WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Типова технологія соціальної роботи з клієнтами - Реферат

Типова технологія соціальної роботи з клієнтами - Реферат

певних змін у соціальному становищі і самопочутті клієнта.
Така послідовність дій і заходів у переважній більшості випадків залишається стандартною незалежно від категорій клієнтів, тобто типова технологія соціальної роботи з клієнтом являє собою алгоритм діяльності, що зазвичай складається з кількох етапів, які реалізуються у певній послідовності.
Найбільш поширений варіант розподілу етапів такий, при якому виокремлюються підготовчий етап, етап безпосередньої реалізації методів втручання та підсумковий етап.
На підготовчому етапі вивчається соціальна ситуація клієнта і оточення, діагностуються психосоціальні характеристики клієнта і середовища, на основі аналізу зібраної інформації формулюється проблема, визначаються пріоритетні потреби, цілі і завдання, прогнозується, моделюється й обґрунтовується майбутня діяльність, обираються методи й засоби втручання, визначаються оціночні критерії, розробляється план дій, документуються домовленості, угоди, контракти тощо.
На етапі реалізації здійснюються безпосередні дії з розв'язання окремих завдань, випробовуються заплановані методи й засоби втручання, оцінюється їх ефективність відносно проміжних результатів, які були заплановані або з'явилися неочікувано. При потребі діяльність коригується, можуть обиратися інші методи, більш доречні в ситуації, якщо вона змінюється.
Підсумковий етап включає аналіз і оцінку результатів як окремих пріоритетів клієнта, так і вирішення проблеми в цілому, поступове припинення активного втручання, при потребі - додаткове кураторство для профілактики небажаних явищ, закріплення позитивних змін, простеження довгострокових наслідків роботи.
У свою чергу кожен етап може або додатково розподілятися на окремі фази, або вони можуть виокремлюватися у самостійні етапи. Наприклад, перший етап може розподілятися на фази встановлення контакту і знайомства; психосоціальної діагностики; прогнозування, моделювання й планування роботи; документування планів і угод. Другий етап може розподілятися на кілька циклів "діяльність - проміжна оцінка - коригування наступних дій" стосовно кожного із визначених пріоритетів клієнта. Третій етап також може складатися з окремих фаз, наприклад, згортання роботи, підсумкова оцінка, додаткове кураторство тощо.
Зміст роботи та методичні особливості кожного з етапів можна охарактеризувати так.
Перший етап - підготовчий (у різних літературних джерелах він може називатися також етапом вивчення ситуації, встановлення контакту і знайомства, діагностики, планування тощо, хоча всі ці процеси є лише окремими складовими першого етапу). Часто цей етап вважається найбільш важливим, тому що помилки саме на початку роботи з клієнтом можуть відвернути його від соціального працівника, соціальної служби загалом, зробивши, таким чином, недоцільними наступні етапи роботи.
Вивчення ситуації - це збір інформації про ту соціальну ситуацію, яка склалася з клієнтом на час початку роботи з ним соціального працівника, історію її виникнення, причини й фактори, що передували їй і через деякий час зумовили її виникнення або сприяли цьому. Вивчення ситуації зазвичай охоплює інформацію стосовно самого клієнта (або кількох клієнтів, якщо, наприклад, у межах однієї сім'ї різні її члени потребують допомоги), найближчого оточення клієнта (членів сім'ї, близьких родичів, друзів, людей, з якими найбільше спілкується клієнт у процесі навчання, роботи, дозвілля або поза ними) та соціальних інститутів і служб (навчальних, виробничих, медичних, соціальних, адміністративних установ і закладів тощо), які безпосередньо чи опосередковано мають стосунки з клієнтом. Найбільш важливими процедурами збору інформації є співбесіди з офіційними та приватними особами, які можуть висвітлити різні аспекти соціальної