WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Форми соціальної мімікрії за цільовим призначенням та способи їх реалізації в суспільному житті - Реферат

Форми соціальної мімікрії за цільовим призначенням та способи їх реалізації в суспільному житті - Реферат

91-121].
Запропонований автором підхід класифікує засоби здійснення процесу обману. Для нашого ж дослідження способів реалізації соціальної мімікрії процес обману є підґрунттям, завдяки якому здійснюється імітація, лицедійство та містифікація, які, у свою чергу, уможливлюють реалізацію різних форм соціальної мімікрії за цільовою ознакою. А обманні вербальні коди, одяг, мова рухів є універсальними засобами здійснення обману під час усіх названих способів мімікрії: імітації, лицедійства та містифікацій. На наш погляд, до обманних вербальних кодів, якими послуговується людина в процесі мімікрування, належать неправда, вигадки, лестощі, фальсифікації, жарти тощо. Неправда ( брехня) полягає в тому, що мімікріант говорить те, чого насправді не було або немає, тобто на "біле" говорить "чорне" чи навпаки. М. Монтень зазначає, що слово "брехати" означає "йти проти власної волі", іншими словами до брехні вдаються ті, "хто говорить одне, а має на думці інше" [5, 29]. Неправдивими можуть бути, за умов мімікрування, політичні програми і гасла, фінансові обіцянки, економічні цілі, міжнародні угоди, службові, приятельські та сімейні зобов'язання тощо. Вигадки зводяться до того, що мімікріант вигадує якісь факти, легенди, історії, яких по відношенню до об'єкта його впливу насправді взагалі не було, і він точно знає, що не буде і в майбутньому. Вигадане існувало та існує лише в його уяві, а за умов маскування справжніх цілей набуває вербального втілення для переконання об'єкта впливу в намірах мімікріанта, якому важливо і необхідно переконати оточуючих у їх правдивості. Лестощі мімікріант використовує для того, щоб хитрощами досягти своєї мети. Це можуть бути або нещира похвала, або нещирі компліменти. Лестощі, до речі, є базовою складовою лицемірства, що уможливлює поглиблення всіх форм мімікрування і є одним із його засобів. Фальсифікації - це такий обманний вербальний код, за якого мімікріант, спотворює факти, замінюючи дійсне брехливим, уявним. Він підмальовує реальність під необхідну для його мімікрування підробку, тим самим уводячи в оману оточуючих. До жартів мімікріант вдається тоді, коли має справу з особливо розумними людьми. Досить поширена в повсякденному житті думка про те, що в кожному жарті є частка правди, створює сприятливу атмосферу для реалізації мімікріантом своєї мети. Якщо об'єкт впливу сприймає жарт стовідсотково як жарт і не припускає обману, то для мімікріанта створюється сприятлива атмосфера для продовження своєї гри. Якщо ж обман запідозрюється оточенням, то мімікріант намагається змінити тактику своєї гри. Проте в обох випадках він залишається у виграші, адже жарт, як правило, є безвинним і мімікріант залишається поза підозрою в неправдивих словах та діях навіть тоді, коли обман викривається.
Звісно, обманні вербальні коди супроводжуються і відповідними жестами, рухами, що їх підтверджують. А. Піз переконаний, що коли людина говорить неправду, її тіло починає давати зовсім протилежні сигнали, які дають співрозмовнику її відчуття. "Деякі люди, чия професія безпосередньо пов'язана з обманом у різних формах, зокрема як політичні діячі, адвокати, артисти і телекоментатори, до такої міри видресирували рухи свого тіла, що важко помітити, коли вони говорять неправду, і люди ... їм довіряють"
[6, 21]. На його думку, той, хто вдається до неправди, тренування своїх жестів здійснює двома шляхами: або практикою казати неправду протягом тривалого часу, або ж повним викоріненням у себе жестикуляції, щоб ані негативних, ані позитивних жестів у той момент, коли вони говорять неправду, не було. Такої ж думки дотримується і
К. Леонгард: "Завдяки міміці можна визначити, чи відповідає те, про що йдеться, істині" [7, 25]. Тож мімікрування набуває особливої складності в мімікріанта особливо на етапі вибору рухів тіла, які мають відповідати тій масці-ролі, яку він розігрує. Щодо одягу, який необхідно підібрати під відповідну маску-роль, то це знаряддя мімікрування не потребує особливих зусиль для хитрого мімікріанта.
