WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Проблеми онтології державної влади в політичному і соціологічному аспекті - Реферат

Проблеми онтології державної влади в політичному і соціологічному аспекті - Реферат

суб'єкти, які ці функції виконують (суб'єкти державної влади). Вони можуть і створюють свій апарат, тобто власну систему владних державних установ - функціональних управлінських організацій, працівники яких виконують владні функції та дії (державно-політичного менеджменту), що визначені державою та її органами.
Створені органами державної влади владні державні установи є особливими організаціями, що утворюються спеціально для досягнення спільних цілей шляхом впорядкування й узгодження питань сумісної діяльності та розподілу і координації необхідних для цього ресурсів і засобів - матеріальних, соціальних (людських), інформаційних, фінансових, часових, просторових та ін. Діяльність працівників цих установ грунтується виключно на основі визначених норм, формалізованих правил, зразків і шаблонів (еталонів), які мають здебільшого правовий характер.
Суб'єктами державної влади є тільки ті громадяни чи піддані даної держави, які посідають певні місця в її владних органах та виконують в них відповідні владно-державні функції (ролі). Ці ролі за умов їх знеособлювання, стандартизації, формалізації та відповідності до офіційно встановлених юридичних норм трансформуються на відповідні державно-владні посади, кожна з яких походить з універсальної та об'єктивованої форми організації, ивпорядкування, поєднання чи зіткнення, концентрації владних відносин і владної діяльності громадян чи підданих держави та їх спільнот (об'єднань, організацій, громад), що наповнюється і визначається відповідним функціонально-рольовим змістом, що є приписаним державою.
Суб'єкти державної влади, працівники державного апарату, на відміну від носіїв інших форм соціальної влади, що існує в суспільстві (економічної, духовної, родинної тощо), виконують свої владні функції професійно. Всі вони, як правило, звільнені на цей час від інших видів діяльності, отримують встановлену винагороду, а працівники державного апарату і деякі суб'єкти державної влади, крім того, мають спеціальний статус - державних службовців, тобто перебувають на державній службі [9].
Державні службовці повинні володіти спеціальною фаховою підготовкою, професійними знаннями, вміннями; відповідно до кваліфікації їм присвоюються кваліфікаційні розряди, за заслуги перед народом і державою надаються різні нагороди. Саме держслужбовці, які працюють в органах державної влади та владних державних установах, складають державний аппарат; безпосередньо у змісті їх діяльності та соціальних зв'язків державна влада фактично реалізується і фізично втілюється.
Слід враховувати, якщо самі владні органи держави, державні інституції та посади в системі державного управління є відносно постійними та пролонгованими у часі, то конкретні особи, які займають у цих інституціях певні посади і виконують відповідні функції, є тимчасовими: підлягають ротації або посідають ці місця лише строго визначений законом термін. Як відомо, наприклад, за Конституцією США конкретний громадянин може займати посаду Президента США не більше двох разів по чотири роки; згідно з Конституцією України також - Президентом країни одна особа може бути лише два рази по п'ять років. Саме тому органи державної влади мають бути більш (ніж у інших її різновидах) безособовими, автономними, менш залежними від індивідуальних особистісних рис, суб'єктів державної влади.
Суб'єкти державної влади, використовуючи органи й установи держави та зберігаючи індивідуальні якості та інтереси своєї особи, зобов'язані, між тим, виконувати належні владні функції виключно від імені держави та її владних інституцій. Проте нерідко деякі уповноважені особи у владних органах використовують свої державні посади та функції, орієнтуючись головним чином на владні потреби та інтереси. Така практика не тільки веде до корупції, а й призводить, як правило, до встановлення в країні режиму особистої влади (прямої чи прихованої диктатури, "культу" особи).
Державна влада, яку здійснюють ті чи інші суб'єкти в її органах чи установах, як правило, делегована (надана) так званими контр-суб'єктами - інституту, ніж інші форми влади; а на думку російського політолога І.М.Гомерова, вона навіть є понад-інституційною [6].
У той же час, понадінституційність державної влади не дає безперечних підстав ототожнювати її з самою державою (хоча це недірко зустрічається, коли поняття "держава" інтерпретується у вузькому сенсі. У цьому випадку держава і влада специфічно ототожнюється з такими поняттями як "парламент", "уряд", "суд", "государ", "президент" тощо, чи асоціюються з владними відносинами, процедурами, ритуалами, ролями-функціями. Більш логічно представляти державу як сукупність інститутів державної влади через її органи, установи, апарат, адміністративну бюрократію, посадових осіб, що здійснюють свої функції в межах формально визначених правових принципів і норм та в напрямку політично визначених суспільних цілей.Усі функції (ролі) державної влади значною мірою стандартизовані, впорядковані, формалізовані та оформлені організаційно у чітко визначену систему відповідно до правових приписів і згідно з іншими соціальними нормами, зразками, еталонами тощо (напр., ідеологічними, релігійними, моральними). Вони очікуються та виправдовуються більшістю громадян держави, є суттєво значущими для них, адже цим визначається характер суспільних відносин і діяльності людей, а також забезпечується міра здійснення їх інтересів і прагнень.
В онтологічному аспекті слід підкреслити, що державна влада у політико-правовому форматі має безособовий характер, тобто існує перед, поза і після (отже, довше у часі) будь-якого її суб'єкта-носія. Французький філософ політики М. Фуко, зокрема зазначав, що влада - це безліч відносин сили, але вона не має суб'єкта: всі мають якусь частку влади [7].
Влада у державі головним чином представлена відповідними владними органами. За визначенням Н. М. Коркунова, "ті особи, за якими визнається право розпорядження владою, у певному відношенні називаються органами державної влади…" [8]. Такими органами виступають ті частини, елементи держави, які слугують засобом, інструментом виконання окремими громадянами владних функцій, владної діяльності по відношенню до всієї громадянами чи підданами відповідної держави (хоча можлива й ситуація узурпації влади). Таким чином, органи та установи держави, як і зайняті в них суб'єкти,опосередковують (репрезентують) собою потенційну чи реальну владу всіх інших громадян цієї країни - контрсуб'єктів влади. Отже, державна влада сучасного зразка є не безпосередньою, а делегованою владою від усіх громадян (підданих) держави тим її членам, які опосередковують управлінські функції в едржавних органах і установах.
Таким чином, державна влада - це публічне явище соціально-політичного характеру, основна форма прояву політичного панування великої соціальної спільноти (народу, класу, еліти, блоку соціальних сил тощо). Вона виступає як функція асиметричного суспільства, володіє у ньому верховенством та має специфічні ознаки і професійний апарат для регулювання соціальних відносин, використовує право й можливість застосування легітимного примусу.
Література:
Проблеми онтології державної влади в політичному і соціологічному аспекті (Л. М. Герасіна) // Український соціум. - 2004. - № 2 (4). - C.21-28
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве