WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціологія організованої злочинності: окреслення предметної галузі - Реферат

Соціологія організованої злочинності: окреслення предметної галузі - Реферат

злочинності у патрон-клієнтних відносинах. С. Мастрофскі і Г. Потер [6] вбачали в організованій злочинності неформальну, вільно структуровану, відкриту систему, основу якої складають не стільки великі корпоративні злочинні синдикати, скільки діяльність на нелегальному ринку організованих злочинних груп, побудованих по типу невеликих підприємств (така думка має рацію, оскільки сам характер нелегальної діяльності обумовлює її здійснення у вузькому колі осіб).
Мафія як вищий рівень організованої злочинності, на відміну від простих банд, використовує методи залякування з асоціативними зв'язками та круговою порукою для здобуття керівництва економічною діяльністю, одержання концесій, дозволів на проведення робіт, підрядів, здійснює перешкоди на шляху вільного виборчого права.
Сучаснаорганізована злочинність являє собою виробництво, розподіл, обмін і споживання нелегальних благ і послуг, що спричиняє заміну спонтанних, випадкових, хаотичних, неорганізованих дій на впорядковану, стандартизовану, нормативно врегульовану, стійку взаємодією злочинців, зумовлює розподіл функцій та професіоналізацію, формування статусно-рольової системи як в середині злочинних спільнот, так і перенесення її в суспільство в цілому. Іншими словами, можна говорити про інституційні та структурні аспекти організованої злочинності. А ступінь її інституціалізації і вкоріненості в суспільстві та державних інститутах обумовлюється якраз культурним контекстом. У деяких країнах організована злочинність тримається в певних межах, не завдаючи істотної шкоди економіці й політиці, в інших - значною мірою "підмінює" легальні інститути, а соціальні норми мафії конкурують за силою примусу з позитивними законами.
Організована злочинність являє собою високоорганізовану соціальну підсистему, що вирізняється інтегрованістю своїх елементів, гнучкістю і динамізмом функцій:
o "культурної" - формування зразків поведінки, усних і письмових кодексів поведінки, ідеології, соціального контролю;
o "політичної" - перебирання функції держави, забезпечення безпеки (від удаваних або реальних загроз) і певного порядку;
o "організаційної" - створення об'єднань з ієрархічною статусно-рольовою структурою;
o "економічної" - вироблення і поширення товарів та послуг незаконного походження;
o "соціалізації" (точніше - ресоціалізації і десоціалізації) - передача знань і зразків поведінки, підготовка кадрів.
Структура злочинних спільнот може бути різною. Наприклад, внутрішня будова сицилійської та американської мафій, колумбійських картелів обумовлюється як принципом квазіродини, так і фактором одержання доходів від злочинної індустрії, що зумовлює розподіл на секції, ієрархію кількох рівнів по типу корпорацій, з виокремленням колегіального органу управління, середнього керівного центру, підрозділів охорони, бойовиків, розвідки і контрозвідки, захисного буферу (коруптерів і протекторів), спеціалістів у галузі економіки і юриспруденції. Інші спільноти можуть мати мережеву аморфну структуру по типу зговору організаторів у рамках злочинного співтовариства або кліки рівних за впливом суб'єктів, що намагаються здобути політичну та економічну владу шляхом використання нелегальних засобів.
Норми організованої злочинності
Оскільки запропонована нова дисципліна носить міждисциплінарний характер, то її методологічна основа може складатися з концептів соціології, соціальної психології, економіки, політології, які накопичили значний потенціал у поясненні соціальної дійсності.
Зокрема, можна відзначити положення структурно-функціонального аналізу, який вирізняється системним підходом до дослідження соціальних явищ. У рамках структурно-функціональної парадигми набула розвитку концепція соціальної дезорганізації Р. Мертона, викладена в роботі "Соціальна структура і аномія". Основне положення концепції полягає в обмеженості доступу осіб до інституційних засобів досягнення соціально схвалюваних цілей, що породжує девіантну поведінку індивідів.
У кожному суспільстві існують групи, для яких через низький суспільний статус або належність до національної чи релігійної меншини (наприклад, іммігранти) не існує забезпечуваних суспільством шляхів реалізації їхніх інтересів.
Концепція аномії як пояснення злочинності знайшла належне місце не лише у кримінології, а й в документах ООН, де неодноразово наголошувалося на тому, що неможливість для багатьох членів суспільства досягти власних цілей штовхає їх на шлях незаконних дій. Дана теза стає особливо актуальною за умов глобалізації світу, міжнародного поділу праці, коли зубожіння зазнають цілі країни, спонукуючи членів суспільства до протиправних та революційних дій. Яскравим прикладом цього є ідеології екстремістських організацій. Нині ми спостерігаємо модернізацію й постмодернізацію тероризму, перетворення його на фактор політики й економіки, що, безумовно, потребує пошуку соціологічних концепцій для пояснення цього процесу.
Аномія як відкритий конфлікт не може існувати постійно. Індивіди не лише ставлять собі за мету повалення існуючого устрою (терористичні групи), а й адаптуються до існуючих умов, часто-густо використовуючи на свою користь можливості тіньової економіки. Злочинна діяльність у межах організаційних форм породжує формування внутрішньогрупових норм і цінностей. Яскраві приклади дії неписаних правил поведінки простежуються у двох історичних соціокультурних формах організованої злочинності - мафії та співтоваристві злодіїв у законі.
Попри те, що сучасні злочинні організації мають багато ознак легітимних корпоративних підприємств, зокрема раціональну і бюрократичну структуру, орієнтовану на одержання максимального прибутку від нелегального підприємництва, вони зберігають при цьому архаїчні елементи або релікти феодалізму у вигляді, наприклад, кодексу мафії. Останній включає такі пункти:
o омерта (обітниця мовчання) - утаємничення структури організації, її дій і членів;
o лояльність - мета організації стоїть вище за мету індивіда або інтереси його сім'ї;
o повага - члени організації повинні виявляти повагу до інших членів і ніколи не заподіювати їм шкоди;
o дисципліна - необхідно підкорятися
Loading...

 
 

Цікаве