WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальна стратифікація українського суспільства: спроба статистичного визначення та вимірювання - Реферат

Соціальна стратифікація українського суспільства: спроба статистичного визначення та вимірювання - Реферат

тощо. Слід підкреслити, що ознаки середнього класу взаємообумовлені та взаємопов'язані. Саме їх сукупність і дозволяє йому виконувати відповідні суспільні функції. Залежно від економічної ситуації та домінуючих ідеологічних принципів у різних суспільствах розрізняються і акценти на окремих ознаках середнього класу. Скажімо, європейський, передусім скандинавський, середній клас відрізняється від північноамериканського заважливістю таких ознак, як наявність індивідуальної власності та участь у громадських організаціях.
Безумовно, такий соціальний шар, який би повністю відповідав усім критеріям середнього класу в суспільствах, що протягом тривалого історичного періоду розвивалися тільки (або принаймні переважно) еволюційним шляхом, у країнах перехідної економіки ще не сформувався. Але групи, які мають частину необхідних ознак, у країні є.
Упродовж періоду трансформації адміністративно-командної економіки в ринкову і тривалої економічної кризи в Україні потенціал формування суспільства європейського типу було значною мірою зруйновано. Передусім це сталося внаслідок падіння рівня життя широких верств населення. І навіть зростання реальних доходів від 2001 р. - а реальної зарплати від 2000 р. - ще зовсім не компенсувало втрат попередніх років. У 2003 р. середні доходи населення, включаючи заробітну плату та пенсію, перевищували ті, які населення одержувало в 1993 р. (рис. 1), надолуження ж утрат 1992 р. (а саме тоді відбулося критичне падіння рівня життя переважної частини українського населення) ще залишається завданням майбутнього.
Зниження легальних доходів тільки частково компенсувалося формуванням у значної частини населення незареєстрованих надходжень. До того ж наявність незареєстрованих доходів у переважній більшості випадків означає порушення законодавства, що несумісне з приналежністю до середнього класу, а є породженням і водночас передумовою становлення поляризованого суспільства із корумпованою владою.
Економічні зміни супроводжувалися формуванням значної нерівності населення за доходами. Трансформаційні процеси значно посилили економічне розшарування. Якщо в умовах адміністративно-командної системи високі доходи і доступ до високоякісних товарів та послуг відносно нечисленної групи населення не були відомі широкому загалу, а варіація доходів переважної частини громадян не перевищувала 50%, то приватизація і стрімкий розвиток незареєстрованого сектора економіки докорінно змінили ситуацію.
Сам по собі ступінь економічної нерівності в країні (принаймні, за офіційними даними) не є надто високим - він більш-менш збігається зі стандартами інших країн перехідної економіки. Однак - на відміну від тенденцій, наприклад, Польщі - навіть за офіційними даними коефіцієнт Джині збільшився з 28,5% у 1999 р. до 30,3% у 2001. До того ж, жодне з обстежень не охоплює дійсно заможні верстви населення: максимальні індивідуальні доходи у 2001 р. становлять, за їх даними, 94 тис. грн., а навіть за даними ДПА у 2001 р. офіційні річні доходи 185 осіб становили від 500 тис. до 1 млн. грн., а 75 - перевищили 1 млн. грн. (рис. 2); за даними ДАІ, населення України володіє майже 5 млн. легкових автомобілів, тоді як, за даними обстежень умов життя домогосподарств, проведених Держкомстатом, - тільки 3 мільйони2. Зазначені розбіжності є результатом того, що саме ті домогосподарства, які мають високі доходи (непрямою ознакою чого є наявність автомобіля) не охоплюються вибіркою. Відповідно всі прямі розрахунки показників економічної нерівності є істотно заниженими. За експертними оцінками, що спираються на непрямі дані - про наявність дорогих автомобілів, дорогих екскурсійних турів, продаж дорогих меблів, предметів розкошу тощо, - доходи 10% найбільш заможних верств населення України перевищують доходи 10% найбідніших приблизно у 12-15 разів.
Зростання доходів населення у 2000-2003 рр. мало неоднозначний вплив на стратифікацію. З одного боку, спостерігалося висвітлення частини незареєстрованих прибутків, зростання легальної зарплати та пенсії. Проте з іншого, тенденції розвивалися по-різному в різних галузях і навіть на різних підприємствах однієї галузі. Отже, різні верстви населення отримали різний виграш, що відбилося на посиленні економічної нерівності і в результаті - подальшій концентрації ресурсів у руках нечисленної групи. Зростання середніх показників відбувалось переважно (або навіть виключно) за рахунок збільшення доходів "верхньої частини" населення. У сукупності зазначені процеси посилювали розшарування українського суспільства, а отже протидіяли вирішенню проблем бідності та становленню середнього класу. Результатом високого майнового розшарування є формування соціально поляризованого суспільства, а не суспільства з потужним середнім класом.
Внаслідок зазначених процесів в Україні сформувалося чотири чітко окреслені групи населення, що розрізняються за рівнем поточних доходів* (рис. 3):
o бідні (сукупні витрати в розрахунку на умовно дорослого є нижчими за 75 % медіанного рівня, тобто за даними 2002 року менше 192 грн. на місяць ) - у 2002 році частка бідних становила 27,2%; в складі бідних доцільно виділяти злиденних (витрати в розрахунку на умовно дорослого є меншими за 60 % медіанного рівня, тобто за даними 2002 року меншими 153,4 грн. на місяць) - 13,4 населення у 2002 році; решту бідних можна назвати представниками низькодохідних груп (їх витрати в розрахунку на умовно дорослого є більшими за 60 та меншими за 75 % медіанного рівня, отже за даними 2002 року знаходились у межах 153-192 грн. на місяць) - відповідно до цієї групи у 2002 році відносилось 13,4% населення;
o потенційно середньодохідні, або протосередні - їхні доходи перевищують межу бідності, але недостатні для віднесення до середнього прошарку (витрати в розрахунку на умовно дорослого - в 2002 році від 192 до 368 грн. на місяць) - ці люди фактично балансують між бідністю та добробутом, а отже, залежно від спрямованості та ефективності державної політики, від результативності власних зусиль можуть у майбутньому перейти або до середнього класу, або до бідноти; відповідно саме цей шар має бути головним об'єктом дій держави щодо створення середнього класу і подолання масштабної бідності в країні; у 2002 році до цієї групи належало 49,9% населення;
o середньодохідні (рівень витрат у розрахунку на умовно дорослого від 368 до 683 грн. на місяць у 2002 році); середньодохідний шар може розглядатися як соціальна база майбутнього середнього класу, оскільки проміжне розташування між верхівкою та низом є однією з якісних характеристик середнього класу в
Loading...

 
 

Цікаве