WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Роль просвітницьких товариств та громадських організацій кінця ХІХ- початку ХХ ст. у попередженні бродяжництва та бездоглядності дітей - Реферат

Роль просвітницьких товариств та громадських організацій кінця ХІХ- початку ХХ ст. у попередженні бродяжництва та бездоглядності дітей - Реферат

За літо було зроблено три екскурсії в ліс, дві - на луки, дві - на гору. Слід зазначити, що з 16 дітей лише троє раніше бачили ліс і були в ньому. Та, на жаль, не було коштів, щоб утримувати цих дітей довший час у притулку, який вони назвали "дачою".
Перша світова війна призвела до зростання безпритульності, збільшення кількості сиріт, напівсиріт. Громадсько-педагогічні товариства Києва в цей час намагалися розширити свою діяльність із позашкільного виховання: надавали допомогу дітям солдат, відкривали дитячі садки, осередки з тривалим перебуванням у них дітей, притулки для дітей-біженців тощо.
Так, за матеріалами Л. Д. Березівської, із самого початку війни правлінням Товариства організовуються дитячі осередки. Восени
1913 р. було створено вечірній осередок, який відвідували школярі, "діти вулиці". За день сюди приходило близько 40 хлопчиків та дівчаток. Тут вони читали книги, готували уроки, малювали, шили, майстрували, грали на балалайках. У суботні дні проводилися читання з проекційним ліхтарем, зокрема читалися казки. На Різдво влаштоввуалися дитячі спектаклі, читання з ліхтарем, танці під балалайку, пригощання. Існував цей осередок у приміщенні критого ринку. Крім малювання, креслення, співів, вихователі проводили бесіди з історії, географії, природознавства тощо.
У серпні 1914 р. їх діяло три: на вул. Велика Васильківська, на Шулявці, Лук'янівці. Питаннями виховної роботи займалася педагогічна комісія під керівництвом Н. Лубенець, до якої входили всі вихователі дитячого садка та осередків. На засіданнях читалися та обговорювалися новини педагогічної літератури, питання дисципліни, покарання, навчання грамоти та проведення свят.
До тілесних покарань в осередках не вдавалися. Хоча деякі матері просили вчителів підтримати їхню систему виховання, тобто бити, карати дітей. Матерів переконували в шкідливості таких методів виховання, проводили з ними бесіди з проблем виховання. В екстремальних умовах воєнного часу педагоги намагалися виховувати в дітей любов до знань, природи, свого краю, праці [2].
Змістовно організовували дозвілля педагоги Товариства народних дитячих садків у притулку для дітей-біженців віком від 4 до 14 років. Сюди приймалися діти-біженці, які пройшли 6-місячний карантин, що давало змогу запобігти епідемічним захворюванням. Багато уваги приділялося виявленню й розвитку найрізноманітніших здібностей дітей, самообслуговуванню і самоконтролю. Цікавою формою роботи з дітьми, позбавленими батьківського піклування, була робота в майстернях (з 10 років). Організована відповідно до вікових особливостей та індивідуальних нахилів дітей, вона сприяла їх профорієнтації, майбутньому працевлаштуванню, налагодженню позитивних стосунків з дорослими, розширенню кола спілкування дітей, які перебували в притулку [2]. На нашу думку, доцільно врахувати позитивний досвід на сучасному етапі.
Таким чином, з метою попередження бездоглядності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, надання опіки безпритульним дітям Київським товариством народних дитячих садків було відкрито 4 народних дитячих садки в Києві, притулок для безпритульних дітей (згодом було закрито через нестачу коштів), притулок для дітей-біженців, дитячий осередок критого ринку, дитячі вечірні осередки. Основним завданням цих закладів було надання матеріальної підтримки дітям, забезпечення одягом та харчуванням, створення умов для повноцінного розвитку дитини.
Аналіз виховної роботи осередків та притулків для дітей, позбавлених сімейного виховання, проведений
