WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальна стратифікація українського суспільства: спроба статистичного визначення та вимірювання - Реферат

Соціальна стратифікація українського суспільства: спроба статистичного визначення та вимірювання - Реферат

верств населення за даними обстежень умов життя домогосподарств, які проводить Держкомстат України).
Практично тотожні результати дає і моніторинг, який веде Інститут соціології НАН України (рис. 8).
І поточний розподіл населення за оцінкою свого матеріального становища, і характер структурних зрушень є доволі подібними. Моніторинг Інституту соціології фіксує також практично тотожні тенденції змін оцінки свого матеріального становища і економічної ситуації по Україні в цілому. Характерно, що вищі оцінки отримані за результатами опитування населення у 2002-2003 роках, коли істотно покращилися і об'єктивні показники доходів і рівня життя.
В Україні ступінь задоволення основних потреб населення є вкрай низьким. Так, 72,2% населення вважають не задоволеними свої потреби у відпочинку, 65,2% - у товарах тривалого користування (меблях, побутовій техніці), 65,1% - в автомобілі, 62,5% - в одязі та взутті, 51,7% - у харчуванні, 37,6% - в освіті, 35,2% - у житлі. За ступенем забезпеченості основних потреб бідними вважаються ті, хто постійно вимушений відмовляти собі в найнеобхіднішому, в тому числі злиденними - ті, кому не вистачає навіть на харчування. За цими критеріями у 2000 р. бідувало 71,9% України, причому 20,6% мали кваліфікуватися як злиденні.
Спостерігається прямий зв'язок між бідністю, визначеною за критерієм самооцінки, та реальним рівнем життя - з одного боку, і поширеністю суб'єктивної бідності серед тих верств населення, які за українськими стандартами живуть цілком забезпечено, - з другого: 53,6% осіб, які за рівнем витрат відносяться до 20% найбільш заможних сімей України (з тих, хто взяв участь в обстеженні), вважають себебідними, в тому числі 10,7% - злиденними.
За даними соціологічних обстежень, питома вага осіб, які ідентифікують себе із середнім класом, у загальній сукупності населення країни всупереч очікуванням, пов'язаним із масштабною бідністю, виявилась досить високою: за різними обстеженнями, так визначають свій статус від 32 до 45 % населення країни. Імовірно, що на такі оцінки значною мірою вплинули позитивні зрушення в економіці та рівні життя протягом 1999-2001 р.
Приватизація землі та усвідомлення значної частини селян себе як власників у поєднанні з більшим (відносно міського населення) зростанням пенсій протягом 2000-2001 рр. обумовили те, що в сільській місцевості частка осіб, що ідентифікує себе із середнім класом, на 14% більше, ніж в містах.
Основними чинниками усвідомлення себе представником середнього класу є такі: володіння нерухомістю (63%, у тому числі в сільській місцевості - 78,4%), середні доходи (59,1%), розрахунок передусім на власні сили (50,7%), наявність вищої освіти (31,2 %, у тому числі в сільській місцевості - 21,6%), володіння автомобілем та сучасною побутовою технікою (19,8%, у тому числі в сільській місцевості - 26,0%). Таким чином, селяни значно більше асоціюють середній клас із матеріальним становищем, ніж городяни, які частіше підкреслюють важливість освіти та професійного статусу (рис. 9).
Більш високі самооцінки притаманні чоловікам та молоді, що обумовлене вищими індивідуальними доходами чоловіків та характерним для молоді оптимізмом щодо майбутнього9.
Значення високого соціального статусу та освіти для входження до середнього класу відповідним чином віддзеркалюється й громадською думкою. Так, із середнім класом ідентифікує себе переважна більшість керівників підприємств, установ, підприємців (83%), фахівців технічного або гуманітарного профілю з вищою освітою (70%), службовців середньої ланки з вищою освітою (60 %), учнів та студентів (69%) (табл. 5).
Економічні трансформації, зокрема нові відносини власності, які змінили соціальну структуру українського суспільства, віддзеркалюються на суспільній психології. Тільки 30,3% населення, яке ідентифікує себе із середнім класом, вважає, що відповідальність за добробут своїх громадян має нести держава (серед тих, хто не відносить себе до середнього класу, таких 52,5%), а частка тих, хто вважає виключно себе відповідальним за власний добробут, серед представників середнього класу у 2,3 раза більша, ніж серед інших категорій населення.
Порівняння ступенів задоволення основних потреб населення, яке відносить себе до середнього класу та до бідноти, приводить до таких висновків. У цілому потреби середнього класу закономірно задоволені значно вище, зокрема частка осіб із задоволеними потребами в харчуванні більша в 3,3 раза, в одязі - в 4,3, у товарах тривалого користування (меблях, побутовій техніці) - в 3,4, в автомобілях - в 6,8 раза. Відносно незначними є розбіжності у задоволенні потреб у житлі (на 20,6%)11. Водночас - і це є специфікою українського самовизначення - значна частина населення, яке ідентифікує себе із середнім класом, вважає не задоволеними свої базові потреби: у харчуванні - 27,4%, в одязі - 38,7%, в автомобілі - 53,7%.
Система цінностей населення України має такі особливості: домінують (з великим відривом) цінності особистого характеру - здоров'я, матеріальний добробут і впевненість у завтрашньому дні. Це свідчить про розвиток принципів відповідальності за свою власну долю, які є стандартами життя середнього класу. Водночас пріоритет здоров'я в громадській думці набуває особливого значення у зв'язку з надзвичайно низьким рівнем задоволення потреб населення у медичному обслуговуванні та відпочинку. Так, лише 11,2% населення, у тому числі 18,8% тих, хто ідентифікує себе із середнім класом, вважає задоволеними свої потреби в медичному обслуговуванні; задоволеними потреби у відпочинку вважають відповідно 8,4 і 15,2%. Значно поступається індивідуальним цінностям важливість соціальної справедливості. Загальна оцінка її значущості - вдвічі нижча за оцінку важливості здоров'я.
Практично не розрізняються і напрями використання коштів у разі їх істотного зростання. Пріоритет має поліпшення поточного споживання: харчування, одяг та взуття, лікування. Бажання спрямувати додаткові кошти на інвестиції дещо частіше спостерігається у тих, хто ототожнює себе із середнім класом, але різниця є надто невеликою. Це відображає насамперед низький рівень споживання і незадоволеність основних потреб широких верств населення, але крім цього дається взнаки відсутність традицій накопичення протягом періоду економічної кризи та інфляції.
Виявлені подібності потреб та уподобань різних соціально-економічних груп населення є ознакою достатньо широкого потенціалу створення суспільства європейського типу та формування потужного середнього класу в Україні.
Приналежність до середнього класу в
Loading...

 
 

Цікаве