WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Методика і технологія соціально-педагогічної роботи з групами, дитячими і молодіжними об’єднаннями - Реферат

Методика і технологія соціально-педагогічної роботи з групами, дитячими і молодіжними об’єднаннями - Реферат

сторін неформальних груп. Тому у влади з'являєте бажання "не допустити", "заборонити" цей рух. У результаті кількість таких груп не скорочується, вони просто ідуть в підпілля. Такий підхід був характерний у радянський період і не привів до позитивнихрезультатів.
Історія нашого суспільства така, що ми тривалий час боролися із тими, хто не так думає. Як приклад, можна пригадати наступну картину: на початку 50-х років на вулицях міст з'являлися хлопці із дуже вузькими брюками, яскравими шкарпетками, в туфлях на товстій "мікропорі", кольорова сорочка, широкий крикливий галстук, в клітинку широкий піджак - це типовий одяг хлопця -" стиляги", плюс довгі коси, бакенбарди, а іноді і борода. Зачіска під хлопця, дуже коротка спідниця, кофточка з розрізом до пупця, туфлі на величезній "шпильці", розмальоване косметикою обличчя - це образ дівчини -стиляжки. Разом вони танцювали "рок-н-ролл", "твіст", трималися вони визиваюче, розмовляли на своїй мові, у якій присутні іншомовні англійські слова. По танцплощадкам їх виловлювали оперативні працівники спеціальних органів, їх відносили до людей, що низько впали, хоча нічого поганого в цілому у такому неформальному русі просто не було.
Підхід на основі нетерпимості, як різновид адміністративно-репресивного підходу. На основі цього в нашій країні завжди йшла боротьба то з вальсом, то з джазом, то з рок-н-ролом, то з брейком, то з довгими чи короткими спідницями, чи з широкими або навпаки з вузькими штанами, то з довговолосими, або з бритоголовими. Поки, що в нашому суспільстві не затвердився плюралізм думок, одягу, взуття, костюмів, зачісок, хоча вже деякі демократичні зрушення в цій сфері є. старше покоління повинно навчитися слухати і чути молодь, метод нотацій повинен замінити на метод переконань, монолог на діалог, крики на повагу.
Демократичний підхід. Він означає конструктивно-реалістичний підхід на становище речей і логіку розвитку суспільства, правильне розуміння причин виникнення, суті, і шляхів розвитку неформальних груп. Потрібно визнати, що існування таких груп в нашому суспільстві, як і в будь-якому іншому є природнім і необхідним явищем. Вони мають як позитивне так і негативне. Проблема у співвідношенні позитивного і негативного. Позитивне повинно підтримуватися, а негативне розумними способами нейтралізовуватися. Тобто неформальний рух повинен бути оптимально управляючим зі сторони держави.
Соціально-педагогічна діяльність проводиться як із формальними так і з неформальними групами, починаючи від класних чи студентських груп і закінчуючи групами молодіжної субкультури. Одним із напрямків такої діяльності може виступати відвернення конфлікту між формальними та неформальними організаціями, встановлення партнерства між ними, виконання неформальною групою тих завдань, які вирішує формальна організація.
Зупинимося більш докладно власне на методиці діагностики підліткових та молодіжних груп. Діагностика таких групи має на меті визначення спрямування групи, її складу, структури, взаємовідносин, уточнення орієнтації та планів членів групи.
До кількісних показників, які слід встановити належать: віковий і кількісний склад групи, соціальний та статевий склад, тривалість існування , частоту та тривалість зустрічей членів, місця зустрічей, кримінальне минуле членів, рівень групового розвитку (стадія розвитку), відповідальність за групову діяльність (лідерний склад).
До якісних показників відносять: підготовленість до спільної діяльності, яка виражається в ефективності та результативності, характер, мета, мотиви і спрямованість діяльності, рівень організованості, колективність, конфліктність, внутрішня структура, типи спілкування і відносин, запити та способи їхнього задоволення, норми і цінності.
До методів, яки може використовувати соціальний педагог чи працівник належать спостереження, опитування, соціометричні методики, тести, аналіз продуктів діяльності, метод експрес оцінок. Вибір методів діагности визначається метою дослідження та певними обмеженнями (по часу, ресурсам, професійній компетенції).
У діяльності соціальних спеціалістів використовується паспортизація підліткових та молодіжних груп. Паспорт неформальної групи заповнюється в результаті: аналізу бесід з членами груп; співставлення інформації, яка отримана від різних осіб, після чого проводять взаємо доповнення та виключення неправдивої інформації. Як результат заповнюється "Паспорт неформальної групи" (його складові ми дослідимо на практичній роботі та спробуємо його заповнити).
У програму діагностики групи слід також включити комплекс методик, які допоможуть у вивченні особистості лідера даної групи. Лідер часто визначає направленість групи, її відкритість зовнішнім контактам, можливість переорієнтації, корекції установок і діяльності групи.
Самостійним напрямком виступає діагностика оточення, в якому живе та діє та чи інша група. Увага концентрується на уточненні місця і ролі в групи в структурі того чи іншого колективу та суспільства в цілому. В рамках проведення діагностичних процедур необхідно виділити методи прогнозування поведінки групи. Мета прогнозування - виявити можливі позитивні моменти в роботі з тією чи іншою групою. Логіка міркування спеціаліста, стосовно прогнозування, повинна бути побудована наступним чином: як змінюються інтереси і потреби групи, яке майбутнє у даної групи.
2. Методика роботи соціального працівника та педагога з групами різного напрямку.
Для того, щоб працювати із неформальними групами, потрібно чітко усвідомити до якої саме категорії вона належить, тобто доміно коротко зупинитися на класифікації. На сьогоднішній день існує чимало різних типологій, найбільш цікавими є наступні дві.
Перша, і найбільш поширена типологія пропонує ділити існуюче різноманіття неформальних груп на:
- просоціальні, діяльність яких узгоджується із суспільними цінностями та установками;
- асоціальні, діяльність яких не узгоджується із суспільними цінностями та нормами. Члени цих груп ведуть асоціально-кримінальний спосіб життя і здійснюють різні правопорушення;
- кримінальні, яким характерно здійснення кримінальної діяльності, що призводить до деперсонізації особистості.
На сьогоднішній день така класифікація є вже надто спрощеною і не відображає всього різноманіття неформальних груп. Відповідно до другої, яка запропонована І.Ю. Сундієвим можна виділити:
- групи агресивної самодіяльності. (спортивні фанати, екстремістські неонациські групи лівого толку: ремонтники, любери, консерватори, контролери, законники, чистильники, комісари; екстремістські неонациські групи правого толку: неонацисти);
- групи епатажної самодіяльності (епатаж - скандальна вихідка, поведінка, яка порушує
Loading...

 
 

Цікаве