WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Типова технологія соціальної роботи з клієнтами - Реферат

Типова технологія соціальної роботи з клієнтами - Реферат


Реферат на тему:
Типова технологія соціальної роботи з клієнтами
Постановка проблеми. Принципові зміни підходів до формування і реалізації соціальної політики держави, які сталися в Україні за час, що минув від здобуття незалежності, зумовили виникнення нових проблем, яких до того не існувало в тоталітарному суспільстві. Передусім це стосується відносно нової для країни сфери діяльності - соціальної роботи, яка сьогодні існує в триєдності, виконуючи одночасно функції самостійної галузі суспільних наук, навчальної дисципліни на рівні вищої школи та практичної професії, включеної в систему державного регулювання легалізованих професій і робіт.
Однією з таких проблем є методологічне розмаїття деяких ключових визначень і понять, що застосовуються в науковому вжитку і навчальному процесі. З цим пов'язана і проблема уніфікації технологій, що реалізуються в практиці соціальної роботи з різними категоріями клієнтів. Трапляється, наприклад, що методичні рекомендації щодо соціальної роботи з неблагополучними сім'ями, прийомними сім'ями, дитячими будинками сімейного типу, сім'ями, що виховують дітей з обмеженими можливостями, молоддю, що потрапляє до груп ризику, неповнолітніми, які повертаються з місць позбавлення волі тощо, містять описи різної черговості основних етапів соціальної допомоги (підтримки, супроводу), навіть різного змісту таких етапів.
Очевидно, що це природне явище для нинішнього стану вітчизняної теорії та практики соціальної роботи, яка переживає період становлення й бурхливого розвитку. Адже раніше в Україні практично не існувало відповідної наукової школи, теоретико-методичних розробок, що ґрунтувалися б на міцних традиціях майже півтора столітньої давнини, як це спостерігається в багатьох демократичних країнах Заходу. Тому вчені, педагоги і практичні соціальні робітники країн постсоціалістичного табору багато в чому спираються на зарубіжний досвід, намагаючись адаптувати його до наявних умов. При цьому часто дається взнаки неоднакове тлумачення близьких понять різними науковими школами, застосування однакових визначень для опису різних за змістом явищ і процесів.
Тим часом потреба в уніфікації технологій соціальної роботи з різними категоріями клієнтів в Україні загострюється. Показовим прикладом може слугувати діяльність найбільш сучасно побудованої системи сприяння соціалізації молодого покоління українців - центрів соціальних служб для молоді. Внаслідок посилення уваги держави до соціальної сфери, ця система активно розвивається вже понад десятиліття, що виражається, як у збільшенні числа самих центрів (обласних, міських, районних), так і в складності завдань, кількості соціальних програм, що реалізуються, розширенні охоплення різних категорій клієнтів соціальної роботи. Але одночасно реалізація соціальних програм і проектів у системі центрів соціальних служб для молоді висуває перед організаторами і практичними соціальними працівниками низку питань, вирішувати які найбільш ефективно можна лише на основі типових підходів. Тобто бурхливе зростання обсягів роботи вимагає певної уніфікації методології, застосування типового технологічного алгоритму реалізації різних методик незалежно від категорій клієнтів соціальної роботи.
Сучасні дослідження проблеми. Для нинішнього етапу розвитку теорії соціальної роботи на пострадянському просторі характерні істотні особливості в трактовці й вживанні поняття "технологія", його багатозначність. Так, це поняття може вживатися у широкому сенсі, коли йдеться про соціальні технології і тоді певні наукові школи розрізняють такі їх види, як соціальне моделювання, соціальний експеримент, технологія соціального управління, соціальний проект, соціальне діагностування, соціальний сценарій, соціальна версія, соціодрама, соціальна інформаційна технологія, технологія владних стосунків, виборчих кампаній, масових комунікацій, переговорів тощо. До того ж ці технології рекомендується розглядати на кількох рівнях: базових та більш локальних. До перших відносяться технології стратегічного проектування соціального об'єкта або їх групи (сюди входять глобальні соціальні дослідження, розробка фундаментальних програм, генеральних моделей, здійснення системних соціальних експериментів тощо). До локальних, тобто технологій тактико-оперативного впливу на соціальний об'єкт, відносяться такі, як соціальне конструювання, практично-предметне регулювання стосунків та дій, оптимізація соціальної взаємодії на конкретному рівні, загалом усі ті методики, методи, заходи з планування, моніторингу, коригування, оцінки ефективності тощо, які потрібно розробляти для реалізації технологій вищого рівня 1. Існує ще багато варіантів вживання, визначення та пояснення понять "соціальні технології", "технології соціальної роботи" тощо.
Але з точки зору потреб практичного соціального працівника вищенаведені описи ще не дають відповіді на актуальне запитання: в якому порядку (послідовності) слід здійснювати ті чи інші конкретні дії в роботі з клієнтом, яким змістом їх наповнити.
Найбільше це питання розроблене найстарішими науковими школами соціальної роботи Західної Європи, передусім Великої Британії та Німеччини. Якщо звернутися до досвіду кількох провідних у цій сфері країн, неважко помітити схожість у послідовності дій та їхньому змісті, хоча різні західні школи досить часто неоднаково ідентифікують основні складові роботи з клієнтами. Але майже всім їм незалежно від категорій клієнтів притаманне застосування таких основних видів роботи, як вивчення ситуації, психосоціальна діагностика, планування і документування діяльності, безпосередня реалізація втручання, аналіз і оцінка результатів, припинення активної роботи, часто - додаткове кураторство клієнта 1; 2; 3; 4. А якщо взяти до уваги, що перелічені складові зазвичай поєднуються у декілька етапів (як правило - від трьох до п'яти), то можна стверджувати, що це, фактично, і є опис типової технології соціальної роботи з клієнтом. Відтак виникає можливість проаналізувати кількість, черговість застосування і зміст вищенаведених складових, узагальнити західний досвід у вигляді уніфікованого алгоритму, загалом зупинитися для задоволення практичних потреб вітчизняних соціальних працівників на хоча й досить вузькому, але прикладному розумінні поняття "технологія", маючи на увазі його ідентифікацію саме у сенсі технології соціальної роботи з клієнтом.
Завдання дослідження. Визначити поняття "технологія соціальної роботи з клієнтом", описати послідовність і зміст основних видів її діяльності.
Матеріали дослідження. Аналіз спеціальної літератури і вивчення практичного досвіду ряду наукових шкіл Великої Британії, Німеччини, деяких інших країн Західної Європи та Північної Америки показав, що, незважаючи на певні розбіжності, соціальна робота з конкретним клієнтом являє собою досить стандартну послідовність дій і заходів, які в переважній більшості випадків залишаються незмінними незалежно від категорій клієнтів. Існуючі розбіжності в практиці соціальної роботиз клієнтами кількох провідних у цій сфері країн щодо кількості основних етапів, найменувань і змісту вищезазначених дій і заходів не є принциповими, такими що мають суттєве наукове значення. Вони, скоріше, є даниною традиціям становлення різних національних систем соціальної роботи.
На підставі зазначеного аналізу і з урахуванням загальноприйнятого розуміння технології як певної послідовності дій, можна запропонувати її узагальнене визначення. Отже, технологія соціальної роботи з клієнтом - це сукупність знань про методи й засоби здійснення конкретних дій, сукупність прийомів та операцій, які реалізуються у визначеному порядку, певній послідовності для досягнення
Loading...

 
 

Цікаве