WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Фінансова поведінка населення у соціологічному вимірі - Реферат

Фінансова поведінка населення у соціологічному вимірі - Реферат


Реферат на тему:
Фінансова поведінка населення у соціологічному вимірі
Економічна поведінка виступає предметом дослідження різних соціальних наук, серед яких безумовний пріоритет належить економічній соціології. Саме вона найбільш всебічно й комплексно аналізує цей складний багаторівневий і багатоаспектний соціально-економічний феномен. Серед різних видів економічної поведінки згідно із її горизонтальною (предметною) типологізацією особливе місце займає фінансова поведінка - поведінка населення на фінансовому ринку, яка пов'язана з перерозподілом та інвестуванням грошових ресурсів. Вивчення цього нового змістовного виду економічної поведінки в умовах становлення ринкових відносин з позицій економічної соціології не тільки збагачує теорію економічної поведінки, соціологію ринку і, зокрема, фінансового ринку, а й дозволяє, виявляючи певні тенденції і закономірності у фінансовій поведінці населення, передбачати можливі зміни і впливати на неї, формувати бажану модель цієї поведінки.
Провідні теоретичні підходи до аналізу фінансової поведінки населення були закладені ще Дж. Кейнсом і Й. Шумпетером. Поступово у західній соціології сформувався цілий самостійний напрям фіскальної соціології, що вивчає різноманітні проблеми податкової і фінансової систем. Серед сучасних дослідників фінансової поведінки людей найбільш відоме ім'я американського економіста, лауреата Нобелівської премії (отриманої у 1985 р. саме за аналіз поведінки людей стосовно заощаджень) Ф. Модільяні. У пострадянському науковому світі проблемами фінансової поведінки здебільшого займаються російські вчені: О. Бояркіна, В. Верховін, М. Красильникова, А. Розмаїнський, В. Радаєв, А. Сімаков. Що стосується доволі обмеженого кола наукової літератури, виданої в Україні з цих питань, слід відмітити статтю В. Андрущенка "Соціологічний та антропологічний методи західної фінансової науки" [1], в якій, по суті, вперше акцентується необхідність соціологічного осмислення проблем фінансового ринку. Деякі теоретичні аспекти цих проблем намагалася розкрити у своїй попередній статті автор цієї роботи [2].
Метою даної статті є, з одного боку, продовження осмислення специфіки й різноманітних форм фінансової поведінки як особливого різновиду соціально-економічної поведінки в цілому, а, з іншого, - узагальнення й аналіз результатів масових соціологічних досліджень фінансової поведінки населення України, безпосередню участь в яких брала автор цієї роботи.
Сама потреба в формуванні у населення інституціональної фінансової поведінки з'явилася відносно недавно, в міру того, як розвивалися нові економічні інститути: різноманітні форми власності, грошово-кредитний ринок, валютний ринок, ринок цінних паперів тощо. Якщо раніше фінансова поведінка населення, окрім фінансових взаємостосунків з державою, була обмежена в основному рамками фінансово-ощадної, а точніше, накопичувальної поведінки (за винятком нелегітимних форм участі у валютних операціях або "інвестиційній" діяльності в тіньовій сфері окремих фізичних осіб), то створення нового інституціонального середовища відкрило потенційні і легальні можливості найрізноманітнішим формам фінансової поведінки.
З точки зору соціально-економічної адаптації до нових умов господарювання (а значить, і до нових можливостей) фінансова поведінка варіюється від пасивно-протестних форм (виникнення й широке застосування небаченого в економічно розвинених країнах платіжного інструменту - неплатежів), активно-традиційних (зберігання заощаджень в ощадному банку; використання банківських послуг з перерахування пенсій, допомог, оплати комунальних послуг) і пасивно-традиційних видів фінансової поведінки (прагнення, особливо представників стратегії виживання, де тільки можливо, ухилятися від фінансових відносин, не пристосовуватися до вимог ринку, а уникати їх впливу: натуралізація домашньої економіки, підвищення ролі родинної та приятельської взаємодопомоги) до різних форм вимушено-адаптивної (користування послугами комерційних банків з перерахування заробітної платні, пенсій; участь у горезвісній сертифікатній приватизації) та добровільно-адаптивної фінансової поведінки (користування новими банківськими послугами, наприклад, пластиковими картками; участь у купівлі-продажу валюти, цінних паперів; інвестування окремих проектів). Розподіл цих форм і видів фінансової поведінки має надто нерівномірний характер серед різних груп населення і залежить, перш за все, від їх матеріального й соціального статусу, стартових умов і доступу до адміністративних ресурсів.
