WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Трансформаційні процеси в Україні як предмет критичної - Реферат

Трансформаційні процеси в Україні як предмет критичної - Реферат

людей особливого роду - цинічних, здатних до подвійного мислення, слова промовляються патріотичні, а справи робляться із власним зиском" [4]. Не толерантна до іншої думки, вузька купка політиків та економістів, які були ініціаторами та керманичами курсу на розвал Союзу та прискорену капіталізацію, коли виявилося наочним його фіаско, з метою самозбереження, стали ще з більшою силою виправдовувати свою діяльність ("не про таку Україну ми мріяли") - займаючись пошуком вигаданих ворогів. Озброєні підконтрольними ЗМІ, народ намагаються вчити ті, хто робив владну кар'єру у 1990-і рр., у той час як Батьківщина стрімко котилася до статусу країни периферійного капіталізму. Агресивна реакція з боку "реформаторів" на аргументовану критику курсу, нав'язаного ними радянському суспільству в 1991 році, на перші ознаки осмислення пройденого шляху видає їхню спільну генетичну властивість (бо майже всі вони були в КПРС) - більшовизм, чиєю практикою є небажання вдаватися до погоджувальних дій, переговорних процедур, готовність зневажати громадську думку, настрої людей, не згодних із запропонованим курсом.
Соціальне життя врешті-решт потребує припинення розколу між носіями ідейно протилежних течій і відмови від конфронтації між ними. Адепти альтернативних політичних філософій - реставратори командно-адміністративної системи та ліберали-комунофоби вичерпали себе і виступають, можливо, не усвідомлюючи того, гальмом для розвитку суспільства. Треба визнати, що спадкоємцями радянської історії є не лише комуністи, а патріотами - не лише націонал-демократи. Доки не буде дана об'єктивна оцінка радянського минулого у долі країни, де незважаючи на безліч негативів, було чимало позитивного; де, справді, наявні проблеми потребували еволюційного коригування, а не тотального демонтажу, підводити риску під ХХ століттям видається зарано.
Наразі, на наш погляд, актуальною є робота з уточнення цільових установок реформування суспільства, для чого варто повернутися до початкових його цілей, сформульованих ще на І з'їзді народних депутатів СРСР (1989 р.): реформи мають здійснюватися виключно на благо людини. Рівень та якість життя, соціальне самопочуття населення - ось перевірені індикатори правильності ходи реформ. Ринок - не фетиш, не самоціль, а лише інструмент для досягнення вищих стандартів життя. "Руйнація державності була б неможливою, якби "приватизація" бюрократією процесів прийняття рішень і реалізації управлінських функцій наштовхнулася на опір суспільства, на його прагнення поставити владні інститути під жорсткий громадський контроль", як слушно свого часу вказували аналітики з фонду "Реформа" (кер. - А. Мігранян) [5]. Традиційна для нас парадигма суспільного договору, що сягає ще в часи Російської імперії - СРСР, передбачає, що влада є єдиним незаперечним суб'єктом управління, а неорганізоване суспільство підданих - його об'єктом. Суспільний договір нового типу дозволяє здійснити перехід від держави-патрона до держави-партнера. На макрорівні це означає, що суспільство дедалі більше набуває ознак системи, яка самоорганізовується і здійснює вибір напрямку і форм розвитку в кожний конкретно-історичний проміжок часу. На мікрорівні йдеться про запуск механізмів горизонтальної мобілізації, тобто про об'єднання громадян з метою спільного вирішення тих чи інших нагальних загальнодержавних (місцевих) проблем, що дасть змогу розкути ініціативність та задіяти творчий потенціал багатьох людей, що нині з різних причин перебувають в Україні у стані "внутрішньої еміграції". Обов'язок інтелігенції - сприяти створенню мережі недержавних структур (громадських організацій, фондів), які б ставили за мету не кон'юнктурну участь у передвиборчих перегонах, а системне оновлення суспільства засобами експертизи національного законодавства на предмет відповідності до норм Загальної декларації прав людини; громадських слухань ( у т.ч. в Інтернеті) з актуальних соціально значущих питань; підвищення гуманітарної освіти майбутніх політиків і громадських діячів.
