WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Типова технологія соціальної роботи з клієнтами - Реферат

Типова технологія соціальної роботи з клієнтами - Реферат

незнайомих, не очікують від них нічого доброго). У країнах з традиційно розвиненою системою соціальної роботи для виявлення дітей, підлітків, дорослих, котрі мають потребу в соціальних послугах, але самі за допомогою не звертаються, існує спеціальна категорія соціальних працівників - вуличні. Вони працюють з урахуванням того, що перш ніж подібні клієнти усвідомлять необхідність змін у своєму житті і захочуть прийняти соціальну допомогу, потрібно застосувати специфічні методи знайомства, провести кілька зустрічей, увійти в довіру тощо.
Але поки вуличних соціальних працівників в Україні обмаль, часто ці функції виконують представники громадських організацій, волонтери, які не завжди мають належну підготовку. Крім того, трапляється, що спроби встановлення контакту з такими клієнтами відбуваються в ході спеціальних заходів разового характеру, кампаній, рейдів, операцій за участю правоохоронних органів, мета яких - вилучити дітей з вулиці, ідентифікувати наркоманів, правопорушників, повій тощо. Природно, в ході таких заходів соціальному працівникові важко встановити довірливі взаємини з клієнтами для подальшої взаємодії.
Отже, вже починаючи з організації знайомства з потенційним клієнтом, так само як і в усій подальшій роботі, потрібно враховувати специфічні особливості випадку, характерні риси даної соціальної ситуації.
Ще однією особливістю є те, що вже під час перших контактів обговорюється перспектива співробітництва, відбувається орієнтація клієнта на позитивне майбутнє і починається формування мотивації щодо цього, визначаються в узагальненому вигляді можливі цілі роботи, роз'яснюються її можливі шляхи й механізми, клієнт активно залучається до процесу прийняття рішень. У деяких країнах (наприклад, у Німеччині, Великій Британії, Канаді) під час одного з первинних контактів (інколи це можливо вже з другої зустрічі) загальні цілі роботи можуть бути погоджені письмово. Для деяких клієнтів це може бути певним атрибутом відновлення соціальних зв'язків і зобов'язань, створювати відчуття започаткування процесу підвищення соціального статусу, відчуття учасника формальної угоди.
На підставі вивчення ситуації соціальний працівник має визначити коло потреб клієнта і виокремити серед них пріоритетні, задоволення яких сприятиме задоволенню інших, менш значимих. Для цього зазвичай застосовують методики психосоціальної діагностики.
Хоча арсенал методів, якими користуються фахівці для встановлення психосоціального діагнозу вельми різноманітний, в основу цього компонента технології роботи з клієнтом покладено принцип експертної оцінки. У спрощеному вигляді його сутність полягає в тому, що соціальний працівник самостійно, а також за допомогою експертів-фахівців (коли це потрібно) аналізує особистість клієнта, його міжособистісні зв'язки з найближчим оточенням, сім'ю клієнта, її взаємодії із структурами соціуму, особливості і чинники, що визначають характер цієї взаємодії. На практиці потрібну інформацію для встановлення психосоціального діагнозу щодо клієнта і ситуації окреслює певне коло питань, які включають дані про соціально-демографічні характеристики клієнта; стадії життєвого циклу клієнта; проблеми, що турбують клієнта; проблеми, що турбують соціального працівника; проблеми, що турбують людей, які становлять оточення клієнта; прояви, ознаки, які зробили проблему або потреби клієнта очевидними; терміни, коли це було помічено; людей, які це помітили; події, обставини, які передували виявленню проблеми або потреб клієнта. До цього переліку слід віднести стресові чинники, які заважають клієнтові нормально функціонувати, зумовлюють потребу соціальної допомоги. Їх можна поділити на: особистісні стресові чинники; міжособистісні; основні групові (найближчого оточення) стресові