Специфіка фінансової поведінки зумовлена не тільки особливостями фінансового ринку, а й характером самого об'єкта цієї поведінки, тобто активами, що використовуються для досягнення максимальної вигоди, - наявними грошовими ресурсами. Катастрофічне зниження рівня життя і зубожіння більшої частини населення об'єктивно позбавляють широкі його верстви самої можливості активної фінансової поведінки. В умовах, коли середньомісячна заробітна плата зайнятої частини населення в Україні нижче від офіційно встановленого прожиткового мінімуму, говорити про будь-які моделі й стратегії фінансової поведінки, крім однієї - стратегії виживання, не доводиться. Більшість населення втратила в результаті проведених економічних реформ накопичені в минулому грошові заощадження, а сьогодні внаслідок дуже низьких поточних грошових доходів (які часто не перекривають навіть необхідних потреб соціального відтворення) не має можливості здійснювати будь-які заощадження*. Результати масових соціологічних опитувань не дозволяють відстежувати тенденції дійсно нових форм фінансової поведінки і наявність, не кажучи вже про розміри, реальних заощаджень у вкрай малочисельної групи високозабезпечених і багатих людей. Останні, практично, не потрапляють при упорядкуванні вибірки для масового опитування до числа респондентів і можуть стати об'єктом аналізу лише при проведенні спеціальних фокусованих досліджень.
На жаль, комплексні соціологічні дослідження фінансової поведінки населення в Україні не проводилися. Найбільш повно ці питання були охоплені лише в одному дослідженні, проведеному у 2002 р. в Донецькій області (N=1140). Результати опитування працівників Донецького регіону підтвердили той факт, що у більшості респондентів відсутні будь-які заощадження (85,7%) й цінні папери (73,8%). Населення практично не використовує "ринкові" форми фінансової поведінки. Респонденти віддають перевагу зберіганню заощаджень у "твердій" іноземній валюті (60,0%) і готівці (23,3%). В державному банку мають намір зберігати свої заощадження 9,2% опитаних, у недержавних комерційних банках - 4,3%*. Тільки 2,3% віддають перевагу зберіганню в цінних паперах (акціях, облігаціях тощо), 1,1% - у нерухомості. Головні цільові мотиви заощаджень - страхування від непередбачених ситуацій (29,9%), лікування (29,3%) та освіта (25,4%). Хоча більша частина респондентів (67,7%) вважає, що зараз поганий час для того, щоб робити заощадження, 26,0% збирається здійснювати накопиченняу найближчий час.
На наявність заощаджень, їх цілі та форми зберігання впливають соціально-статусні характеристики респондентів. Так, серед найманих працівників удвічі нижча питома вага тих, хто має будь-які заощадження, порівняно з групою власників (відповідно, 8,8 та 17,2%). Саме серед найманих працівників більша частка тих, хто не має ніяких збережень (87,2%). Серед власників таких 77,2%. Звичайно, існує пряма залежність між матеріальним станом респондентів і наявністю в них заощаджень. Серед "бідних" у вісім разів менше тих, хто, порівняно із середньозабезпеченими респондентами, має заощадження. 94,0% "бідних" заощаджень не мають. Серед опитаних середнього достатку їх не мають 71,9%. На відміну від гендерного чинника, який не впливає на наявність заощаджень, дослідження виявило певний вплив на нього чинника освіти і особливо - віку. Серед осіб з вищою освітою дещо вища питома вага тих, хто має які-небудь збереження, і, відповідно, менша частка тих, хто їх не має зовсім. Чим старша вікова група респондентів, тим менше серед них
Loading...

 
 

Цікаве