WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Ціннісний конструкт міжкультурної комунікації - Реферат

Ціннісний конструкт міжкультурної комунікації - Реферат

культурні (наголосимо) норми, які супроводжують особистість з дня її народження. Людина входить у світ готових,усталених норм, що, значною мірою, визначають критерії оцінок і поведінки. Норма виступає своєрідною соціальною характеристикою поведінки особистості. Цінності тісно пов'язані з нормами. Найчастіше вони навіть ототожнюються (коли мова йде про соціальні норми). Але норма є раціональним і формалізованим регулятором поведінки людей, який вони одержують ззовні - з традицій, морального кодексу, релігійних настанов, мовних правил, етикету поведінки, юридичного закону тощо. Люди мусять підкорятися такій нормі, навіть якщо не розуміють її смислу, доцільності, відповідності власним інтересам. Цінність, навпаки, - це внутрішній, емоційно сприйнятий і засвоєний особистістю орієнтир поведінки. Саме тому цінність виступає як власна духовна інтенція, а не надособистісний, відчужений регулятор поведінки. Коли М. Лютер промовив своє знамените: "На тому стою, і не можу інакше!" - він чітко висловив принцип своєї ціннісної свідомості, так само як Л.Толстой у своєму: "Не можу мовчати!" Дотримування ж норм поведінки (від юридичних до релігійно-обрядових) випливає не з внутрішнього імперативу, а з усвідомлення того, що "так заведено", "так потрібно", "так поводилися батьки і діди", "таким є правило".
Без сумніву, ми стикаємося з однаково необхідними регуляторами поведінки - зовнішнім (норми) і внутрішнім (цінності), які доповнюють одні одних. Чи стає норма цінністю особистості, залежить не тільки від неї самої, але й насамперед від типу культури, в якій функціонують зазначені норми і цінності.
У культурах традиційного типу писані норми (тексти біблійних заповідей або сформульовані пророком правила поведінки мусульманина, законодавство) або неписані (передані з покоління в покоління у вигляді усної традиції) керують поведінкою як окремих індивідів, так і сукупних суб'єктів - статевих і вікових груп, станових, професійних, конфесійних. Відбувається це незалежно від того, чи є такі норми цінностями даного суб'єкта, чи він сприймає їх як зовнішню силу, якій він мусить підкоритися.
Історичний перехід від традиційної культури до культури інноваційної, особистісно-креативної, різко змінив співвідношення ціннісного і нормативного механізмів регуляції поведінки - від домінування нормативного до переваги ціннісного. Внутрішній ціннісний рівень або внутрішні цінності - це цінності, які певним чином пройшли крізь свідомість особистості і стали її власними цінностями. Це цінності, які, в першу чергу, стосуються проблем сенсу життя та сутності особистісної активності.
Загальна закономірність усвідомлення кожною людиною сенсу свого буття полягає в тому, що її ціннісне витлумачення вважається або утвердженням знайденого способу існування, або втіленням мрії про бажане, але поки що недоступне буття. У той же час проглядається тенденція до наростання "планетарної єдності", до пошуку "вічних цінностей", породжуваних "загальнолюдськими інтересами" і "загальнолюдськими ідеалами". Ця теза набуває особливого значення, якщо під загальнолюдськими цінностями розуміти "цінність життя", яка, "щоб бути справжньою цінністю, має бути вільною", що робить другою загальнолюдською цінністю саму свободу, третьою цінністю такого масштабу є людська "гідність", а четвертою - "справедливість". Проте цілком очевидно, що весь цей набір цінностей є специфічним для сучасного етапу історії європейської культури, - він був невідомий, наприклад, культурі російського середньовіччя і цілком далекий від сучасної мусульманської культури.
Необхідно визнати, що культурна, духовна, а відтак і ціннісна єдність людства є тільки можливістю, а не дійсністю. Її не було протягом усієї минулої історії, не існує й сьогодні. Зрештою, багато наших сучасників вважають реалізацію цієї можливості черговою утопією. Щоправда, зараз, як нам здається, починають складатися передумови для перетворення "людства у собі" у "людство для себе", яке керується єдиними загальнолюдськими цінностями. Зрозуміло, ніхто не може гарантувати, що це перетворення здійсниться. У соціокультурній сфері майбутнє може бути тільки предметом віри, але не знання, проте віра ця не безпідставна - вона ґрунтується на усвідомленні того, що альтернативою варіанту нелінійного розвитку людства може бути в ХХІ сторіччі тільки самознищення людства.
Як зазначалося вище, людина з моменту свого народження перебуває під впливом "культурного коду", її свідомість формується у світі пануючих і детермінованих культурою норм, в які трансформовано накопичений національний досвід і досвід усього людства. Людина, як суб'єкт культури, у своїх думках, переживаннях, діях орієнтується на усталені норми і духовні цінності культури, до якої належить.
У процесі засвоєння культурного досвіду людина знову відкриває цінності власне для себе. Якщо ж цього не відбувається, то культурні цінності залишаються незатребуваними, "мертвими". Можливо, саме тому В. Франкл звернув увагу на одну із найсерйозніших проблем нашої епохи - на проблему екзистенціального вакууму3 . Руйнуються старі цінності і традиції, людина втрачає свої культурні корені, і як результат - утрата сенсу життя. Зрештою, на сьогоднішній день, проблема засвоєння загальнолюдських цінностей в індивідуальній свідомості - одна з фундаментальних проблем людського буття.
Різноманітні соціокультурні типи суспільства мають специфічні цінності, які є важливим чинником визначення ціннісних орієнтацій і поведінки особистості, а також засобом її соціалізації.
У ході дослідження двох найзначніших в історії людства ціннісних парадигм - Сходу і Заходу - ми бачимо, що кожна з них відбиває цінності, пов'язані зі специфікою способу життя відповідного суспільства. Так, для східної традиції характерним є ствердження єдності суспільства і людини, домінування таких норм і правил поведінки особистості, як справедливість, гуманність, щирість, людяність, повага до батьків і старших. Особливе місце в процесі соціалізації особистості належить тут родині та релігійним нормам. Власне кажучи, саме суспільство розглядається як велика сім'я одновірців. Головна спрямованість виховання і соціалізації особистості - не на зміну світу, а на зміну себе, на самовдосконалення в рамках запропонованих парадигм.
Для західної ж традиції характерним є протиставлення особистості і суспільства, пріоритет індивідуальних цінностей над суспільними. Відповідно до цього соціалізація особистості пов'язується тут, насамперед, із зміною соціального середовища і світу. Порівняльний аналіз цінностей західної і східної культур на сучасному етапі4 (див. табл. 2) показує, що в західному типі культури первинними є такі цінності, як індивідуальність, гроші, ефективність, першість, агресивність, повага до молоді, рівність жінок і чоловіків у суспільстві. У східній культурі переважають колективна
Loading...

 
 

Цікаве