Л. Д. Березінською, показав, що вихователі цих закладів прагнули забезпечити гуманну атмосферу для повноцінного розвитку дітей, намагалися повернути їх до трудової атмосфери сім'ї. Слід виділити такі форми роботи з дітьми:
o організація недільних читань для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, проведення рухливих ігор;
o організація екскурсій на природу, по історичних місцях Київщини;
o проведення свят та розваг;
o організація образотворчої (малювання, ліплення, вирізання) діяльності, ручної праці (вишивка, шиття фартушків старшими дітьми) та співів;
o робота в трудових майстернях за інтересами, налагодження довірливих стосунків між дітьми та працівниками майстерні (так званої "особистої опіки" над дитиною);
o введення до навчально-виховного процесу національних елементів через українську казку, "вишивання українських фартухів, співання пісень своїх сільських, принесених з дому, а також ігри" [12]. Хоча на той час це відбувалося стихійно, без певної системи. За недостатню увагу національному вихованню Товариство навіть критикувалося редакцією журналу "Світло" [18, с. 69].
Питання про заходи боротьби з "баришництвом" та жебракуванням серед дітей та підлітків обговорювалися на засіданнях Київського товариства сприяння початковій освіті (1882-1918 рр.). Члени Товариства вважали, що цікаво організоване дозвілля для дітей сприятиме ліквідації цих негативних явищ. Товариство влаштовувало безплатні дитячі недільні читання. Загалом відвідали читання в 1905 р. 2102 дитини [13, с. 26]. З 1911 р. такі читання проводилися з урахуванням вікових особливостей дітей дошкільного (5-6 років) та шкільного віку.
У діяльності таких просвітницьких організацій, як Український клуб "Родина", "Просвіта", "Товариство допомоги бідним учням", основними формами виховання дітей незаможних верств населення були: літературно-музичні ранки і вечори, лекції, читання, екскурсії на природу, в музеї, театри, організація бібліотек, видання дитячої літератури тощо.
Переймалося злободенними проблемами суспільства Харківське педагогічне товариство, засноване 1913 р. З початком Першої світової війни багато сімей залишилося без годувальника. Зусиллями дошкільної комісії Товариства на благодійні пожертви, членські внески, кошти міської управи 30 вересня 1914 р. у Харкові відкривається денний притулок для дітей воїнів і бідноти при міських садах та парках, оскільки дружини воїнів змушені були працювати, а діти залишалися бездоглядними. Батьки і населення бачили благотворну роль притулків у вихованні бездоглядних дітей, застереженні від негативного впливу вулиці. Діти щоденно відвідували притулки, самостійно підтримували чистоту та порядок, привчалися до охайності. На Різдвяні свята дітям роздавали подарунки - іграшки, одяг та взуття. На Великдень - ласощі [14]. Діти снідали й обідали в приміщенні, а весь час проводили з вихователями у Карловському міському саду.
Уже через рік після заснуванняТовариство організовує літні майданчики при міських садах для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з сімей робітників, торговців. Небагато дітей було з родин службовців.
За дослідженнями А. Г. Зінченко, до революції в Україні для дітей старшого віку відкривали притулки такі благодійні організації, як Київське товариство землеробних колоній та ремісничих притулків, Чернігівське товариство соціальної опіки, Товариство подання хворим дітям у Києві та ін. Під їх опікою до початку 1917 р. перебувало 99 притулків. Однак, як зазначає дослідниця, ці притулки створювалися як благодійні установи соціальної опіки дітей бідноти, що забезпечували їх тільки матеріально і не мали виховної та освітньої функції.
Аналіз діяльності просвітницьких товариств, благодійних організацій кінця ХІХ - початку ХХ століття показав усвідомлення громадськістю проблеми бездоглядності, негативного впливу вулиці на розвиток дитини. Організація спеціальних закладів для таких дітей сприяла наданню
Loading...

 
 

Цікаве