WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перший перепис населення в незалежній Україні як тест на здатність влади запроваджувати в життя свої наміри (пошукова робота) - Реферат

Перший перепис населення в незалежній Україні як тест на здатність влади запроваджувати в життя свої наміри (пошукова робота) - Реферат

те чи інше питання, і закінчуючи політичними партіями і різними об'єднаннями, які не мають до перепису і статистики взагалі ніякого відношення [20].
Пристрасті навколо мови та національності.
Через необхідність усім жителям України визначитися щодо етнічно-мовної приналежності і можливі перекручення в цьому питанні з метою стимулювання прийняття непопулярних політичних рішень, перепис населення викликав неабияке збурення в суспільному житті, зокрема як серед представників національно-патріотичних сил, так і їх опонентів. При цьому, на жаль, ні з того, ні з іншого боку не спостерігалося прагнення, а тим більше докладання дієвих зусиль до сприяння перепису й отримання на його основі дійсної картини етнічно-мовного складу населення. Майже всі статті публіцистично-ідеологічного плану будувалися на передбаченнях можливої підступності в політичних діях супротивників. У перших аргументація така: вже нині можна припустити, що володіння українською мовою засвідчить значно менша кількість населення, ніж це є насправді. Зате перепис вкаже на факт домінування, величезну перевагу російської мови в Україні, знання якої визнають як росіяни, так і більшість українців. Сприятиме цьому відповідь на пункт № 7в, в якому дозволено задекларувати лише одну мову. Це дасть можливість деяким політичним силам використати результати перепису у своїх цілях [48]. Не інакше як підступний розцінюється пункт 7 анкети, в якому в нав'язливій формі пропонують документально засвідчити свої знання російської мови. Автор вважає, що його присутність в опитуванні не випадкова, оскільки "…напередодні парламентських виборів певні політичні сили вперто домагаються впровадити в Україні російську мову як офіційну" [1]. Щодо питання: "Ваше етнічне походження (вкажітьнаціональність, народність або етнічну групу) висловлюється припущення, що надана можливість лемкам, бойкам, гуцулам скористатись такою редакцією запитання переписного листа (тобто вказати свою етнічну групу) призведе до того, що в країні "...українців значитиметься менше" [42]. "Кримська правда" (28.11.2001 р.) помістила інтерв'ю з народним депутатом України В. Алексєєвим, в якому він рекомендує всім записуватися росіянами, тому що це, наче б то, гарантує в майбутньому значні переваги" [19]. Така політико-ідеологічна обробка населення звичайно не пройшла безслідно. Вона відповідним чином вплинула як на позицію обліковців, так і громадян. У результаті постраждав перепис (дані, зібрані за ним), що й було підмічено у пресі: "…дані чергового перепису можуть виявитися далекими від істини через … політичних провокаторів" [24]. Часом журналісти, "вболіваючи" за долю перепису, самі беззастережно закликали до дій, що за наслідками не могли не призвести до спотворення дійсності. Робилось це шляхом тиражування закликів на кшталт: відповідаючи на запитання обліковців, зокрема, про рідну мову, пересічному російськомовному українцеві, можливо, варто заради етнічної рідної мови, дещо погрішити проти правди і визнати, що його рідна мова - мова його предків - українська [39].
Як і до багатьох сторін суспільного життя, стосовно ставлення до перепису, але особливо до національно-мовних питань, жителі України різко розділились за регіонами [58]. На її Півдні і Сході преса, як виразник духу своїх читачів та фінансово-політичних власників, більшою мірою переймалася "захистом" через механізм перепису (впливаючи опосередковано на заповнення анкет) інтересів населення з російським корінням, на Заході ж та в Центрі газети рясніли розкриттям підступів щодо українців. Так, у Криму до відповідної налаштованості російськомовної преси, партії проросійської орієнтації розкидали по поштових скриньках листівки з інструкціями, які вводили людей в оману, лякаючи то позбавленням міфічних привілеїв, то покаранням, то заохоченням за "невірне" заповнення граф про національність і мову. Але і без таких настанов "…росіяни в більшості своїй якою б мірою не володіли українською мовою, не вважають за потрібне афішувати це, тому навряд чи вони під час перепису забажають внести до анкети запис про своє знання української мови, тим більше, коли про це не питають [48]. Відповідним чином тут діяли й обліковці. У смт. Красногвардійському (обліковець) не погодилася з тим, що рідна мова опитуваного українська, і зауважила, що не можна записувати російську мову в графу "іноземна" [56].
На запитання пункту 7в одна з респонденток відповіла, що володіє кількома європейськими мовами, не назвавши серед них російської, на що обліковець одразу ж звернула увагу, запитавши, чи й справді вона не знає російської. Після позитивної відповіді обліковець саме її, а не французьку чи польську, занесла до переписного листа [48]. Проте, зустрічались і винятки із загальної тенденції. Так, харківській газеті читач сповістив, що його примушували зазначити в графі національність "українець", а рідною мовою назвати українську, тому що "у нього прізвище українське" [37]. "Чоловік - росіянин. Мені радять написати українець, мотивуючи тим, що так пишуть усі, щоб не виселили з України" [11].
У Західному регіоні масові заходи також відповідним чином налаштовували населення. Так, за три дні до закінчення перепису Івано-Франківський молодіжний національний конгрес (МНК) розповсюджував серед мешканців листівки, в яких висловлювалось обурення щодо деяких запитань анкети перепису. У формулюванні пункту "в" у 7-му запитанні - "інша мова, якою ви вільно володієте", МНК вбачає можливість здобуття підстав для "легітимного впровадження російської мови як другої державної мови в Україні. У своїх листівках МНК закликав український народ до тотального бойкоту відповідей на вищезгаданий пункт" [6]. Загалом населення в цьому регіоні, особливо титульної нації, відповідальніше, ніж в інших регіонах України, ставилось до пунктів 6 і 7 переписного листа. Наведемо спостереження кореспондента однієї місцевої газети, який безпосередньо спостерігав за роботою обліковця. Щодо питання про другу мову, якою вільно володіють громадяни, серед опитуваних висловлювались думки, що таким чином хочуть "зробити з українців росіян, оскільки більшість з нас назве російську і цим скористаються певні сили". Можна передбачити, що відповіді на ці запитання були упередженими, а то й відверто неправдивими [45].
Інший кореспондент як про велике досягнення сповіщає, що обліковці "…розуміли підступність цього пункту (7в) і не вимагали обов'язкового згадування мови північно-східного сусіда" [1]. Траплялось так, що й обліковці запитували неправильно. З повідомлень дописувачів, наприклад у Києві, обліковці виявили одностайність у "небажанні чи нерозумінні розрізнити зміст запитань "Ваші
Loading...

 
 

Цікаве