Чим глибше ми досліджуємо сутність соціальної мімікрії, тим більше переконуємося, що немає жодного, хто за певних умов не спокушався б до мімікрування. І якась частина людей у суспільстві все ж таки вдається до тієї чи іншої форми соціальної мімікрії. Іноді процес мімікрування може набувати безперервного характеру, реалізуючись у відповідних вимогам соціуму та меті мімікріанта формах соціальної мімікрії та засобах їх запровадження. Під час цього процесу змінюються (за сценарієм мімікріанта) структурно-функціональні ролі тих людей, які потрапляють у коло його впливу. Зауважимо, саме безперервність процесу мімікрування, яка пов'язується з соціальним міметизмом, може призвести до повного "зрощення" мімікріанта зі своєю маскою, свідомого його перевтілення в штучно створений та реалізовуваний ним у певний час образ. У результаті часткової або повної "конвергенції" двох іпостасей з'являються соціомутанти, які внаслідок захисної або наступальної мімікрії попередніх поколінь одержують форми і засоби їхнього мислення та поведінки. За таких умов виникає спадкова форма соціальної мімікрії, що призводить до повного "зрощення" мімікріанта з тією маскою, яку він реалізовував для захисту чи для досягнення амбітних корисливих (а іноді і суспільно значущих) цілей. Спадкову форму соціальної мімікрії ми пропонуємо назвати соціомутацією.
Якщо соціомутація як результат функціонально-конструктивноїі дисфункціонально-конструктивної форм мімікрії суспільно безпечна, а в окремих випадках корисна, то соціомутація дисфункціонально-деструктивного і функціонально-деструктивного ґатунку вкрай небезпечна, оскільки загрожує виродженням націй. Зазначимо, що істотною особливістю соціальної мімікрії є її здатність перероджуватися з однієї форми в іншу, з одного різновиду - у протилежний, змінюючи характер і особливості свого прояву, функціонування і впливу на суспільне життя та життя окремих соціальних груп і особистостей. Ураховуючи іманентно властиву людині здатність до наслідування, ми переконані, що одна і та ж людина може бути одночасно носієм і захисної форми мімікрії, і мімікрії-гараздування, адже система її комунікативних та інтерактивних зв'язків має багаторівневий та багатофункціональний характер. Однак не кожна людина, яка вдається до названих форм соціальної мімікрії, може стати соціальним міметитом.
Таким чином, наші теоретичні дослідження уможливлюють виокремлення за цільовою ознакою трьох форм соціальної мімікрії: мімікрії-захисту, мімікрії-гараздування та соціального міметизму. Сутнісною особливістю мімікрії-захисту є тактика виживання людей за несприятливих (або нестерпних для них) зовнішніх умов; мімікрії-гараздування - стратегія реалізації своїх егоїстичних інтересів під маскою дотримання і виконання найвищих за суспільною значущістю і соціальною схвальністю ролей і функцій; соціального міметизму - життєве кредо "стати і бути чужим Я". Основними способами реалізації зазначених форм соціальної мімікрії є імітація (підробка), лицедійство та містифікація, які реалізуються шляхом обманних вербальних кодів і відповідного одягу, жестів, рухів, міміки. Базовим обманним вербальним кодом є неправда (брехня), що становить основу вигадок, лестощів, фальсифікацій, жартів тощо, які використовуються людьми під час мімікрування. Характерною особливістю соціальної мімікрії є те, що одна її форма (за цільовою ознакою) може перероджуватися в іншу або набувати безперервного (хронічного) характеру, що може призвести до соціомутації - спадкової соціальної мімікрії, яка є досить небезпечним для суспільства явищем.
Література:
Форми соціальної мімікрії за цільовим призначенням та способи їх реалізації в суспільному житті (А. С. Лобанова) // Український соціум. - 2003. - № 1 (2). - C.46-53
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве