WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх розв’язання - Реферат

Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх розв’язання - Реферат

За даними соціологічних досліджень, лише 9% молодих селян організували власне фермерське господарство або збираються це зробити. Не влаштовує молодь і важка малопродуктивна праця в особистих селянських господарствах, де практично неможливо організувати ефективне товарне виробництво. Ситуація ускладнюється ще й тим, що у членів селянських родин, які досягли повноліття після паювання землі, немає права на земельний пай, а шанс придбати земельнуділянку після зняття мораторію на купівлю-продаж землі - невеликий.
Погіршується якість та рівень освіти сільської молоді, збільшується частка тих, хто має лише базову загальну та початкову освіту, причому найвідчутніше це виявляється серед 15-19-річних селян. Це тісно пов'язано з незадовільними матеріальними умовами життя більшості сільських жителів та критичним станом мережі сільських загальноосвітніх закладів. Нині понад 18% сільських шкіл - це загальноосвітні навчальні заклади з малою наповнюваністю, більше половини з яких - початкові школи. Лише близько 1,1% сільських учнів (проти 10% - городян) у 2003/04 навчальному році навчалося у гімназіях, ліцеях та колегіумах. Як свідчать соціологічні дослідження, 88% сільської молоді вважає, що вони не мають можливості здобути освіту належної якості за місцем проживання.
Вельми актуальне для сільського населення і забезпечення належної якості та доступності вищої освіти. Враховуючи те, що школярі в сільській місцевості все ж зазвичай отримують гіршу загальноосвітню підготовку, ніж у великих містах, комерціалізація освіти різко обмежує доступ до осередків більш-менш добротної освіти для молодих поколінь вихідців із середньодітних сімей (не кажучи вже про багатодітні), із незаможних верств населення "української глибинки". Ось чому сільські жителі більшою мірою зорієнтовані на вступ до ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, тоді як городяни (особливо жителі обласних центрів) у більшості випадків налаштовані на навчання у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації. На початок 2003/04 навчального року частка сільської молоді становила 35% у загальній чисельності зарахованих до ВНЗ I-II рівнів акредитації, тоді як до ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації - 25%. Переважна більшість (близько 88%) студентів із сільської місцевості навчається у ВНЗ державної форми власності. Деякою мірою розширенню доступу сільської молоді до здобуття вищої освіти сприяє вступ у ВНЗ за цільовим направленням, проте з року в рік кількість такої молоді скорочується: якщо в 1995 р. за цільовим направленням до ВНЗ всіх рівнів акредитації поступило 36,4 тис. молодих селян, у 2000 р. - 26,1 тис., то у 2003 р. -
25,3 тис.
Негативно на молодь впливає деградація соціальної інфраструктури села. Скорочення мережі шкіл, дитячих дошкільних установ, закладів культури й охорони здоров'я, підприємств побутового обслуговування і торгівлі, погіршення стану сільських доріг, транспортного обслуговування тощо формує у молодих сільських мешканців стійке переконання в безперспективності сільських населених пунктів як місця їх майбутнього постійного проживання. До виїзду із села спонукає й неможливість збудувати сучасне житло. Більша частина реального сільського житлового фонду (батьківські і дідівські хати) не задовольняють сучасні вимоги молоді до житла, а для будівництва нового - бракує коштів. Для переважної більшості сільської молоді недоступна й участь в теперішніх програмах кредитування будівництва житла ("Власний дім", Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки). Хоча з державного бюджету впродовж 2000-2003 рр. було виділено на реалізацію програми "Власний дім" 40,62 млн грн, але потреба забудовників житла задовольняється лише на 13%.
Хоча впродовж останнього часу чисельність сільської молоді дещо збільшилась: якщо на початок 1991 р. її було 3 049,8 тис., в 1995 р. - 3 093,9 тис., то на початок 2004 р. - 3 116,8 тис., проте, ці зміни в динаміці чисельності молоді сталися не внаслідок поліпшення сучасних позитивних демографічних показників, а стали наслідком сприятливої ситуації у віковій структурі населення, яка пов'язана із високою народжуваністю кінця 70-х - середини 80-х років минулого століття. Ця тенденція характерна для цієї вікової групи в Україні у цілому: темп росту чисельності молоді в Україні за 1991-2003 рр. сягнув 102,4%. У сільській місцевості відповідний показник відстав незначно і становив 102,2%.
Це явище є швидкоплинним і, за прогнозами демографів, якщо демографічні показники 90-х років минулого століття залишуться такими самими, найближчим часом почнуться зворотні процеси. Адже загальний коефіцієнт шлюбності на селі у 2003 р. порівняно з 1989 р. скоротився з 8,0 до 6,0. З року в рік зростає кількість консенсуальних (незареєстрованих) шлюбів. Причому такі шлюби є більш поширеним явищем для села, ніж міста: у селі їх частка серед усіх шлюбів становить для чоловіків 8,8%, а для жінок - 8,9%, тоді як у місті відповідно 6,0 і 6,1%. Серед сільських хлопців у віці 15-19 років такі шлюби становлять 27,6%, серед дівчат цього ж віку - 19,4%. Якщо в 1991 р. на селі народилося 211,6 тис. дітей, то в 2003 р. - 142,2 тис. Протягом цього часу загальний коефіцієнт народжуваності сільського населення знизився від 12,6 до 9,1 народжених в розрахунку на 1000 осіб. Високою навіть для України серед сільської молоді є смертність. На селі вона майже в усіх вікових групах переважає середні показники по Україні - як серед чоловіків, так і серед жінок.
Погіршення матеріальних умов життя і праці більшості селян, згортання фізкультурно-масової та оздоровчої роботи спричинило негативний вплив на фізичне здоров'я молоді, її психоемоційний стан, стимулювало поширення негативних відхилень у поведінці, вживання алкоголю, наркотичних та психотропних речовин. Якщо до 90-х років минулого століття 95% наркоманів проживали у містах, то нині сформувалася стала тенденція до збільшення частки жителів сільської місцевості, які вживають наркотики.
Як свідчать опитування молоді, нині як добре своє здоров'я оцінюють лише близько половини сільських підлітків 14-15 років, дещо більше половини 16-17-річних селян і в середньому 45% молодих людей віком від 18 до 29 років. Хоча за статистичними даними, як первинна, так і загальна захворюваність мешканців села нижча, ніж у підліткового населення міст, відповідно на 23,4% і 24,0%, це значною мірою обумовлено меншою кількістю звертань і неповним виявленням патології на селі, що пов'язано з недостатньою чисельністю та укомплектованістю сільських амбулаторно-поліклінічних закладів вузькими спеціалістами, підлітковими терапевтами, несвоєчасним підвищенням їх кваліфікації, недостатньою забезпеченістю інформаційно-методичними матеріалами, браком відповідного медичного обладнання тощо. За даними соціально-демографічного обстеження, 81%
Loading...

 
 

Цікаве