WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальна геронтологія - Реферат

Соціальна геронтологія - Реферат

потрібне довге життя, насичене творчою і професійною працею, соціальним престижем, економічною незалежністю, а не довге життя взагалі.
Індивідуальне довголіття ґрунтується на біологічних особливостях певних індивідів і не залежить від життєвого шляху та соціального статусу.
На думку більшості демографів загальний характер старіння населення знаходиться у прямій залежності від рівня суспільно-політичного розвитку і за своєю природою є прогресивним процесом. Він притаманний тільки нашому часові і має серйозні демографічні, економічні, психологічні, культурні і медичні наслідки. Змінилась вікова структура населення і процеси природного руху - народження і смерті.
Висловлювалась думка, що старіння населення є причиною соціальних конфліктів, оскільки з економічної точки зору старі люди являють для суспільства тягар, причому затрати на їхнє утримання постійно збільшуються (теорія Стігліца) ще в 1949 році особливе незадоволення викликала та обставина, що "сучасна цивілізація дозволяє слабким людям дозріти до літніх років", у результаті "мільйони таких старих створюють небезпеку для виживання найбільш здібних". Він вбачав у цьому порушення законів природи, розцінюючи "потурання" суспільства старим людям як "дороговартуюче рицарство". Саме недомагання та хвороби старих людей, на його думку, є причиною "бюджетної асиметрії" та економічних труднощів.
Проте таке ставлення до людей, які ще вчора створювали матеріальні та духовні цінності, є дуже цинічним та жорстоким. Заявляючи про те, що ці люди є тягарем для суспільства, сучасні політики і державні діячі повинні пам'ятати, що вони таким чином оцінюють своїх батьків, котрі забезпечили їм можливість отримати освіту і, кінець-кінців, дали їм життя.
Кожна працююча людина рік за роком створює значно більше ніж споживає. З першої хвилини трудової діяльності людина починає повертати свій борг за роки довиробничого віку. Вже у віці 30-35 років людина (працююча) повертає суспільству усі засоби, витрачені на її виховання і навчання, а протягом наступних 20-30 років професійного життя вона створює "залишки", частину яких суспільство повертає у вигляді пенсії і безкоштовної охорони здоров'я.
3. Історичний аспект місця і становища старої людини у суспільстві.
Історія розвитку людства свідчить про те, що старі люди у різний час займали різне становище у суспільстві і здійснювали на нього неоднаковий вплив. Американський антрополог і етнограф Я. Морган виділив 3 основних періоди у розвитку суспільства: дикість, варварство і цивілізацію.
У давні часи, на нижчому рівні дикості, коли середня тривалість життя складала менше 20 років, старі люди не помирали природною смертю. Діти повинні були вбивати немічних і старих батьків. Цей звичай існував у племен войовничих, які не терпіли слабких, не здатних надати допомогу під час війни.
Умертвіння старих людей припинилося тоді, коли з'явилась необхідність використання їх у процесі добування їжі у зв'язку з розширенням джерел існування. Найголовнішим фактором, який сприяв збереженню життя старим людям, стало відкриття вогню. Необхідність постійного спостереження за вогнем призвела до поділу праці між жінками та чоловіками (жінки - підтримували та оберігали вогонь, чоловіки - полювали). Старі люди звільнили жінок від спостереження за вогнем.
Англійський психолог Д. Бромлі стверджував, що у первіснообщинному суспільстві стара людина отримувала вигоду від свого віку і вона користувалася тим більшою повагою, чим більше прожила років.
У житті багатьох примітивних суспільств старі люди грали головні ролі у політиці, магії, релігії. Геронтократія надовго встановилась у Спартанській Греції в Афінах і Спарті членом ареопага /грец. Найвищий орган судової і політичної влади/ міг стати чоловік, який досягнув 60 років. Перший законодавець Спарти Солон висунув тезу: "Поважай старість!". У стародавньому Римі вищий орган влади отримував назву "Сенат", що означало зібрання старих і поважних людей.
Доіндустріальна епоха також не знала проблеми старості. Старих було мало і, вони майже до самої смерті могли працювати у сільському господарстві у власних сім'ях, займатися ремеслами, мистецтвом. Стати учнем старого майстра було дуже престижно. Розвиток індустрії швидко зруйнував повагу до старих людей, ставлення до них як носіїв знань і мудрості.
На думку багатьох дослідників, суспільне становище старої людини постійно погіршується. Повага до старості, яка існувала в епоху дикості, у сучасному суспільстві змінилась за формою, але не за суттю ставлення до старих людей. Уперше в історії розвитку людства виникла ситуація, коли нові покоління в інтелектуальному відношенні виявляються вищими за попередні покоління. 16 грудня 1991 року Генеральною Асамблеєю ООН прийнята Декларація прав старої людини, яка являє собою збірку етичних норм щодо старих людей.
4. Історія розвитку соціальної геронтології.
Одним із перших дослідників соціально-психологічних аспектів старості вважається американський вчений Дж. Холл, а його монографія "Старіння, остання половина життя" (1922 р.) була прологом нової науки - соціальної геронтології. Вона почала швидко розвиватися після II світової війни.
Батьківщиною соціальної геронтології вважається США, які першими зіткнулися з економічними проблемами старих людей. /Потрясіння, викликані "Великою депресією", і масові рухи старих людей у 30-ті роки вперше показали, що їхні соціально-психологічні труднощі являють собою гостру соціальну проблему/.
У 1928 р. була організована Американська асоціація захисту старості, а в сер.60-х рр.. у Мічиганському університеті була розроблена програма нової навчальної дисципліни - соціальної геронтології. У наш час США вважаються центром теоретичної соціальної геронтології.
Початок соціального підходу до вивчення геронтологічних проблем у Росії поклав І. Мечников. Він показав залежність старіння людського організму від індивідуального способу життя.
Радянський період вивчення соціальних проблем старості пов'язаний з іменем Богомольця, який ставив старіння у залежність від організації праці людини. Займались питаннями геронтології З. Френзель, М. Олександрова, А. Рубанін, М. Сонін, В. Шапіто, А. Решетюк, Н. Сачук.
Першочерговим завданням є підготовка спеціалістів - соціальних геронтологів, які повинні добре знати і розуміти процеси старіння, пропонувати реальні заходи для підвищення соціальної захищеності старих людей.
Література:
1. Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. - Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
2. Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. - К., 1999.
3. Головенько В.А. Український молодіжнийрух у ХХ столітті. - К., 1997.
4. Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. - М. Издательский центр "Академия", 2002.
5. Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. - М.: Академический Проект, 2001.
6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. - Львів: Кальварія, 2003.
Loading...

 
 

Цікаве