WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Таємна церква. Передача харизматичного авторитету - Реферат

Таємна церква. Передача харизматичного авторитету - Реферат

персональної релігії, що у деяких випадках повністю заміщує традиційно організовану іудео-християнську релігійну традицію, а іноді - виступає в ролі її доповнення. Юнгіанський досвід, в тому вигляді, в якому він пропагується спеціалізованою кастою аналітиків, обіцяє цим людям містерію і безпосереднє переживання трансцендентного, тобто саме те, чого вони не можуть пережити ані у церкві, ані у синагозі.
Сучасний юнгіанський рух як різновид персональної релігії оцінюється за тим фактом, що індивідуальне прийняття рішення відіграє ключову роль у визначенні, наскільки інтенсивним буде у того чи іншого індивіда підключення до діяльності тієї чи іншої [юнгіанської] групи, які майже без винятку зосереджені на певних духовних або релігійних пошуках. Незважаючи на те, що всі ці групи дотримуються спільної віри в індивідуацію та трансцендентне, трансперсональне колективне несвідоме, котре, як вважається, маніфестує себе в індивідуальному "психе", основний наголос робиться на особистому (персональному) переживанні загального через окреме. Цього можна досягти за допомогою вже існуючих юнгіанських соціальних структур або шляхом персональних занять візіонерством, читанням юнгіанських матеріалів, проведенням самоаналізу. Цілий пантеон міфів з усього світу (вирваних із специфічного культурного контексту) перетворюється на "об'єктивну" відправну точку для інтерпретації персонального досвіду.
Однак, як зазначалося вище, поведінкові норми, що панують в юнгіанському русі, активно спонукають індивіда досягати індивідуації за допомогою економічних взаємостосунків. Аналіз, який здійснює юнгіанський аналітик, рекламується як сучасна форма ініціації або ритуалу посвячення, в ході якого за допомогою окультного спеціаліста (аналітика) можна встановити контакт з трансцендентною реальністю (колективним несвідомим) та її силами (архетипами), що, в свою чергу, веде до оновлення, відродження та спокути (індивідуації). В цьому плані юнгіанський рух постає у вигляді сучасної версії давнього елліністичного містеріального культу, який був язичницькою формою персональної релігії і також передбачав сплату коштів за те, що зазнаеш трансформації.
З моменту заснування першого навчального інституту у 1948 р. (зараз такі інститути існують у декількох країнах) юнгіанський рух створив безліч культових осередків, у межах яких існують спільноти аналітиків та "мирян" (непрофесійні юнгіанські організації). Такі структури дають можливості для посвячення в юнгіанські містерії. Після смерті Юнга кількість подібних містеріально-культових осередків, які продукують аналітиків та надають можливість пережити ініціацію, почала зростати особливо швидкими темпами.
4. Юнгіанський рух та сучасне неоязичництво
Внаслідок того широкого розповсюдження, якого набули юнгівські твори в англійських перекладах на початку 1960-х рр., відкрите захоплення їх автора міфологією, парапсихологічними феноменами, І Цзін, астрологією, алхімією та містичним й релігійним досвідом усіх можливих типів зробило його джерелом натхнення та підтвердження власної правоти для представників неоязичницьких релігійних рухів, які почали поширюватися в Європі й у Північній Америці саме в цей період. Ці новітні духовні шукачі гостро усвідомлювали власний аутсайдерський статус, і тому з радістю проголосили Юнга своїм пророком. Його слава як відомого психіатра, лікаря, філософа, співпрацівника Фрейда допомагала їм у легітимації власних рухів.
Мабуть найбільш іронічним і потенційно небезпечнішим прикладом зв'язку між юнгізмом та неоязичництвом виявилася та видатна роль, яку юнгівські твори зіграли у відродженні "Релігії германців" або нордичного язичництва в Європі, Англії та Північній Америці. Даний феномен, принаймні в тому вигляді, якого він набув наприкінці 1970-х рр., був задокументований у відомій статті Стефана Флауерза. Згідно з Флауерзом "багато з їхніх ідей взято з найновітніших наукових досліджень стосовно давньогерманської релігії та традиційних релігій в цілому, так само, як і з психологічних теорій К.Г.Юнга. Поняття архетипів та колективного несвідомого надзвичайно сильно вплинули на формування ідеології неогерманської релігії…. Божества у релігії Асатру/Одіна розглядаються не як автономні, трансцендентальні істоти, а, скоріше, як зразкові моделі свідомості або архетипи, які слугують патернами для людського розвитку"11 .
5. Віра майбутнього?
Надзвичайно впливовий американський юнгіанець Едвард Едінгер відкрито визнає пророцьку роль Юнга для двадцятого століття, так само, як і принципово релігійну природу юнгіанського руху. В одній із своїх публікацій Едінгер навіть оцінює ідеї, викладені у Зібранні творів Юнга, як плід божественного натхнення - "нове одкровення", якому суджено замінити Новий та Старий Заповіти12 . Фрагменти з юнгівських творів зараз нерідко зачитуються деякими священиками під час проповідей. Так, Юнга прийнято зачитувати на служіннях у ньюейджівській "Гностичній Церкві" у Сан-Франциско.
Чи не стаємо ми свідками народження ще одного релігійного руху, якому призначено одного дня створити свої власні ритуалізовані служіння і навіть храми у дусі Емануеля Сведенборга? Спостерігаючи за юнгіанським рухом та його злиттям із духовністю "Нью Ейдж" кінця двадцятого століття, чи не будемо ми свідками початкових стадій ствердження віри, яка ґрунтується на апофеозі Юнга як Боголюдини? На запитання, чи виграє врешті-решт юнгівська ніцшеанська релігія цю Kulturkampf, чи зможе вона заступити християнство своєю власною персональною релігією майбутнього, відповісти здатна лише історія.
Література:
1 Пер. за: Noll Richard. The Jung Cult: Origins of a Charismatic Movement. - New York: Free Press Paperback, 1997. - P. 275-297, 373-376.
2 Noll Richard. The Aryan Christ: The Secret Life of Carl Jung. - New York: Random House, 1997. Існує російський переклад даної книги: Нолл Р. Арийский Христос: Тайная жизнь Карла Юнга/ Пер. с англ. В. И. Менжулина. - К./М.: "Ваклер" / "Рефлбук", 1998. - 432 с.
3 Gieson Gerald. Scientific Change, Emerging Specialties, and Research Schools// History of Science.- 1981. - 19. - P. 20-40.
4 Weber Max. Economy and Society. - Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1978 - P. 246-299, 1111-1156.
5 Weber Max. The Theory of Social and Economic Organization. - New York: Macmillan, 1947 - P. 363-364.
6Цит. за: Вебер М. Социология религии (Типы религиозных сообществ) / - Пер. с нем. Левиной М. И. //Вебер М. Избранное: Образ общества - М.: Юрист. - 1994. - С. 112.
7 Max Weber. The Sociology of Religion. - Boston: Beacon, 1991. - Р. 55.
8 Weber Max. The Nature of Charismatic Authority and its Routinisation// On Charisma and Institution Building. - Chicago: University of Chicago Press. - 1968. - Р. 57.
9 Weber Max. The Theory of Social and Economic Organization. - Р. 366.
10 C.A.Meier interview, September 1970, Jung Oral Archives, p. 80.
11 Flowers Stephen. Revival of Germanic Religion in Contemporary Anglo-American Culture. - Р. 288-289.
12 Edinger Edward. The Creation of Consciousness: Jung's Myth for Modern Man. - Toronto: Inner City Books, 1984. - Р. 90.
13. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве