WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Соціальна політика як регулятор взаємовідносин соціальних структур і соціальних інститутів - Реферат

Соціальна політика як регулятор взаємовідносин соціальних структур і соціальних інститутів - Реферат

регіональному рівнях гостро відчувається відсутність робіт із соціального конструювання, соціальних технологій, проектувань соціальної інфраструктури міст та сіл. Університети країни практично не ведуть підготовку фахівців з даної проблематики.
З огляду на це маємо відзначити своєчасність Указу Президента України від 25. 04. 2001 р. №2752001 "Про розвиток соціологічної науки в Україні". Згідно з цим Указом передбачається декілька головних напрямів розвитку цієї науки, насамперед: розробка державних наукових програм у галузі соціології з метою вивчення найактуальніших соціальних проблем українського суспільства; створення та поновлення соціологічних і соціально-психологічних служб на державних підприємствах, в установах і організаціях, насамперед у навчальних закладах [24].
У соціологічному розумінні об'єктом соціальної політики є соціальна сфера суспільства, яка охоплює соціальну структуру, умови праці і життя, соціальні відносини, соціальні норми і соціальні інститути, що регулюють процес постійного виробництва цих складових.
Соціальна структура - це такий спосіб спільної діяльності людей, при якому вона набуває форми жорстко упорядкованого, регульованого, скоординованого цілого, спрямованого на досягнення конкретних цілей суспільства або окремих його груп. Аналіз соціальної структури включає вивчення соціального складу, соціальних зв'язків і відносин, соціальних норм, усталеності, стабільності організації, режиму керування, системи мотивації, символіки, традицій, способу життя.
Соціальний склад виражає приналежність індивіда до тієї або іншої групи за визначеними індикаторами. У цьому плані виділяють демографічну (стать, вік), професійно-кваліфікаційну (професія і класність), освітню, етнічну (приналежність до нації або етичної групи), поселенську (місто, селище міського типу, село) групи. Знання соціального складу дозволяє керівництву фірм, корпорацій, підприємств грамотно розподіляти навантаження на працівників, обгрунтовано складати графіки роботи, відпусток і т. п.
Важливим елементом соціальної структури є соціальна стратифікація, що виражає відносини соціальної нерівності в суспільстві, інституті, організації в залежності від обсягу влади, економічного становища, рівня освіти, престижу професії. На рівні соціальної групи стратифікація виявляється через постійне відтворення ієрархічно розташованих соціальних позицій (статусів), соціальних ролей (функціональне становище людини у відповідності з її статусом), форми діяльності (офіційні і неофіційні), правила взаємовідносин, лідерство, престиж, службову кар'єру, систему винагород, стиль поведінки, спосіб життя і т. п.
Говорячи про соціальну структуру як об'єкт соціальної політики, слід підкреслити особливу роль класової структури в перехідних суспільствах.
До об'єктів соціальної політики належать різні категорії населення, які виділяються на основі критеріїв, форми, інтенсивності вияву потреб. У відповідності з названими показниками можна виділити такі групи населення.
1. Вікові групи:
· Діти. Їхні основні потреби: медичне обслуговування; соціальне обслуговування, навчання.
· Молодь. Її основні потреби: освіта; робота; дозвілля.
· Люди похилого віку. Їхні основні потреби: соціальне забезпечення; охорона здоров'я; задоволення психологічних потреб.
2. Сім'я. Її потреби: матеріальне забезпечення; житлове будівництво; охорона здоров'я.
3. Колективи підприємств, установ, організацій. Їхні потреби: забезпечення зайнятості; охорона праці; організація відпочинку.
4. Социально-професійні групи:
· Різні професійні групи, які складаються на основі галузі праці, умов праці, а також спільного способу життя.
5. Територіальні групи:
· Мешканці різних регіонів: Захід, Схід, Південь, Північ, мешканці міст та селищ.
Соціальні умови включають дві групи проблем, а саме: соціальної безпеки та соціальної захищеності. Соціальна безпека передбачає наявність чи відсутність джерел існування людини на гідному рівні, рівень соціальної напруги або кризи в суспільстві, екологічний стан тощо. До соціальної захищеності відносять можливості втілення в життя конституційних гарантій, у відповідності з якими людина має право на зайнятість за отриманою професією, оплату праці не меншу прожиткового мінімуму, отримання освіти, медичної допомоги, пристойного житла тощо.
Взаємовідносини, які виникають між соціальними спільнотами, між спільнотами і державними установами, можна типізувати за рядом ознак. Це можуть бути формальні і неформальні або латентні, легітимні й нелегітимні відносини, продуктивні і непродуктивні. Але за інтенсивністю, силою зв'язку, ступенем спільної участі виділяють такі типи відносин:
1. Ділові відносини - це такі, завдяки яким персоніфіковані соціальні спільноти (через профспілки, політичні партії, суспільні рухи тощо) і державні установи здійснюють обмін і контролюють процес забезпечення потреб людини. Формами ділових відносин може бути ділове спілкування, переговори, укладення договорів, суспільний контроль за дотриманням прав і свобод людини і громадянина. Ознаками ділових відносин є позитивізм, раціоналізм, прагматизм, тобто досвід, цілеспрямованість та успіх. Указані ознаки відрізняють ділові стосунки від непродуктивних. Другою ознакою ділових відносин може бути рефлексійність, тобто усвідомлення з боку державних установ і громадських формувань ступеня актуальності тих чи інших потреб, прав і свобод людини для країни, регіону або для конкретної спільноти та готовності до їх забезпечення.
2. Комунікативні взаємовідносини характеризують зв'язки між суб'єктами громадянського суспільства і державними установами, які слугують каналами передачі інформації. Досвід, наприклад, Франції показує, що в разі правильної організації комунікативних зв'язків можна добитисявисокого рівня довіри між державними установами та громадськістю. При цьому використовуються дві основні форми. Перша полягає в тому, щоб звертатися безпосередньо до громадськості. Друга - це коли представники адміністрації звертаються до громадськості не прямо, а надають необхідну інформацію через пресу, видаючи брошури, випускаючи фільми, готуючи теле- та радіопередачі щодо захисту прав людини. Але досвід показує, що найкращі результати досягаються в тому разі, коли відомості передаються голосом або по телефону, або в безпосередньому спілкуванні в установах, відкритих для відвідувачів. Для цього створений Міжміністерський центр адміністративних довідок, який дає відповіді на всі запитання про будь-яку державну установу. Окрім того, численні адміністративні служби створюють спеціальні довідкові бюро, які стежать за тим, щоб відвідувачі, подібно до героїв Кафки, не заблукали в лабіринтах тієї чи іншої державної установи [25, с. 78-79].
3. Інструментальні відносини - це відносини стосовно забезпечення потреб і прав окремих соціальних груп (дітей, жінок, етнічних меншин тощо) необхідними ресурсами, такими як продукти, послуги, інформація.
4. Морально-психологічні відносини характеризують ставлення, відносини, зв'язки між представниками державних установ і громадських об'єднань під час взаємних дій, або протистоянь, або пошуку прийнятних рішень. Прикладом нелегітимних, непродуктивних, неконструктивних відносин можуть бути відносини, при яких сторони відчувають і виявляють стосовно одне одного такі почуття і відчуття, як вплив, зверхність, відмінність, відразу, ворожість тощо. Це особливо має прояв з боку громадськості під час мітингів, демонстрацій, пікетів тощо.
5. Відносини влади - авторитету мають місце під час взаємин
Loading...

 
 

Цікаве