WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Чинники виникнення націоналістичної ідеології - Реферат

Чинники виникнення націоналістичної ідеології - Реферат

психологічний дискомфорт через свій недостатньо високий соціально-професійний статус (частіше вони більш болісно сприймали недосить високий соціальний статус власного чоловіка). Незважаючи на жіночу емансипацію та створення нових можливостей для жінки у суспільстві, ще досить поширеною у громадській свідомості залишається точка зору про "нормальність" та "обґрунтованість" менших можливостей "слабкої статі" у суспільній та професійній діяльності.
Епоха буржуазних революцій в Європі та ПівнічнійАмериці знаменувала початок переходу від станового суспільства до суспільства класового, в якому соціальна мобільність, перехід з однієї суспільної групи до іншої стає не винятком, а правилом, а прагнення до підвищення соціального статусу стає соціально заохочуваним типом поведінки, тоді як у становому суспільстві подібне прагнення підтримувалося лише у виняткових випадках. До того ж (і у зв'язку з цим), у становому суспільстві не існувало легітимних механізмів соціальної мобільності (за винятком церковної кар'єри, яка єдина давала можливість піднятися на вищі щаблі соціальної ієрархії простолюдинові).
Потрібно згадати ще про один шлях зміни соціального статусу в становому суспільстві, хоча й шлях нелегітимний - втечу. Вже сам по собі акт втечі є результатом усвідомлення деякими членами станового суспільства "ненормальності" станового устрою, приниженості власного становища у ньому. Саме такі втікачі, створюючи власні суспільні утворення (вільні міста, козацькі та корсарські республіки), закладали основу соціальних осередків, протиставлених традиційному становому суспільству. Саме в цих осередках формувалися світогляд та ідеологія суспільства "рівності можливостей", які неминуче повинні були знищити станове суспільство, розмиваючи його устої привабливими соціальними гаслами.
З проголошенням "рівності можливостей", одного з основних ідеологічних постулатів нового буржуазного суспільства, кожен його член міг претендувати на досягнення вищого суспільного становища, того, яке, згідно з його власною оцінкою, є відповідним його здібностям та заслугам. Водночас, кожен член суспільства складав власну оцінку, наскільки соціальний статус інших людей відповідає їхнім здібностям та заслугам. "У суспільствах, де висхідна мобільність інституціоналізована і переважає не приписаний, а досягальний статус, ворожість у взаєминах між стратами змішується із сильним позитивним потягом до тих, хто стоїть вище в соціальній ієрархії і задає моделі поведінки. Якби антагонізмів не було, статусні групи просто зникли б, оскільки зникли б кордони, що окреслюють їх визначеність; але ці межі зберігаються, залишаючись рухомими, оскільки соціальна мобільність являє собою культурний ідеал подібних суспільств. Саме з тієї причини, що ворожість класів один щодо одного характерна для відкритої соціальної системи на відміну від системи кастової, вона часто набуває форми ресантименту. Ресантимент - це не пряме заперечення цінностей чи груп, на які звернені соціальні емоції; це швидше злоба, поєднана із заздрістю: те, що відкрито, заперечується і засуджується, є предметом таємного бажання... Соціальні структури, які забезпечують високу мобільність, створюють масу можливостей для конфлікту, оскільки ... чим тісніші взаємини, тим більш високим є конфліктний потенціал"15 .
Звичайно, подібний "переворот" у громадській свідомості відбувався протягом досить тривалого періоду. Весь пафос європейської літератури ХІХ століття був спрямований на доведення несправедливості соціальної нерівності, - до початку ХІХ сторіччя ця тема була майже відсутня в літературі. Новозаповітне "Верблюдові легше пройти через голчане вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти"16 навряд чи можна трактувати як засудження майнової нерівності, а швидше як визнання непотрібності, безглуздості накопичення багатства, яке відволікає від головного покликання людини - духовного самовдосконалення, порятунку душі, - згадаймо інші слова Ісуса Христа: "Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте наш Небесний Отець їх годує. ... Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають... Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, - а все це Вам додасться"17 .
Саме європейська література ХІХ століття формує у громадській свідомості образ знедоленої людини як природного, визначеного самим її соціальним становищем носія правди та справедливості. Тут уже один крок до тези К.Маркса та Ф.Енгельса: "Пролетаріату нічого втрачати, окрім своїх кайданів, а здобуде він увесь світ!". Аналогічно, з точки зору націоналістичних політичних доктрин, які набули поширення у цю ж історичну епоху, так само пригноблена нація стає носієм правди і справедливості, несучи її, роблячи доступною для представників не лише пригнобленої нації, але й гноблячої. Як написано у "Книгах буття українського народу", своєрідному маніфесті українського національного руху доби його народження, вірогідним автором яких дослідники найчастіше вважають М.Костомарова, "і встане Україна з своєї могили, і знову озветься до братів своїх слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позостанеться ні царя.., ні пана.., на холопа - ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії... І стане Україна незалежною Річчю Посполитою в союзі слов'янськім. Тоді скажуть усі народи, показуючи рукою на те місце, де на карті буде намальована Україна: "От камень, єго же не брегоша зиждущии, той бисть во главу"18 .
Як ми змогли переконатися, щонайпершим результатом сприйняття індивідом правомірності "принципу рівності можливостей" є усвідомлення приниженості свого власного становища, подібно до того, як Адам і Єва, скуштувавши плодів дерева пізнання добра і зла, раптом усвідомили, що вони голі і засоромилися своєї голизни. "Раніш ніж виникне соціальний конфлікт, раніш ніж вороже ставлення стане дією, менш привілейована група повинна усвідомити, що вона насправді чогось позбавлена. Вона повинна прийти до переконання, що позбавлена привілеїв, на які має право претендувати"19 .
Те, що раніше сприймалося як природний стан, перетворилося на джерело страждання. Таким чином, прямим наслідком впровадження "принципу рівності можливостей" є поява в індивідуальній та громадській свідомості "комплексу приниженості". Якщо ХІХ століття - епоха формування "комплексу приниженості", то ХХ століття - епоха його реалізації в суспільному житті. Культура ХІХ століття заклала сценарій суспільно-політичного життя ХХ століття. Невипадково для наших сучасників саме література ХІХ століття стала "класичною" літературою, тобто саме в ній ми шукаємо духовні орієнтири.
За такої світоглядної ситуації "комплекс приниженості" виникає від
Loading...

 
 

Цікаве