чинники, основні стресові чинники громади (ширшого соціального оточення). При діагностиці необхідно враховувати також: цілі, які водночас є реалістичними і визнаними клієнтом на початку роботи; рівень адекватності виконання клієнтом своїх рольових функцій у системі, до якої він належить; наявність у клієнта мотивації для прийняття допомоги (від соціального працівника або інших людей); силу цієї мотивації; причини опору прийняттю допомоги; можливості й ресурси самодопомоги клієнта; можливості й ресурси сім'ї, найближчого оточення, суспільних інститутів щодо допомоги клієнту; наявність взаємовідповідності в процесі роботи таких факторів: характеристики клієнта, соціальних умов його буття, визнаних цілей.
Доповнює розуміння клієнта і ситуації знання взаємостосунків, що склалися в родині та найближчому оточенні клієнта. Воно діагностується за допомогою інформації, яка включає дані щодо більш вузького кола питань, зокрема позитивних можливостей та негативних труднощів, які мають місце у стосунках людей, що включені у найближче оточення (сім'я, інша група); проблем цих людей; форм спілкування цих людей (ефективні вони чи ні, відкриті чи ні для нових партнерів тощо); осіб з найближчого оточення, які приймають рішення, спрямованості цих рішень (позитивної чи негативної), процедур впровадження рішень у життя, їх впливу на досягнення цілей соціальної роботи (сприятливого, індиферентного, гальмуючого); основних конфліктів в оточенні клієнта; цінностей і норм оточення, способів забезпечення їх дотримання; соціокультурних взаємодій найближчого оточення з ширшими структурами суспільства, які справляють на нього (оточення) вплив.
Слід зауважити, що пріоритетні потреби клієнта (фактично - цілі соціальної допомоги), які визначає соціальний працівник, можуть не збігатися з очікуваннями клієнта, з тим, що він сам визначає для себе пріоритетними потребами,заради задоволення яких він звертається по допомогу. Наприклад, клієнт звертається за психолого-педагогічною допомогою в розв'язанні міжособистісного конфлікту з членами родини, а соціальний працівник пропонує почати роботу з медичної допомоги - лікування одного з членів родини від алкоголізму. В цьому разі працівник має переконати клієнта в тому, що саме запропонована послідовність дій приведе до очікуваного результату.
У практиці соціальної роботи розбіжності між дійсно пріоритетними потребами клієнта і тими, які він помилково вважає такими, зустрічаються досить часто. Наприклад, досить поширена ситуація, коли безробітна мати звертається до центру соціальних служб для молоді з приводу надання разової матеріальної допомоги на дитину, і вважає це метою звернення до соціальної служби, своєю пріоритетною потребою, задоволення якої уможливить здійснення певних термінових витрат. Вивчивши ситуацію, соціальний працівник розуміє, що разова матеріальна допомога не є пріоритетною потребою цієї родини, - вона не вирішує проблеми низької самооцінки клієнтки, відсутності конкурентоспроможної професії, пристойно оплачуваної роботи. Отже, потрібно планувати в комплексі роботу із психологічної допомоги, фахової переорієнтації, влаштування на курси для навчання новій професії, сприяння в пошуку роботи. Але переконати клієнтку в доцільності такої співпраці буває дуже важко, - вона очікує термінового вирішення конкретного питання, не розуміючи його безперспективності, не будучи готовою для докладання значних власних зусиль заради докорінної зміни ситуації. А оскільки без її бажання тривала співпраця неможлива й приречена на неуспіх, надання послуги обмежується разовою матеріальною допомогою, якщо є така можливість.
Отже, слід пам'ятати, що клієнт далеко не завжди здатний адекватно оцінити свої головні потреби щодо соціальної допомоги. Він найчастіше налаштований на негайне одержання разової допомоги, притому в матеріалізованому вигляді (путівки на оздоровлення, гуманітарна допомога речами, квитки на
Loading...

 
 

Цікаве