько-політичних рухів.
ІV підетап (1993 - 1996 рр.) умовно можна означити як період пошуку та становлення організаційних форм роботи в молодіжному середовищі та налагодження механізмів діалогу між молоддю і державною владою. У цей час набувають значного поширення молодіжні філії при політичних партіях. Молодь шукає самореалізації через участь у партійній роботі. Набуває поширення у студентському середовищі ідея створення незалежних студентських профспілок. У цілому, даний період є своєрідною школою організаційної роботи сучасних молодих політиків.
V підетап (1996 - 1999 рр.) означений активними спробами очолити загальноукраїнський молодіжний рух , та забезпечення інтересів молоді в освітній та політичній сферах. Значної популярності набула ідея створення єдиного представника інтересів молодіжного руху перед державою та міжнародними організаціями (УНКМО). У цей період спостерігається активізація участі активістів різних молодіжних організацій у виборчих кампаніях. Молоді люди почали самі висуватися в органи місцевого самоуправління, а також виступали в ролі ініціаторів створення широкої громадської підтримки в молодіжному середовищі тієї чи іншої партії чи окремого політика.
VІ підетап (1999 р. - та триває по сьогоднішній день) розпочався в наслідок усвідомлення частиною молодіжних активістів необхідності політичного оформлення своїх інтересів у вигляді політичноїпартії та боротьби за владу задля реалізації цих інтересів.
Таким чином, організований молодіжний рух, пройшовши ряд певних періодів свого розвитку сьогодні перебуває на новому етапі свого існування, який передовсім характеризується активною участю молоді як окремої соціально-демографічної групи з власними економічними, соціальними та політичними інтересами, оформленими у вигляді політичних структур у "великій політиці".
4. Молодіжний та дитячий рух як система.
Молодіжний рух сьогодні розглядається як своєрідна політична система такої верстви населення як молоді. Це відбувається тому, що:
- молодь це специфічна, важлива соціальна група населення у структурі всього суспільства;
- молодь є об'єктом і суб'єктом молодіжної політики;
- за трактуванням політологів - політична система одна із форм соціального руху матерії, пов'язана із особливою формою діяльності людей - політикою.
Здійснюючи молодіжну політику суспільство повинно мати механізм, систему з допомогою якої воно може її розробити та реалізувати. Таким чином, молодіжний рух як систему можна представити в вигляді своєрідної таблиці (мал.1).
Отже, молодіжний та дитячий рух як система складається із трьох підсистем: інституційної (організаційно-інституційеної); законодавчої (нормативної); інформаційної (комунікативної). В свою чергу, до інституційної підсистеми належать: а) державні структури; б) громадські структури. До законодавчої підсистеми входять: а) нормативно законодавчі акти; б) статути. Інформаційна підсистема складається із: а) молодіжних засобів інформації; б) інших молодіжних видань.
Основні підсистеми молодіжного та дитячого руху як системи.
Література:
1. Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. - Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
2. Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. - К., 1999.
3. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. - К., 1997.
4. Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. - М. Издательский центр "Академия", 2002.
5. Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. - М.: Академический Проект, 2001.
6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. - Львів: Кальварія, 2003.
Loading...

 
 

Цікаве