WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Проблеми порушення прав людини та законності на етапі попереднього ув’язнення - Реферат

Проблеми порушення прав людини та законності на етапі попереднього ув’язнення - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми порушення прав людини та законності на етапі попереднього ув'язнення.
У останні роки тема прав людини стає домінуючою в правовому, політичному і соціологічному дискурсі. Можна відзначити цілий ряд публікацій, навчальних посібників, присвячених різноманітним аспектам проблеми [1]. Проте в цьому ряді є "вузькі місця", зокрема, в аспекті прав людини і громадянина на досудовому слідстві у зв'язку з попереднім ув'язненням. Ця тема висвітлювання, насамперед у журналістських розслідувалася [2], моніторингах, що намагаються проводити правозахисні організації [3], але досі відсутня повна і систематична інформація стосовно проблеми застосування незаконного фізичного й психологічного насильства органами міліції. Ця проблема має декілька аспектів. У загальногуманітарному плані катування є інститутом середньовіччя, несумісним з правами і гідністю людини і гуманістичною моделлю сучасних суспільств. Проте цей архаїзм є дуже стійким не тільки в силу давніх історичних традицій, а, головним чином, як такий, що створює ілюзію ефективного засобу розкриття і розслідування злочинів. Низький професійний рівень співробітників, слабка виучка і недостатня техніко-криміналістична база по розкриттю злочинів на тлі вимог, що посилюються, збільшують тенденцію до застосування незаконного насильства. Подібна практика не може не відбитися на психологічному стані окремих співробітників правоохоронних органів, заохочуючи до брутального насильства тих, хто наділений садистичними схильностями. Вседозволеність виступає чинником морально-психологічного розбещення особового складу міліції.
Проблема має суттєвий політичний аспект. Україна взяла курс на євроінтеграцію, зокрема, поставлена мета вступу в Європейський Союз. Механічна інтеграція не можлива: існує чітка вимога Західних країн - об'єднання на основі спільних цінностей. Права людини розглядаються як визначальна цінність. Серйозною перешкодою для визначення статусу України як кандидата на вступ у ЄС є порушення прав людини в рамках правоохоронної і пенітенціарної систем. Розпад старої тоталітарної системи не призвів до автоматичного відновлення цих систем.
Ст.28 Конституції України забороняє катування, жорстоке, нелюдське або принижуюче гідність поводження або покарання. У новому КК України (2001 р.) впроваджена стаття 127, що передбачає кримінальне покарання за застосування катувань. Але кримінально-правові заборони не поліпшили ситуацію кардинально. Зокрема, серйозною перешкодою є та обставина, що зловживання відбуваються усередині правоохоронної системи, закритої для громадськості.
Незаконне фізичне і психічне насильство в органах міліції - латентний соціальний процес. Фактично мова йде про особливий вид протиправних дій, що приховуються від громадськості і статистичного обліку. Тут має місце два основні види латентності. По-перше, це так звана "природна" латентність, тобто небажання в силу різних причин постраждалих затриманих, підозрюваних і підслідних звертатися зі скаргами на неправомірні дії співробітників міліції, по-друге, "штучна" латентність - приховування фактів самими органами правопорядку, неправомірні відмови в порушенні кримінальних справ, - посилена корпоративною солідарністю міліції, прокуратури і суду. Крім двох основних форм латентності тут присутня і третя, яку кримінологи визначають як "прикордонні" ситуації. У даному випадку мова йде про незнання громадянами своїх прав, меж дозволеного і недозволеного в кримінальному процесі, норм утримання у місцях попереднього ув'язнення і т. ін.
Справжні масштаби і характер порушень прав людини й українського законодавства в даній галузі встановити досить важко. Можна відзначити три основні канали одержання інформації щодо подій "за гратами": 1) журналістські розслідування і публікації; 2) матеріали правозахисних організацій; 3) соціологічні дослідження. Навесні 2004 р. під егідою Харківської правозахисної групи було проведено соціологічне дослідження, що включало: 1) масове опитуванння населення п'яти регіонів України (вибірка репрезентативно відображає територіальну і демографічну структуру дорослого населення досліджуваних регіонів); 2) опитуванння цільової групи громадян, яких було притягнуто до кримінальної відповідальності, і вони проходили стадію попереднього ув'язнення; 3) опитуванння експертів. Нижче наводяться деякі результати із зазначених напрямків дослідження.
Опитуванння цільової групи осіб, що проходили попереднє ув'язнення. Ця група охоплювала 186 респондентів, пошук і опитуванння яких відбувалося паралельно з масовим опитуваннням у Харківській, Київській, Донецькій, Львівській і Одеській областях. Отже, почнемо з моменту затримання. Різноманітні форми фізичного насильства під час затримання відмітили 2/3 опитаних. Тут "лідерами" є такі поширені прийоми як викручування рук, заламування ноги або шиї (45%), а також нанесення ударів руками і ногами по тілу (33%). Проте зафіксовані факти застосування більш небезпечних форм насильства: біля 4% респондентів повідомили, що одержали в результаті затримання тяжкі тілесні ушкодження, ще 4% відчать про застосування до них катувань або спеціальних засобів і прийомів. Дані опитуванння свідчать, що найбільший рівень насильства при затриманнях виявляють оперативні працівники карного розшуку, за ними ідуть міліціонери патрульно-постової служби. Помітно менше цим "грішать" дільничні інспектори.
Суттєвим порушенням вимог КПК є невиправдана тривала затримка підозрюваних у відділеннях міліції, де вони взагалі не повинні перебувати більше трьох годин. На графіку (рис.1) відображено розподіл термінів перебування в підрозділах міліції, отриманий на підставі відповідей респондентів.
На запитання про наявність слідів побиття на тілі через незаконне насильство з боку працівників міліції в момент переходу з ІТТ (ізолятор тимчасового тримання) у СІЗО (за законом це повинно було трапитися не пізніше трьох днів із моменту затримання) отримано наступний розподіл відповідей (табл. 1):
Методика опитуванння включала вимір частоти застосування/незастосування різноманітних видів фізичного і психологічного насильства з боку працівників міліції в період перебування респондентів у райвідділі, ізоляторі тимчасового тримання і слідчому ізоляторі. Респондентам пропонувалося, по-перше, повідомити про факти власної біографії, по-друге, поділитися спостереженнями щодо своїх співкамерників. У табл. 2 наводяться результати виміру фактів фізичного насильства. Оскільки в першому і в другому випадках використовувалися однакові за розмірністю порядкові шкали, це дало можливість обчислити аналогічні за діапазонами коливань числові індекси фізичного насильства (Iф.н.). Для обчислення індексів позиціям шкали присвоювалися наступні числові доповнення: "не застосовувалося" - 0; "застосовувалося 1 раз" - 1; "застосовувалося декілька разів" - 2; "застосовувалося регулярно" - 3.
Loading...

 
 

Цікаве