WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Форми соціальної мімікрії за цільовим призначенням та способи їх реалізації в суспільному житті - Реферат

Форми соціальної мімікрії за цільовим призначенням та способи їх реалізації в суспільному житті - Реферат

мімікрувати, хитро перевтілюватися в "чужий" образ, приховуючи свою справжню сутність. Саме тому мімікрія-гараздування, як правило, має наступальний, часто-густо агресивний і навіть, за певних умов, репресивний характер. До мімікрії-гараздування вдається, наприклад, політик, що не сповідує насправді ту ідеологію, яку пропагує серед електорату, щоб заручитися його підтримкою під час виборів до законодавчих органів влади; державний чиновник, який за допомогою свого близького оточення поширює міфи про свою бездоганну репутацію та відданість справі державницького будівництва, заодно своєю діяльністю свідомо руйнуючи її засади. Практично постійно вдаються до мімікрії-гараздування аферисти, злочинці, які з метою досягнення матеріальних благ маскуються під вигаданий образ добропорядної особи, здатної викликати довіру в людей, при сприянні яких планують здійснити свої кримінальні задуми.
Соціальний міметизм1, на наш погляд, являє собою таку специфічну форму соціальної мімікрії, за якої людина прагне якомога точніше копіювати поведінку та образ інших людей, загальновизнаних у певному соціальному середовищі авторитетів і лідерів, набуваючи як зовнішньої, так і внутрішньої ціннісно-орієнтаційної (псевдоціннісної для себе) подібності до них. Мета суб'єкта - носія такої форми соціальної мімікрії може полягати і в захисті себе від неприйнятного для його внутрішнього світу навколишнього життя, і в приверненні в такий спосіб уваги до себе з боку соціуму. Граючи соціальну роль обраної моделі, соціальний міметит згодом починає мислити її категоріями, висловлюватися її мовою, вести властивий їй образ життя. "Особистісне Я" міметита розчиняється в "Я моделі". У сучасному світі соціальні міметити масово з'являються в подобах "особистостей-зірок" - Мерілін Монро, Мадонни, Фреді Меркурі, Елвіса Преслі, Алли Пугачової, інших популярних та улюблених акторів, співаків, спортсменів; копіюється їх зовнішність, стиль одягу, спосіб життя. Соціальним міметитом є також той актор, який "переносить" у своє повсякденне життя апробовану ним театральну маску (роль), що за складних життєвих умов допомагає йому вижити з мінімальними психологічними втратами. Прикладами соціального міметизму можуть бути транссексуалізм і трансвестизм.
Зрозуміло, що запропоновані нами за цільовою ознакою мімікрія-захист, мімікрія-гараздування та соціальний міметизм мають певні конкретно означені способи своєї реалізації в повсякденному житті. Керуючись методологічними міркуваннями стосовно поняттєвого апарату соціальної мімікрії, який був розглянутий у попередньому розділі нашої роботи, ми вважаємо, що основними способами реалізації соціальної мімікрії (трьох її основних форм) з огляду на невід'ємні її атрибути (соціальну маску-роль та імітаційну рольову гру) є, насамперед, імітація (підробка), лицедійство, містифікація.
Імітація2 (підробка) - це такий спосіб реалізації соціальної мімікрії, коли суб'єкти (індивіди, групи), усупереч особистісним чи груповим цінностям-нормам, імітують (підробляють) визнані та поширені в тому середовищі, до якого вони прагнуть пристосуватися, зразки, стандарти й моделі поведінки авторитетів. Прагнучи пристосуватися, мімікріанти розробляють і втілюють у життя маску-роль, що найточніше імітує ту модель поведінки, яка найбільш визнана соціумом і схвалюється його більшістю. Імітація дозволяє мімікріанту нібито де-юре (формально) ідентифікувати себе із домінуючими в соціумі цінностями та нормами поведінки, а де-факто залишитися "вірним собі", сповідуючи зовсім протилежну систему ціннісних орієнтацій. Вона є найбільш поширеним і найбільш доступним для мімікріантів усіх форм мімікрії способом підробки (маскування) своєї поведінки під соцієтально визнані цінності, норми, стандарти, до яких вони прагнуть пристосуватися, але не можуть цього зробити всупереч особистісним ціннісним орієнтаціям. Соціальна мімікрія, що ґрунтується в основному на імітації, має здебільшого інтроспективний характер і властива біфуркаційним або поліфуркаційним середовищам (з існуванням паралельно двох або декількох ціннісно-нормативних систем), що вельми поширені в періоди криз, реформ, реставрування суспільств.
Інший спосіб реалізації соціальної мімікрії - лицедійство. Це такий спосіб реалізації, як правило, мімікрії-гараздування, коли людина, перевтілившись у подумки створену нею маску-роль, розігрує таку імітаційну гру, яка дозволяє їй навмисне видозмінювати зовнішнє середовище, нібито пристосовуючи його під себе, примушуючи інших людей грати точно визначені для них соціальні ролі виключно задля досягнення власних амбітних задумів. На відміну від імітації, лицедійство має менш імпульсивний характер. Лицедійству передує віртуозно обміркований і розроблений сценарій, який зазвичай режисує сам ініціатор соціальної мімікрії. Здебільшого він сам і здійснює його, залучаючи довірених осіб, однак першу скрипку залишає за собою. Постійна саморефлексія і хитрість розуму лицедія роблять можливим поточне вдосконалення і коригування інсценування, пристосовуючись до його чітко обміркованої технологічної схеми. Довіреними можуть виступати впливові й авторитетні (чи достатньо багаті) у певній соціальній групі або спільноті люди, зацікавленість яких у пропонованому спектаклі (політичному, економічному, військовому, родинно-побутовому, професійному тощо) ґрунтується на реалізації власних корисливих інтересів. Мімікрія, яка реалізується шляхом лицедійства, має інтро-екстраспективний характер, тобто її носій, активно перевтілюючи себе в бажану рольову маску, намагається змінити думки, свідомість і поведінку інших, змушуючи їх схвалювати та сприймати правила його гри. Соціальна мімікрія, яка ґрунтується на лицедійстві, майже завжди має наступальний, гнучкий і темпоральний характер, оскільки тут усе заздалегідь ретельно обмірковується й експериментально програється.
Ще одним способом реалізації соціальної мімікрії є містифікація. Такі характерні особливості містифікації, як таємничість, загадковість, незрозумілість, вплив потойбічного світу, дозволяє певним особистостям чи групам розігрувати маски-ролі, які уможливлюють їх владарювання над іншими. Одним із проявів містифікації для мімікрії-гараздування є єзуїтство, сутністьякого полягає в тому, що його ініціатори і безпосередні втілювачі під машкарою пророків, месій і рятівників батьківщини, а подекуди й усього людства, силоміць примушують людей підкорятися їхній волі, мімікрувати заради виживання. Якщо, скажімо, світські та літературні містифікації можуть сприяти втіленню в повсякдення різних форм соціальної мімікрії, то єзуїтство впливає на людську психіку з метою залякати, зруйнувати ціннісно-нормативну систему і примусити людей сліпо вірити в проповідувані мімікріантами догмати.
Звісно, що запропоновані та розглянуті нами основні способи реалізації трьох основних форм соціальної мімікрії - імітація (підробка), лицедійство, містифікація (ми припускаємо, що є й інші способи) - у свою чергу, мають конкретні засоби свого втілення в соціальному середовищі. Вважаємо, що такими засобами є обманні вербальні коди, одяг представників соціально-статусних чи соціально-професійних груп, під яких суб'єкти мімікрують, а також відповідні жести, рухи, тобто обманна міміка і манера поведінки. На думку Ю. Щербатих, обманними вербальними кодами можуть бути такі: вселання почуття довіри до оточуючих; створення образу простака; підкидання брехливих доказів; створення паралельної реальності, за якої одна людина подає іншій брехливі докази, аби відвернути її увагу від справжніх [4, 79-91]. Коли створена відповідна атмосфера, шахраї, вдаються до спотворення дійсності, використовуючи такі засоби, як маніпуляції інформацією та свідомістю; маскування обману під машкарою доброти, турботи, тобто лицемірство; віроломність; зухвала брехня [4,
Loading...

 
 

Цікаве