Багатопартійна система в Україні, хоча й здатна дещо гасити соціальну напруженість, певною мірою обмежувати апетити капіталу, пом'якшувати експлуатацію трудящих, ось вже друге десятиріччя не може соціалізувати грабіжницький капіталізм. З часом, на нашу думку, постане питання про виробничу систему виборів, коли депутати до всіх органів влади обиратимуться від трудових колективів і об'єднань, які зможуть більш ефективно контролювати своїх обранців і при потребі оперативно відкликати їх.
Рух України в напрямку Єдиного Економічного Простору з Росією, Білоруссю і Казахстаном і подальша участь в ньому є не втратою народом свого конституційного статусу джерела влади, а реалізацією Декларації про державний суверенітет України від 16. 07. 1990 р., підтвердженої на Всеукраїнському референдумі від 1. 12. 1991 р.
Більше того, результати загальноукраїнських соціологічних моніторингових досліджень, які з 1994 р. проводить Інститут соціології НАН України за репрезентативною за основними соціально-демографічними ознаками для дорослого населення вибіркою, свідчать, що за останні роки число прибічників ідеї приєднання України до союзу Росії й Білорусі поступово зростає (табл. 1).
У демократичній країні влада не може не враховувати громадську думку населення при визначенні засад політичного курсу. Наприкінці зробимо деякі висновки. 1. Розвал Союзної держави відбувся внаслідок кумулятивного ефекту від деградації партноменклатури як панівного класу в СРСР
(М. Джілас, М. Восленський), глобальної психологічної війни Заходу і діяльності внутрішніх агентів впливу, які надмірно роздували етнонаціональні почуття в радянському народі заради зиску від розподілу колишньої державної власності; 2. Усі, хто в різний час входив до владної верхівки незалежної України (включаючи, певною мірою і ліву опозицію), відповідальні за стан справ в державі за роки незалежності. На часі своєрідна угода (на зразок пакту Монклоа) між носіями двох ідеологічно протилежних течій - ортодоксально-комуністичної і національно-ліберальної про відмову від конфронтації і вичерпаність, а тому безперспективність цієї суперечки. 3. Нова, інтегративна ідеологія має окреслити шлях, відмінний як від бюрократичногосоціалізму, так і космополітичного лібералізму, гармонійно поєднати позитиви двох систем - соціальну справедливість і динамічний розвиток економіки, спиратися на узгодження інтересів різних соціальних, у т. ч. етнонаціональних груп населення. 4. Важливою запорукою прогресу суспільства є демократизація механізму відбору гідних співгромадян до апарату управління державою.
У плані подальших розвідок з окресленої проблематики актуальними видаються конкретні соціологічні дослідження сучасного становища у сфері дотримання прав людини, гарантованих Конституцією України і міжнародними правовими актами, з'ясування громадської думки на рівні масової і "елітарної" свідомості щодо темпів, напрямів та важелів коригування курсу реформ. Ситуація в державі потребує від науковців чіткого прогнозу того, в який спосіб усвідомлення різними групами населення необхідності якісного оновлення суспільства, переходу до нової України, вільної країни вільних людей, звідки не хотілося б емігрувати, втілиться в результатах чергових президентських і парламентських виборів.
Таблиця 1
Як Ви ставитесь до ідеї приєднання України до союзу Росії й Білорусі? (%)
2000 2001 2002 2003 2004
Переважно негативно 37,0 25,7 23,1 19,9 20,1
Важко сказати 22,2 21,9 18,8 18,1 16,8
Переважно позитивно 40,8 52,3 57,8 61,9 62,8
Не відповіли 0,1 0,1 0,3 0,1 0,3
Література:
Трансформаційні процеси в україні як предмет критичної рефлексії (О. А. Бєлєнок) // Український соціум. - 2004. - № 2 (4). - C.7-12
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве