WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальна стратифікація українського суспільства: спроба статистичного визначення та вимірювання - Реферат

Соціальна стратифікація українського суспільства: спроба статистичного визначення та вимірювання - Реферат

економічно розвинених демократичних суспільствах Європи; однак нині його представники більше третини своїх грошових доходів отримують нелегально, тобто за цією ознакою не можуть бути ідентифіковані як представники середнього класу; до цієї групи, за даними 2002 року належало 20,0% населення;
o заможні (рівень витрат у розрахунку на умовно дорослого більше 683 грн. на місяць у 2002 році); їх протягом усіх років спостереження було лише 3,0%.
В Україні спостерігається високий - і практично стабільний впродовж 1999-2001 рр. - ступінь зв'язку між рівнем життя та місцем проживання (табл. 1). В сільських населених пунктах значно вищою є частка бідних верств населення, а у великих містах - середньодохідних і заможних (навіть з урахуванням існуючої різниці в цінах). Це є результатом передусім відмінностей у ситуації на ринку праці таструктурі зайнятості, у доходах місцевих бюджетів, у доступі до високооплачуваної роботи. Проте, для остаточних висновків необхідні також порівняння реальних доходів з урахуванням розбіжностей у споживчих цінах. Однак непереборною перешкодою нині є відсутність методологічно коректної інформації.
Судячи з номінальних даних впродовж 1999-2002 рр., за які є співставні дані) відмінності, наприклад, у рівнях бідності мешканців різних населених пунктів не тільки не знизились, а навпаки, зросли.
Основним чинником різниці в поточних надходженнях потенційно середніх та середньодохідних груп населення є відмінності частки незареєстрованих грошових доходів у їх загальному обсязі: 19,9% у групі потенційно середніх і 44,5% - у групі середньодохідних. Це є своєрідним відображенням різниці в попиті на робочу силу і відповідно можливостей додаткової зайнятості, яка, за даними ряду вибіркових обстежень, здебільшого реалізується без реєстрації. Незареєстровані доходи потенційно середні групи частіше отримують у натуральній формі (питома вага негрошових витрат у сукупних становить 20,6% проти 16,1% в середньодохідній групі), що залежить переважно від зайнятості на присадибній ділянці і віддзеркалює менші можливості отримувати доходи від додаткової зайнятості у грошовій формі (табл. 2).
Результати аналізу соціальної стратифікації населення економічно розвинених країн свідчать про те, що саме високий рівень освіти та кваліфікації є нині основним чинником конкурентоздатності на ринку праці та високих заробітків, входження до середнього класу та еліти суспільства. В Україні, яка відзначається високими показниками насиченості економіки кваліфікованими кадрами, цілком зіставними із стандартами економічно розвинених країн, такі переваги дає тільки вища освіта. Про це свідчать значно вищі рівні зайнятості та добробуту осіб з вищою освітою. Однак, значна частина фахівців з вищою освітою, зокрема 70% осіб з вищою освітою в галузі фізичних, математичних та технічних наук, 46% тих, хто має вищу освіту з біологічних, агрономічних та медичних наук, 76% технічних фахівців у галузі прикладних наук і техніки, вимушено працює не за спеціальністю5 . І сьогоднішні випускники вищих навчальних закладів не завжди можуть знайти собі роботу за спеціальністю - непоодинокі випадки їх звернень до центрів зайнятості та подальшої перекваліфікації. Відповідно нагальною необхідністю стає державне забезпечення високих стандартів якості освіти (шляхом акредитації та ліцензування) у всіх навчальних закладах незалежно від місця їх розташування, форми власності та державного замовлення на підготовку фахівців відповідно до перспективних потреб ринку праці.
Практично не забезпечує конкурентоспроможності на ринку праці і, відповідно, належних доходів наявність професійно-технічної освіти. Така ситуація говорить про необхідність докорінної модернізації професійної освіти, її адаптації до нових соціально-економічних умов.
Аналіз економічної стратифікації населення з різними рівнями освіти дає підстави для таких висновків:
o усупереч поширеній думці та негараздам ринку праці в країні існує досить тісний прямий зв'язок між рівнем освіти та матеріальним становищем;
o наявність професійно-технічної освіти не забезпечує навіть середнього по країні рівня добробуту і не гарантує від бідності, отже саме ця освітня галузь потребує найбільш серйозного реформування;
o в усіх секторах економіки з підвищенням рівня освіти знижується ризик втрати роботи, але в разі втрати роботи освіта може як допомогти індивіду знайти роботу, так і перешкоджати швидкому працевлаштуванню; з підвищенням рівня освіти зростають вимоги індивіда до умов праці та її оплати, збільшуються витрати, пов'язані з перепідготовкою робочої сили, і період пошуку прийнятної роботи стає більш тривалим.
Розподіл населення старше 25 років за рівнем освіти наведено на діаграмі (рис. 5).
Переважною мірою високоосвічене населення сконцентроване у великих містах (57% їх дорослих мешканців має таку підготовку), а в селах лише 20,7 %.
Високий соціальний статус вищої освіти засвідчує те значення, яке надає цій ознаці представника середнього класу громадська думка, особливо думка осіб з вищою освітою. Якщо в середньому тільки 20% дорослих мешканців країни вважають наявність такої підготовки вирішальним чинником входження до середнього класу, то серед мешканців Києва цей показник становить 39%, серед керівників підприємств та підприємців - 34%, серед фахівців з вищою освітою - 47%, серед службовців середньої ланки з вищою освітою - 26%.
Наявність вищої освіти значною мірою впливає і на настанови щодо способу життя, зокрема споживчої поведінки. Так, значно вищою серед осіб з вищою освітою є частка тих, хто робить заощадження: 14% проти 6% серед тих, хто не має навіть середньої освіти. Населення з вищою освітою більшу частину своїх коштів - навіть за умов їх обмеженості - витрачає на освіту своїх дітей, тобто на інвестиції в людський капітал. Зокрема, серед людей, які за допомогою банківських кредитів будують собі житло, кількість осіб з вищою освітою перевищує 90%6. Вони ж значно частіше за осіб з аналогічними доходами та настановами на їх спрямування в будівництво житла, але без вищої освіти, ідентифікують себе із середнім класом.
Зазвичай професійний статус визначає і соціальну приналежність індивіда. Так, некваліфіковані і низькокваліфіковані особи, зайняті переважно ручною працею, здебільшого відносяться до бідних верств населення. До середнього класу, за міжнародними стандартами, належать висококваліфіковані особи, дрібні власники та підприємці, причому впродовж останніх десятиліть невпинно зростає представництво саме осіб найманої праці - професіоналів, фахівців та

 
 

Цікаве

Загрузка...