WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Проблеми онтології державної влади в політичному і соціологічному аспекті - Реферат

Проблеми онтології державної влади в політичному і соціологічному аспекті - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми онтології державної влади в політичному і соціологічному аспекті
Спроби проектування владних систем у політиці почались ще в глибокій давнині та продовжуються і за наших часів усіма парламентами, головами держав й урядами країн світу. Необхідність у цьому особливо зростає в періоди кардинальних суспільних змін у транзитивних суспільствах, соціально-політичних модернізацій, реформаційних зрушень чи корекції політичних систем. Влада - це не тільки соціальний феномен, який проектується і створюється людьми, має відповідну специфіку, власні риси та ознаки, але й політичний інститут держави, її органи та установи мають певну побудову, структуру і склад, розвиваються і функціонують у конкретному політико-правовому просторі.
Онтологія влади, її різновиди та форми буття в суспільстві безумовно пов'язані з природними та штучними властивостями владного домінування, яке суб'єктивно зумовлене діями його людських носіїв. Визначаючи владу за істотний елемент будь-якої організації соціального життя, передусім життя в колективі, Й. Р. Саймон характеризує її як "результат об'єднання дій", підкреслюючи колективістське походження феномену влади [1].
Окрім повсякденного вживання, термін "влада" має серйозний науковий зміст і множинні сутнісні смисли. Аналізуючи етимологію цього поняття, ми бачимо, що у перекладі з французької мови влада, Le pouvoir - означає не тільки володарювання, але і є синонімом центрального уряду; на англійській мові The power - це не тільки влада, але й держава, з усією її політичною вагою та силою; на німецькій Die gewalt - не тільки влада, а й сила, і разом з тим насильство.
Сутність та особливості різноманітних способів володарювання, функціонування поля "панування і підкорення", залучення і використання владних ресурсів та виробництво технологій влади, проблеми трансформації владних зв'зків за умов постмодерного, інформаційного суспільства були й лишаються предметом глибоких досліджень багатьох філософів, соціологів, політологів, соціальних психологів сучасності. Серед найбільш значущих концепцій влади XX ст. слід відзначити фундаментальні праці М. Вебера, М. Фуко,
П. Бурдьє, П. Сорокіна, О. Тоффлера, Н. Лумана, Е. Гідденса, Х. Ортеги-і-Гассета, Ф. Фукуями, З. Бжезинського, Ю. Хабермаса, Ж. Блонделя, Г. Ділігенського, С. Московичи, В. Халіпова, К. Гаджиєва та інших.
У сучасних політологічних дослідженнях склалися різні підходи до розуміння категорії "влада". Одні інтерпретації грунтуються на тому, що влада - це здатність досягнути поставленої мети, визначених планів; другі трактують владу як здатність людини шляхом домінування нав'язувати і проводити у життя певні рішення; треті вбачають у владі засіб самоорганізації людських стосунків, заснованих на цільовому розподілі функцій управління та підпорядкування; врешті, для частини дослідників влада відбиває специфічні "вертикальні" відносини між керівниками та керованими тощо [2].
У політичній соціології існує чимало теоретичних концептів влади: так, структурно-функціональна концепція поняття влади інтерпретує як властивість і функцію певної соціальної системи (структури), що витікає зі складного комплексу актів вибору у системних взаємодіях (такий підхід зосереджує свою увагу на структурі й соціальній дії); змагальна (конфліктна) концепція влади, пов'язана із асиметричним положенням суб'єктів суспільних відносин, дистрибутивна концепція розглядає владу як циркулюючий засіб, що постає предметом обміну й накопичення ресурсів із тенденцією до нерівномірного їх розподілу серед діючих суб'єктів. Політологія соціальну владу розглядає з декількох позицій: технологічної (досягнення спільних цілей суспільства), психологічної (особистісні мотивації), біхевіористичної (стереотипи поведінки суб'єктів влади), суб'єкт-об'єктної (владні відносини), системно-кібернетичної (як засіб і форма соціальної комунікації), юридичної (компетенції, розподіл повноважень), а також дистрибутивної (розподіл цінностей і влади в умовах асиметричного стану суспільства).
Отже, владу прийнято розглядати як специфічне відношення між суб'єктами, явищем, що має свої джерела (перш за все, соціальні), і найрізноманітніші ресурси; так, іспанський філософ Х.Ортега-і-Гассет взагалі вважав, що "влада означає панування думок і поглядів, тобто духа" [3].
Серед різновидів влади, як відомо, прийнято виділяти: політичну, економічну, духовну, інформаційну, військову, батьківську, господарську (відносини роботодавця й робітника), владу технічних спеціалістів (технократія), владу інтелектуальної еліти (мерітократія) тощо. І кожна з цих градацій влади має свої специфічні ознаки, суб'єктів-носіїв, ресурси та механізми.
Перш за все, як бачимо, мова йде про суспільну, соціальну владу. Коли ж досліджуються її особистісні аспекти, то увага привертається не до соціальних відносин індивідів, а до особистісних рис носіїв влади (напр., державних чи політико-партійних діячів). Влада, що має особистісний характер, існує, прикладом, у родині чи малій соціальній групі; корпоративна влада (з усіма особливостями її застосування) притаманна громадським організаціям, установам, підприємствам (державним і приватним). Але є влада публічна, що має загальний характер і найбільш розповсюджена у політичній сфері (наприклад, універсальна публічна влада держави; публічна влада, носіями якої є відомі лідери політичних партій).
Публічна політична влада, що діє у державно організованому суспільстві, особливо привертає увагу дослідників. Більшість узагальнюючих понять "політичної влади" зосереджуються головним чином на вивченні сутності публічної (державної та політико-партійної) або муніципальної влади (в Україні влади місцевого самоврядування). Публічна влада має політичний характер, оскільки пов'язана з існуванням асиметричного суспільства (сучасний соціум будь-якої країни -асиметричний). Вона може виявлятися у політичному домінуванні великої соціальної групи (класу) населення (наприклад, за відомим лозунгом: "Пролетарі всіх країн об'єднуйтесь!"); або, навпаки - у владі "середнього класу", що складається завдяки його численній більшості й провідній ролі у високорозвинених демократичних країнах.
Публічна політична влада може бути розосереджена залежно від сили тиску того чи іншого соціального прошарку (еліти, "зацікавлені" групи, групи тиску). За цих умов виникає дисперсія або дифузія політичної влади між цими групами, що нерідко викликає мінливість самої влади, її характер час від часу може змінюватися. Публічна політична влада відносно стабільна на довгостроковому відрізку історії. Кардинальні її зміни можливі лише в результаті соціальних, або політичних революцій. Можливі й інші комбінації, але завжди публічна політична влада - це влада, що позначається на розвитку суспільства в боротьбі різних сил і тенденцій і впливає певним чином на діяльність держави в той чи інший період часу.
Нарешті, публічною є також влада територіального колективу (у межах тієї чи іншоїадміністративно-територіальної одиниці). Вона втілюється у створюваних населенням органах публічної влади (ради, мерії, префектури, муніципалітету тощо), які мають обмежені (а інколи делеговані) владні повноваження (місцеве самоврядування) та можуть приймати зобов'язуючі рішення для осіб, які мешкають на території цього територіального
Loading...

 
 

Цікаве