WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Проблема рефлексивної підтримки професійного становлення особистості на етапі переходу від юності до дорослості - Реферат

Проблема рефлексивної підтримки професійного становлення особистості на етапі переходу від юності до дорослості - Реферат

поінформованість про професію, шляхи її набуття і потребу в ній;
б) усвідомлення зв'язку між навчанням і подальшою професійною діяльністю;
в) достатній об'єм професійних знань, умінь, навиків;
г) усвідомлення чинників, що визначають успішний професійний розвиток і т. п.
Тобто, чинником, який визначає успішний професійний розвиток і зрілість є, згідно з Дж. Сьюпером, усвідомлення особливостей професії і себе в ній (у нашому розумінні - професійна рефлексія. - Авт.).
Необхідно відзначити, що в концепції Дж. Сьюпера, так само як і в теорії Ш.Бюлер, особливо виділяються етапи підліткового і юнацького віку як визначальні для подальшого професійного становлення людини, як основні для формування і розвитку професійної рефлексії.
У вітчизняній психології до ідей Дж. Сьюпера близька періодизація професійного становлення, розроблена Є. О. Климовим3 . Автор виділяє 6 стадій розвитку:
1. Стадія передгри (від 0 до 3 років) - характеризується психомоторною підготовкою до професійної діяльності.
2. Стадія гри (від 6 до 8 років) - тут відбувається програвання професійних ролей, зародження професійних інтересів, формування професійних можливостей.
3. Стадія оволодіння навчальною діяльністю (від 6-8 до 11-12 років) - розвиток можливостей, диференціація та інтеграція професійних інтересів.
4. Стадія оптації (від 11-12 до 14-18 років) - ухвалення рішення про вибір шляху професійного розвитку. Ця стадія є фазою поступового формування загальної готовності до професійного самовизначення (без конкретних виборів) і підготування до майбутнього трудового життя в широкому плані.
5. Стадія професійного підготування (від 15-18 до 16-23 років) - це етап освоєння вже обраної професії у відповідному навчальному закладі або на роботі.
6. Стадія розвитку професіонала (від 16-23 років до пенсії) - удосконалювання в рамках обраної трудової діяльності, підвищення кваліфікації, формування індивідуального стилю діяльності, освоєння суміжних видів професійної праці, необхідних для більш якісного виконання даної роботи.
Є. О. Климов приділяє велику увагу і проблемі суперечливості, кризі професійного розвитку особистості, зокрема на стадіях оптації і профпідготовки. Це, насамперед, проблема усвідомленого вибору шляху професійного становлення; протиріччя між ідеалом професіонала і ''Я-професіонала''; протиріччя між вимогами професії й індивідуальним стилем діяльності; протиріччя між уявленням суспільства про тип професіонала і професійним ''гештальтом'' особистості; протиріччя в професійному просуванні, пов'язані з рівнем рефлексивної репрезентованості особливостей ''Я-у-професії'' і т. п. А детермінантою успішного професійного становлення і показником професіоналізму виступають у Є. О. Климова рефлексивні особливості свідомості професіонала.
Говорячи про значення рефлексивного опосередкування професійного розвитку не можна не звернутися до своєрідної періодизації життєдіяльності людини, запропонованої К. Г. Юнгом4 . Він описує 3 вікових рубежі й аналізує професійне становлення людини на кожному етапі через призму усвідомленості професіоналізації.
Проаналізуємо етапи професіоналізації особистості, подані К. Г. Юнгом:
1-й етап - ''дитинство'' - від народження до 18 років. Цей етап характеризується ''дитячим усвідомленням'' - тобто несвідомістю або усвідомленням тільки свого ''Я''. Професіоналізація характеризується для особистості неусвідомленими уявленнями та очікуваннями від професії, ілюзорністю й ідеалізацією уявлень про себе в майбутньому як професіонала. К. Г. Юнг називає цей щабель - ''сон дитинства''.
2-й етап - ''молодий вік''. Він триває ''від безпосередньо післяпубертатного часу і приблизно до середини життя, що припадає на вік десь між 35 і 40 роками''. К. Г. Юнг зазначає, що на цьому віковому рубежі більшість людей ''... стикається тут із вимогами життя, які раптово переривають сон дитинства. Якщо індивід достатньо підготовлений, то перехід у професійне життя може відбутися гладко. Але якщо є контраст ілюзій з дійсністю, то відразу виникають і проблеми''5 .
Як основні проблеми цієї сходини К. Г. Юнг виділяє протиріччя, зумовлені зіткненням суб'єктивних уявлень про себе, життя, професію з зовнішніми умовами; а також протиріччя, що породжуються ''внутрішніми труднощами'' (наприклад, почуття неповноцінності).
3-й етап - ''зрілий вік'' - друга половина життя (після 40 років). Найважливішим психологічним завданням цього вікового періоду, на думку К. Г. Юнга, є ''ствердження своєї свідомості в оточуючому світі''. Це дозволяє індивіду досягти внутрішньої рівноваги, професіоналізму, соціальної укоріненості і розширення сфери свого життя. На цьому етапі відбувається глибинна зміна душі: інверсія всіх цінностей і ідеалів молодості. Основні цілі цієї половини життя, за К. Г. Юнгом: розширення життя, корисність, дієздатність в соціальному житті, завбачливе одруження і забезпечення сприятливого існування в майбутньому для власних дітей.
З позиції теорії К. Г. Юнга, кінцева життєва ціль - це повна реалізація ''Я'', самореалізація. Доступна вона тільки здібним, високоосвіченим, здатним до рефлексії людям із широкою сферою життєдіяльності, із творчою професійною діяльністю, що не припиняється. Саме ці аспекти сприяють більшій тривалості життя, повному розвитку і вираженню всіх протилежних якостей і елементів структури особистості.
Необхідно відзначити, що саме професійний шлях є в теорії К. Г. Юнга основним чинником самореалізації, адаптації особистості до умов життя, самозахисту від неврозу і деструкції. Причому, не просто професійний шлях, а усвідомлені, відрефлексовані етапи професіоналізації в їхній діалектичній єдності. К. Г. Юнг, наприклад, виділяє як потенційно ''невротичний'' етап переходу від молодості до зрілості, на якому часто спостерігається пролонгація ''юнацької фази'', що викликає надалі деструктивні ефекти особистісного розвитку. Це відбувається через незрілість, інфантильність людини, коли вона ''намагається перенести психологію фази молодості через поріг зрілого віку''6 . Така людина характеризується нездатністю усвідомити, відрефлексувати проблему, тому і страждає неврозом. Вона дезадаптована, переживає депресію, боїться майбутнього життя і труднощів, з ним пов'язаних; живе минулим, ''щасливим'' дитячим життям. Навпаки, людина, яка усвідомить свої проблеми, яка рефлексує їх причини і шляхи подолання, хоча й може страждати, проте намагається прагнути до самореалізації за допомогою професії, творчості, активності у досягненнях, орієнтованих на благо інших людей і суспільства. Фактично виявляється, що постійна рефлексивна робота над зовнішніми і внутрішніми проблемами, які супроводжують буття людини, ''береже нас від отупіння і закостеніння''7 , дозволяє соціально і особистісно самоствердитися, зокрема, у професійній діяльності.
Узагальнюючи розгляд теорій, які відбивають особливості професійногостановлення
Loading...

 
 

Цікаве