WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Форми соціальної мімікрії за цільовим призначенням та способи їх реалізації в суспільному житті - Реферат

Форми соціальної мімікрії за цільовим призначенням та способи їх реалізації в суспільному житті - Реферат


Реферат на тему:
Форми соціальної мімікрії за цільовим призначенням та способи їх реалізації в суспільному житті
Теоретико-методологічне обґрунтування соціальної мімікрії є актуальним і нагальним в умовах трансформаційних процесів, які відбуваються в українському суспільстві упродовж останніх дванадцяти років. Це пов'язується, по-перше, з тим, що вона є досить поширеним способом адаптивної поведінки людей, а, по-друге, в соціологічній науці поки що не представлена її цілісна наукова концепція. Тому метою статті є обґрунтування форм соціальної мімікрії за цільовим призначенням і з'ясування способів їх реалізації в суспільному житті. Зважаючи на наші попередні теоретико-методологічні обґрунтування [див., наприклад, 1, 2], розглядатимемо соціальну мімікрію як такий специфічний спосіб адаптивної поведінки, коли соціальні суб'єкти (індивіди, групи, спільноти), хитруючи, свідомо вдаючись до подвійної моралі та амбівалентності особистісних ціннісно-нормативних систем, втілюють у соціальне життя маскувальну соціальну роль, яка відповідає суспільним експектаціям та інституційованим нормам і стандартам. Це також уявно розроблена особистістю чи групою імітаційна рольова гра, завдяки якій вони, пристосовуючись до суспільно визнаних соціокультурних стандартів і зразків поведінки, вводять в оману інших людей, безпосередньо (чи опосередковано) зіштовхуючи їх між собою, прагнучи захиститися від несприятливих зовнішніх умов (пережити їх) або досягти бажаного соціального статусу, успіху чи гараздування під певною машкарою, яка найкраще сприймається в ціннісно-нормативному вимірі соціуму.
Зроблений нами висновок про те, що сутність соціальної мімікрії приховується в такій атрибутивній ситуативно модифікованій властивості розуму людини, як хитрість [3] (хитромудрість), уможливлює думку про те, що здатність до соціальної мімікрії не є генетично запрограмованою в мозку людини, а формується під впливом того соціально-часового простору, в якому соціалізується та здійснює свою життєдіяльність індивід. А це означає, що не біологічні властивості спонукають людину мімікрувати, а її соціальні характеристики, яких вона набуває в результаті свого історичного розвитку. Тож виникає цілком слушне запитання: навіщо, з якою метою людина вдається до хитрування в процесі свого пристосування до соціально-часового простору? Ясна річ, мімікрувати через хитрування людину спонукають умови, в яких суб'єкт не може поводитися чесно і відкрито, реалізуючи свою особистісну ціннісно-нормативну систему та наміри. Тому в складних зовнішніх умовах вона відшукує інший шлях - маскувальний, щоб у такий спосіб захистити себе від тиску соціального середовища або досягти життєвих цілей. Використовуючи свої інтелектуальні здібності, хитруючи, людина починає обманювати інших людей, природу, щоб жити так, як хочеться. Хитрість розуму сприяє тому, щоб через опосередковані (через абстрактне мислення, знаки, символи) реакції, коли бажаний ефект - досягнення мети - реалізується не безпосередньою дією суб'єкта на перетворюваний об'єкт (а таким може бути і річ, і людина, і ситуація), цілеспрямовано зіткнути зовнішні сили (об'єкти і суб'єкти) між собою для отримання потрібного, бажаного, корисного результату. Більш того, прогрес розуму, який виявляється в інтелектуалізації суспільства, за умов науково-технічної революції уможливлює також активізацію, поглиблення й інтенсифікацію "хитрощів розуму", що найефективніше реалізується в політиці, дипломатії, мас-медіа, паблік рилейшнз тощо, значною мірою посилюючи роль та значення соціальної мімікрії. Виходячи з цих передумов, можна вважати, що найпоширенішими в повсякденному житті за цільовою ознакою є три основні форми мімікрійної соціальної поведінки: мімікрія-захист, мімікрія-гараздування (ціледосягнення успіху) і соціальний міметизм.
Соціальна мімікрія-захист - це такий тип соціальної поведінки, коли соціальний суб'єкт свідомо, всупереч своїм ціннісним орієнтаціям, пристосовує власну поведінку під узвичаєні в певний історичний період часу суспільні норми та цінності, не сприймаючи їх як імператив, і реалізує в повсякденному житті імітаційну технологію адаптаційної поведінки. Це змушено-адаптаційний спосіб життєдіяльності, зумовлений дисфункціями мікро- або макросистеми. Мета мімікрії-захисту - виживання шляхом пристосування до навколишнього середовища, соціального простору, який через певні умови перебуває в розбалансованому стані і не влаштовує конкретну людину. Цей тип мімікрії необхідний людям, аби вижити, пристосовуючись до несприятливих обставин, які вони не можуть зрозуміти і не здатні змінити, а тому вони обирають майже єдино придатний для них шлях - адаптуватися, уводячи в оману тих, хто змусив їх мімікрувати. Виходячи з цілей і мотивів мімікрії-захисту, ми пропонуємо вирізняти два її різновиди: інтроспективний та екстраспективний.
Інтроспективна мімікрія-захист являє собою такий тип адаптаційної мімікрійної поведінки, за якого мімікріант, саморефлексуючи, аналізує характер та особливості зовнішньої ситуації. Заразом він моделює "хитру" технологію власної поведінки, що дає йому змогу коригувати свої дії відповідно до вимог і умов середовища, тобто маскувальна діяльність мімікріанта мобільна і спрямовується переважно всередину - на себе. Прикладом мімікрії-захисту інтроспективного характеру може бути адаптивна поведінка тих людей, які не сприймають тоталітарного режиму, але вимушені пристосувати свою поведінку під домінуючу в ньому ціннісно-нормативну систему, постійно коригуючи її під ті зміни, що в ньому відбуваються. Таке "пристосування" під вимоги режиму може тривати стільки, скільки визначить сам мімікріант, усе залежить від його особистісних прагнень та інтелектуальних здібностей.
Екстраспективна мімікрія-захист припускає одночасовість індивідуального маскування і корекції зовнішнього середовища з метою освоєння і пристосування його до себе. Суб'єкт - носій такої форми мімікрії, одягнувши певну маску, вже не вдається до жодних кроків задля подальшого самокоригування, більше не намагається ідентифікувати себе з мінливим навколишнім соціальним полем, а мірою реальних можливостей активно декорує його під самого себе. Так, скажімо, може мімікрувати чиновник будь-якої державної чи муніципальної служби, який не погоджується з її цінностями, вимогами і нормами, але іншого варіанта працевлаштування в нього немає і не передбачається. У таких умовах він, одягнувши не властиву йому ціннісно-нормативну маску державного службовця, вимушений адаптуватися до вимог її організації. Однак, приховавши своє справжнє негативне ставлення до її вимог, він починає активно декорувати її структуру та стан відповідно до своїх цінностей. Така поведінка може тривати доти, доки дозволятиме ситуація. Якщо організація не сприйме ті цінності, які пропонує мімікріант, вона примусить його залишити її, якщо сприйме - у ній може сформуватися нова ціннісно-нормативна система. За таких умов у чиновника-мімікріанта зникне потреба в маскуванні, адже його цілізбігатимуться з цілями організації.
Поруч із захисною формою мімікрії досить поширеною в сучасному житті (за цільовою ознакою) є також мімікрія-гараздування (досягнення успіху). Запропонована нами назва цієї форми соціальної мімікрії ніби сама говорить про свій зміст, який полягає в прагненні людини досягти відповідних матеріальних або соціально-статусних привілеїв у суспільстві. Це такий спосіб життєдіяльності певної категорії людей, при якому вони розробляють і втілюють в життя хитру модель своєї соціальної поведінки, що дає їм можливість, майстерно маскуючи свою справжню мету, яка суттєво різниться від суспільних настанов і вимог, досягти бажаного, іноді навіть будь-якою ціною. Вправність та хитрість людського розуму безмежна. Бажання мати багатство, славу, владу змушує людей витончено
Loading...

 
 

Цікаве