ситуації, що склалася. Аналізуючи отриману в ході цих зустрічей інформацію, соціальному працівникові слід враховувати феномен суб'єктивізму людських поглядів. Він полягає в тому, що різні люди можуть мати різні точки зору стосовно однієї ситуації. Наприклад, причини ненормативної поведінки дитини її батьки можуть вбачати у недостатній увазі шкільних учителів, а з погляду педагогів винна може бути сім'я. Отже, щоб отримати об'єктивні дані, слід ознайомитися з думкою всіх сторін, причетних до ситуації, і, крім того, прагнути знайти людей, які не зацікавлені в ситуації особисто, тобто можуть висловитися як незалежні експерти.
Первинне вивчення ситуації дає можливість у найбільш загальному вигляді визначити соціальну проблему клієнта, встановити імовірні потреби і їх пріоритетність, зрозуміти наявний медико-соціальний та інтелектуально-психологічний статус клієнта й оточення, з якими будуватиметься подальша соціальна робота.
Найважливішими складовими першого етапу є знайомство соціального працівника з клієнтом і його соціальним оточенням, установлення необхідного контакту. Методичною особливістю цих компонентів технології роботи з клієнтом (знайомства, первинних контактів) є необхідність установлення довірливих взаємин. Це неодмінна умова залучення клієнта (клієнтів) до співробітництва. А саме співробітництво, бажання клієнта співпрацювати, у свою чергу, є однією з головних умов успіху. Адже зусиллями одного лише працівника, нехай навіть найвищої кваліфікації, будь-які методики, методи, засоби, прийоми втручання не можуть бути ефективно реалізовані. Потреба у довірі з перших кроків знайомства зумовлена тим, що саме в цей час відбувається з'ясування взаємних очікувань. Очікування різних клієнтів можуть бути абсолютно полярними. Є клієнти, які сподіваються, що працівник миттєво розв'яже ситуацію і дивовижним чином задовольнить усі їхні потреби. Зустрічаються й повністю негативні очікування - повний скепсис щодо можливостей соціального працівника, невіра клієнта в можливості соціальних служб та власні сили. У першому випадку потрібно налаштувати клієнта на реалістичне мислення, у другому - переконати у доцільності співробітництва. І те й інше можливо лише за умови, що клієнт відчуватиме довіру до працівника, що від самого початку роботи формуватиметься й усіляко підтримуватиметься взаємна повага обох сторін.
Існує й інша особливість, яка полягає в тому, що, хоча найчастіше знайомство з клієнтом відбувається під час звертання останнього по допомогу, але специфіка деяких категорій клієнтівзумовлює ініціативу знайомства з боку соціального працівника. Наприклад, при роботі з неблагополучними сім'ями можуть траплятися ситуації, коли окремі їх члени або вся родина не можуть чи не хочуть ініціювати контакти з соціальними працівниками. У таких випадках процедура знайомства потребує від соціального працівника неабиякої організаційної майстерності, щоб створити сприятливі обставини, не відвернути клієнтів від співпраці, не створити опозицію або не налаштовувати їх ворожо з перших хвилин контакту.
У практиці трапляються випадки, коли членів кризової сім'ї, які перебувають на обліку у відповідних органах державної влади, але ухиляються від контактів, намагаються залучити до знайомства примусово (викликають до установ, відвідують удома без попередження тощо). Зрозуміло, що коли знайомство відбувається не з ініціативи потенційного клієнта, а, можливо, і всупереч його бажанню, існує велика ймовірність загострення стосунків з соціальною службою.
Специфічні труднощі в організації знайомства відчувають соціальні працівники, коли серед членів таких сімей є представники груп ризику - діти, які втікають з дому, неповнолітні, що конфліктують із законом, наркомани, повії тощо. Зазвичай з ними важко зустрітися, а ще важче - встановити довірливі взаємини. Вони, як правило, самі не звертаються по допомогу (не знають куди, бояться
Loading...

 
 

Цікаве