WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальна діагностика як навчальна дисципліна - Реферат

Соціальна діагностика як навчальна дисципліна - Реферат


Реферат на тему:
Соціальна діагностика як навчальна дисципліна
ПЛАН
1. Мета, завдання соціальної діагностики як науки, навчальної дисципліни і технології соціально-педагогічної роботи.
2. Принципи соціальної діагностики.
3. Місце, роль і значення соціальної діагностики.
4. Вимоги до професійного рівня соціального діагноста.
1. Мета, завдання соціальної діагностики як науки, навчальної дисципліни і технології соціально-педагогічної роботи.
Діагностика - вчення про методи і принципи розпізнання хвороби (явищ, особистості) і постановка діагнозу. Термін "діагностика" (від грецьк.diaghostikos - здатність розпізнавати) використовується в медицині для визначення процесу розпізнавання хвороби, встановлення діагнозу.
Соціальна діагностика - вивчення соціальних мотивів і причин поведінки особистості, групи та суспільства загалом; пошук соціальних детермінант процесів і явищ суспільного життя.
Поняття "соціальної діагностики" можна розуміти як:
окреме дослідження соціальної проблеми клієнта, якому соціальний працівник повинен надати допомогу;
необхідний етап будь-якого впливу в соціальній роботі, технологічний елемент соціального обслуговування;
сукупність наукових методів, які обґрунтовують правильність отриманої інформації.
Діагностика - загальний спосіб отримання вичерпної інформації про досліджуваний об'єкт чи процес. Значення діагностики в галузі соціальних відносин і процесів є аналогічним до "виявлення" характеру захворювання в медицині: якщо вчасно і правильно не визначені ознаки і причини виникнення захворювання, то не можна надіятися на позитивні напрямок лікування і результат. Неправильний діагноз не тільки знецінює зусилля лікарів, але й зводить до нуля шанси на виздоровлення хворого.
Усе викладене в галузі соматичного, тілесного здоров'я відноситься і до психічного. У тому числі й до виявлення рівня знань, інтелекту. Тому діагностика в соціальній роботі - дуже важлива діяльність, яка вимагає високої кваліфікації і технологічності.
Сутність соціального діагнозу полягає в точному визначенні причинно-наслідкових зв'язків, які є похідними умов життя клієнта соціального обслуговування. Соціальний діагноз передбачає збір інформації про клієнтів і умови їх життєдіяльності, а також її аналіз для розроблення програми соціальної допомоги.
Мета діагностики стану соціального об'єкта - встановлення соціального змісту факторів, які діють в економічній, психологічній, демографічній, правовій та інших сферах суспільного життя; встановлення достовірності інформації про нього і його оточення, прогнозування його можливих змін і впливу на інші соціальні об'єкти, а також вироблення рекомендацій для прийняття організаційних рішень, соціального проектування дій для надання соціальної допомоги.
Соціальна діагностика вирішує типові для неї завдання, до яких відноситься:
- виявлення специфічних соціальних якостей, особливостей розвитку й поведінки об'єкта;
- визначення ступеня розвитку різноманітних властивостей, їх вираженості в кількісних і якісних показниках;
- опис особливостей об'єкта;
- ранжування специфічних властивостей об'єкта;
- вироблення рекомендацій та розроблення проектів, програм.
Отже, соціальна діагностика - це:
1) діяльність з розпізнавання й аналізу соціальних патологій і проблем;
2) процес такого аналізу з формулюванням обгрунтованого висновку про предмет роботи;
3) галузь соціальних наук, присвячена методам отримання знань про суспільство.
Існує широке і вузьке розуміння поняття "соціальної діагностики":
- соціальна діагностика - процес наукового виявлення і вивчення причинно-наслідкових зв'язків і взаємостосунків в суспільстві, які характеризують його соціально-економічне, культурно-правове, етично-психологічне, медико-біологічне і санітарно-екологічне становище;
- вивчення відношення індивіда до соціальних цінностей суспільства, групи і т.д., дослідження сутності соціальних проблем, які створюють скрутну життєву ситуацію для індивіда, сім'ї, групи.
Соціальний діагноз має двоякий характер і стосується щодо: 1)стану об'єкта; 2)соціального процесу.
Специфіка соціального діагнозу (ССД) полягає у наступному:
1) визначити найбільш істотні риси і властивості, які відображають соціальний діагноз і дозволяють виділити засоби діагностичних і соціологічних способів отримання інформації;
2) визначити структуру і найбільш загальні функції;
3) уточнити сферу застосування;
4) класифікувати підходи і основні типи.
Вимоги до соціального діагнозу:
1) описувати соціальні і лише соціальні цілісності (організацію, цільову групу, окремого працівника, фрагмент зовнішнього соціального середовища);
2) спиратися на уявлення і концептуальні моделі, вироблені в рамках соціології і спеціальних дисциплан;
3) використовувати методи і прийоми, вироблені в рамках соціології і споріднених наук;
4) розглядати соціальний об'єкт через призму його приналежності до тієї, власне соціальної підсистеми, організованої системи, яка іменується соціальною організацією;
5) описувати соціальний об'єкт як поведінкову систему, орієнтуючись на прогнозування його поведінки в реальній ситуації.
2. Принципи соціальної діагностики.
Принцип об'єктивності - по-перше, соціальний педагог не повинен залежати від зовнішніх факторів; по-друге, соціальний педагог повинен протистояти впливу на результати власних незнань, аберації власного життєвого досвіду. Це може блокувати корекцію соціальної патології. Вплив таких факторів може негативно відобразитись як на зборі фактів, так і на їх інтерпретації.
Принцип верифікації соціальної інформації як встановлення її достовірності. Соціальна дійсність містить багато противоріч, поодиноких фактів і випадковостей. Тому, щоб формулювати на їх основі закономірності, необхідно перевірити емпіричні дані теорією, співставляти відомості, отримані з різних каналів.
Унаслідок цього необхідно застосовувати в діагностиці й принцип системності. Всі соціальні проблеми є полікаузальними, тобто, їх зародження і розвиток визначається не однією, а декількома причинами. У зв'язку з цим для того, щоб визначити джерело і способи вирішення життєвої трудності клієнта, необхідно проаналізувати його мікросоціальне середовище, сімейні взаємостосунки, мати уявлення про інтелектуальний рівень і особливості характеру клієнта, стан його здоров'я.
Специфічним принципом діагностики можна вважати і принцип клієнтоцентризму, тобто розгляду всіх сторін соціальної дійсності, всіх зв'язків соціальної ситуації з точки зору інтересів і прав клієнта. Інші соціальні інститути захищають інтереси держави і суспільства, їх окремих закладів або організацій. Соціальний працівник
Loading...

 
 

Цікаве