WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Поняття самотності в старості - Реферат

Поняття самотності в старості - Реферат

людьми.
3. Зосередженість на своїх відчуттях. Події власного життя і свій внутрішній стан представляються людині винятковими. Вона недовірлива, повна похмурих передчуттів, панічно занепокоєна за своє існування.
4. Нестандартність поведінки, коли світосприйняття і вчинки не відповідають встановленим у даній групі правилам і нормам. У такій поведінці існує дві причини: одна з них - це своєрідність бачення світу, оригінальність уяви, що часто відрізняє людей талановитих. До таких людей належали ті, хто створював нові теорії, не зрозумілі і не оцінені сучасниками, категорично відкинуті й осміяні. Друга - це небажання рахуватися з іншими. Людина впевнена, що усі повинні підлаштовуватися під неї.
5. Недооцінка себе як особистості, а звідси страх бути нецікавим іншим. Така поведінка характерна для людей соромливих, із заниженою самооцінкою, що прагнуть завжди триматися в тіні.
Цікаві дані, що стосуються схильності до самотності в залежності від типу особистості, були отримані групою вчених Каліфорнійського університету під керівництвом Е. Сігельмана. Серед характеристик, що найбільше негативно впливають на психологічну адаптованість, ними були виділені: відчуття себе невдахою, жалість до себе, схильність до пригніченості; прагнення триматися з людьми на відстані, уникнення близького спілкування; облудність і лукавство, ненадійність, ворожість до інших людей, схильність приписувати свої почуття і мотиви іншим.
Українські психологи Е. И. Головаха і Н. В. Паніна, доповнюючи цей досить великий перелік особистісних характеристик, потенційно зв'язаних з переживанням самотності, виділяють таку рису, як конфліктність, тобто схильність загострювати не тільки конфліктні, але найчастіше і просто ускладнені ситуації людських взаємин.
Усі перераховані психологічні характеристики не тільки утрудняють спілкування, але й об'єктивно перешкоджають встановленню інтимно-особистісних відносин між людьми.
3. Типологія тимчасової перспективи.
Достатньо повно розкрили феномен самотності як властивості особистості дослідники цієї проблеми Ю. Швалб і О. Данчева у своїй книзі "Самотність: соціально-психологічна проблема". Вони розглянули характерні риси трьох взаємовиключних типів особистості, виявляючи фактори, що призведуть людину до щастя, або до самотнього існування.
Перший тип умовно можна назвати "рефлексивно-усамітнене" "Я". Це особистість, що характеризується розвинутою самосвідомістю, структурованою системою цінностей. Причому чільне місце в цій ієрархії займають етико-культурні цінності, що виражаються в спрямованості особистості на творчі види діяльності і розуміння іншої людини. В цілому така особистість характеризується гуманістичною позицією у світі. У той же час істотним компонентом у структурі "Я" такого типу виступає прагнення до самовдосконалення, а самота є своєрідним, особливим засобом духовного піднесення.
Другий тип автори умовно називають "монадним". За рівнем розвитку самосвідомості, цілеспрямованості і рефлективності він багато в чому подібний з попереднім, але відмінною рисою є його закритість від інших. Цей тип замкнутого на самому собі "Я". Люди з таким типом самосвідомості відрізняються постійним прагненням до самоствердження. Причому часто навіть за рахунок інших людей. Етичний морально-етичні категорії не виступають для них підставою при постановці та вирішенні життєвих цілей і задач. "Монадне Я" відрізняється від першого типу глибокими психологічними і соціальними конфліктами.
Постійне прагнення до самоствердження зустрічає неприйняття і відсіч з боку навколишніх, а відсутність критичності мислення не дозволяє індивіду зрозуміти для себе причини такого неприйняття, що автоматично призводить до поглиблення прагнення самоствердження. З іншого боку, у зрілому віці зверхцінність "Я" починає усвідомлюватися як відчуженість від світу людей. Але виникаюча на цій підставі тяга до її подолання вже не може бути реалізована.
Соціологи підкреслюють неминучість страждання і неможливість подолання відчуженості для цього типу людей. Вони вважають, що саме цей тип особистості складає основний контингент самотніх старих людей.
Постійне прагнення до ствердження свого "Я", відсутність потреби в інших людях призводять до того, що згодом сама людина починає "випадати" з міжособистісних контактів і спілкування. Характерною рисою такого типу особистості виявляється небажання і нездатність зрозуміти іншу людину. Джерело власних нещасть і переживань завжди знаходиться в інші, зовні. І хоча сама людина іноді може усвідомити свої власні негативніякості, але він виправдує себе, бачачи корінь зла в навколишньому світі.
Третій тип, знову ж умовно, автори назвали "патологічно конфліктним", чи "розривним", типом "Я". Люди такого типу характеризується відносно низьким рівнем розвитку самосвідомості і рефлексії, несформованістю механізмів цілепокладання. Люди цього типу не здатні активно будувати власне життя, перебувають під владою зовнішніх і незалежних від них обставин, а їхня життєдіяльність в цілому носить характер реактивної поводінки. В той же час у системі цінностей людей даного типу досить значимими є інші люди, міжособистісні відносини. Це виявляється в прагненні людей до контактів, спілкування. Однак ці установки в реальному житті майже ніколи не реалізуються в силу викладених особливостей свідомості і самосвідомості цього типу. Неадекватна оцінка інших і себе створює психологічний бар'єр, тобто такий психічний стан, що виявляється у своєрідній пасивності суб'єкта і перешкоджає виконанню ним необхідних для контактів дій. Нерозуміння змістів і цілей висловлень і вчинків інших людей, а також своїх власних в очах інших приводить до психологічного конфлікту, що переживається людиною як самотність.
Специфіка феномена самотності в літньому віці полягає також і в тому, що часто самотність призводить до суїцидальних вчинків. У віці 55 - 65 років часто спостерігається так звана реакція демобілізації, що виникає як результат психологічної кризи пізнього віку. "Майбутнє малюється в темному світлі, планів немає, а минуле, навпаки, ідеалізується, забарвлюється у винятково рожевий колір. Тому в людини з'являються пасивні суїцидальні висловлення типу "жити не варто", "все в минулому", "ніколи не повернути того, що було..."
У віці від 65 до 75 років можливе виникнення суїцидальноопасних вікових депресій, а людей старших 75 років постійно переслідує думка - піти з життя самому.
Таким чином, самотність - це явище, яке характерне тільки людині й вимагає ретельного його вивчення. Кожен тип самотності - це особлива форма самосвідомості, яка свідчить про розрив основної мережі відносин і зв'язків, що складає життєвий світ особистості. Знання типів самотності з погляду пояснення цього явища, розкривають можливості дізнатися про багатоаспектність переживань самотньої людини, здатність більш ретельного аналізу феномену самотності, його джерел, а також необхідність оцінити сферу впливу самотності на життя людини.
Література:
1. Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. - Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.
2. Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. - К., 1999.
3. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. - К., 1997.
4. Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. - М. Издательский центр "Академия", 2002.
5. Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. - М.: Академический Проект, 2001.
6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.
7. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. - Львів: Кальварія, 2003.
Loading...

 
 

Цікаве