WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Таємна церква. Передача харизматичного авторитету - Реферат

Таємна церква. Передача харизматичного авторитету - Реферат

нових аналітиків методам психоаналізу. Ці методи мали переважно інтуїтивний характер і передавалися шляхом усної традиції, носіями якої були ті, кого Фрейд спочатку аналізував сам, а потім посвячував у транслятори свого вчення. Таким чином, відпадала потреба у тому, щоб кожен з психоаналітиків навчався безпосередньо у Фрейда. Юнг не дозволяв такого аж до
1940-х. Він сам по собі становив метод, живий екземпляр індивідуації, а усім іншим не дозволялося практикувати створений ним різновид психотерапії, аж доки Юнг особисто не давав на це благословення. Траплялося таке лише після тривалих психотерапевтичних контактів [цього потенційного аналітика-юнгіанця] з самим Юнгом або з одним з найбільш наближених до нього учнів.
Другий вражаючий факт, що стає очевидним у процесі історичного аналізу юнгівського культу, це та величезна роль, яку в перші роки формування цього руху в ньому відігравали жінки, зокрема жінки американського походження. У даному плані юнгівський культ нагадує окультні рухи ХIX ст. (спіритуалізм, теософія). Причина цього, скоріше за все, була та ж сама: участь в юнгівському культі та набуття статусу юнгіанського аналітика давало жінці можливість грати роль духовного авторитету в межах організованого релігійного контексту, тоді як в межах християнства та іудаїзму жінки були позбавлені права посідати такі впливові позиції у системі церковної влади. Юнгівський рух уперше сформувався в Сполучених Штатах. Від Едіт Рокфеллер Маккормік (дочки Джона Д. Рокфеллера) йшли тисячі доларів на перші видання юнгівських книг англійською мовою і на функціонування Цюрихського Психологічного клубу протягом першої світової війни. Представники пізнішого покоління учнів Юнга Мері Меллон та її чоловік Пол виділили кошти на функціонування Боллінгенської фундації, завдяки чому перекладено та виданно Зібрання творів К.Г.Юнга (англійською мовою) і стало можливим масове ознайомлення з цими "сакральними текстами" у багатьох країнах. Насправді, і сьогодні жінки становлять переважну більшість "мирян" у численних місцевих юнгіанських групах у всьому світі. Подібно до діонісійських культів античності, юнгівський культ зароджувався (а потім й розквітав), головним чином, як жіночий культ.
Є підстави вважати, що принаймні з 1912 р. Юнг почав свідомо розробляти власний психологічний метод та свої організаційні плани згідно з давньою містеріальною моделлю і спеціально використовував містеріально-культові метафори під час контактів зі своїми пацієнтами й учнями. "Таємна церква" - термін, який Юнг активно вживав у цей ранній період своєї діяльності стосовно підземних церков, що, на його думку (виходячи з наукових даних тих часів), належали до мітраїчних містерій пізньої античності. Використовуючи цей термін у неформальних бесідах зі своїми пацієнтами, Юнг давав зрозуміти, що таємна церква - теж саме, що й його власний культ. Виходячи з власного досвіду посвячення в мітраїчні містерії, Юнг ототожнив свій культ з мітраїзмом - природною релігією, що має давні арійські корені.
Починаючи з кінця 1910-х та протягом 1920-х рр. ставало все більш зрозумілим, що для того, щоб стати членом цієї таємної церкви, треба пройти підземну ініціацію в містеріальному гроті колективного несвідомого у Швейцарії. Зовсім не безкоштовно. Сьогодні спочатку треба оплатити декілька років аналізу (як правило, сто годин, що коштує приблизно 10-15 тисяч доларів США), а лише після цього можна спробувати отримати дозвіл на навчання в юнгіанському інституті, яке триватиме ще від шести до десяти років (аналіз, читання юнгіанської літератури, а також - у деяких інститутах - навчання окультним наукам: астрології, хіромантії, І Цзін та іншим "інтуїтивним" методикам) і коштуватиме додатково ще близько 100 тисяч доларів. На теперішній момент ця абсолютно рутинізована система є економічною структурою, що дуже нагадує багаторівневу ринкову піраміду. Головним предметом торгівлі виступає такий сумнівний продукт, як індивідуація, а статус юнгівнського аналітика визначається правом на дистрибуцію цього товару. Це право, до речі, теж можна купити.
У середині 1920-х рр. звістка про Юнга як про сучасного пророка набула значного поширення, і до Цюриха стали прибувати численні заможні пілігрими з англомовних країн, які не були зруйновані війною. Саме з цих причин Юнг вирішив проводити свій славетний семінар з аналітичної психології (1925 р.) англійською мовою. Символізм цього рішення не слід недооцінювати, оскільки воно сигналізувало про свідомий намір Юнга почати розповсюдження євангелія своєї містерії по усьому світу. Зовсім не випадково, що саме у цей час і у цьому місці Юнг заговорив про свою "конфронтацію з несвідомим". Можна сказати, що саме на цьому семінарі і саме на тлі цього першого акту міфічного саморозкриття сталося народження культу особи - культу, який існує й понині.
Текст даного семінару був ретельно записаний та розмножений. Однак у суто містеріально-культовому стилі, що взагалі характерний для таємних гуртів, доступ до стенограми був наданий тільки тим посвяченим, які пройшли 100-годинний аналіз і отримали персональний дозвіл самого Юнга. Цей заборонений плід став доступним широкій публіці лише починаючи з 1989 р., коли текст семінару видав Принстонський університет.
Після обнародування Юнгом свого особистого міфу його енергійні учні отримали саме той матеріал, якого вони потребували задля створення з нього легенди. Всесвітньої. У 1930-ті рр. юнгівська особистість (а зовсім не його ідеї та книги, що, як й можна було б припустити, були малозрозумілі для масового читача) опинилася в центрі пильної уваги та ідеалізації. В англомовному світі легенду про Юнга як про кайзерлінгоподібного мудреця або святого значною мірою підсилила біографічна довідка "Д-р Юнг: Портрет", написана колишнім пацієнтом Юнга - з'явилася у Харперз Мегезін у травні 1931 р. До останніх днів Юнга, окрім ідеалізованих біографічних нарисів, в яких простежувалася тенденція підносити його персоналію як духовного патера, у світових мас-медіа не говорилося про нього абсолютно нічого. Цей процес досяг свого піку 14 лютого 1955 р., коли портрет Юнга з'явився на обкладинці журналу Тайм.
Акт саморозкриття, здійснений Юнгом у 1925 р., зробив з нього постать, яку, за Вебером, можна називати "зразковим пророком". Пророк такого типу вказує шлях і цим суттєво відрізняється від пророка "етичного", який вимагає смиренності і має чіткий етичний код. "Пророк даного [зразкового] типу нічого не говорить про божественну місію та етичний обов'язок бути смиренним, а, скоріше, прагне задовольнити зацікавленість тих, хто жадає спасіння, радячи їм той шлях, який пройшов він сам"7 . Рухи, що створюються етичними та зразковими пророками, як правило, породжують дуже несхожі соціальні структури. Йдеться про стосунки пророка зйого релігійною спільнотою. Вебер вказує, що харизматичний авторитет зразкового пророка, скоріше за все, веде до створення елітистських культів з чіткою ієрархією всередині пастви, аніж до створення "церков", які - на більш егалітарний зразок - можуть обіймати багато різних категорій осіб. Схоже на те, що культовий рух Юнга, будучи результатом його діяльності як зразкового пророка, може служити підтвердженням веберівської
Loading...

 
 

Цікаве