WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перший перепис населення в незалежній Україні як тест на здатність влади запроваджувати в життя свої наміри (пошукова робота) - Реферат

Перший перепис населення в незалежній Україні як тест на здатність влади запроваджувати в життя свої наміри (пошукова робота) - Реферат

довіряють нам, думають, що відомості можуть використати проти них, хоча це - просто абсурд. Недовіра дуже велика. Були й конфлікти - побили переписника-жінку в Хотинському районі, у Мелітополі також жінка постраждала від собаки" [32]. "Найбільш успішно захистилися від державної ініціативи в Шевченківському районі (м. Запоріжжя) - тут мешканці одного з будинків вивісили над під'їздом плакат: "Дайте нам гарячу воду, і ми впустимо в квартиру обліковця!" У Мелітополі та Бердянську постраждало десять обліковців - їх цькували собаками. Двох з половиною тисяч "щасливців", які обходили будинки з анкетами в руках, лаяли, не впускали в помешкання, обвинувачували в розвалі держави" [27].
За твердженням кореспондента газети "Кіевлянинъ", практично всі - обліковці, їхні керівники, респонденти - вважають, що держава не отримає об'єктивної картини ні про зайнятість населення, ні про його доходи. Аргументи щодо справедливості цього твердження наводяться такі: мало знайдеться бажаючих повідомити справжні джерела своїх доходів, навіть за умови анонімності [53]. Зокрема люди, особливо старшого покоління, добре пам'ятали часи, коли все обкладалося податком, не на всі запитання дають правдиві відповіді про свої підсобні господарства та приробітки [48]. На Закарпатті, "…чимало людей свідомо подавали неправильні про себе відомості. Зокрема, щодо сімейного стану, національності, житлової площі і таке інше" [43]. Отриматидостовірні відомості про володіння майном - житлом, його площею важко було й через те, що законослухняних громадян ці питання дратували, оскільки всі ці дані є у відповідних службах і на паперах, і в комп'ютерах [45].
За спостереженнями очевидців, проведення перепису на місцях "у селах обліковцям було працювати легше, ніж у містах. Там усі одне одного знають і тому обліковця-місцевого жителя не боялися пускати в будинок. У містах доводилося переборювати не тільки замкнені двері під'їздів, але і не бажання людей відчиняти двері" [63].
Серед інших прийомів, що могли призвести до похибки перепису найчисленнішим було записування відповідей респондентів не в переписні листи, а в зошити. "В якому вигляді при політичному натиску на обліковців вони будуть перенесені в кінцеві переписні листи, - ставить риторичне питання один з оглядачів, на яке сам же дає відповідь, - ще не відомо" [20].
Про обурення громадян у зв'язку з занесенням даних не в офіційний бланк, а в зошит, або заповнення анкет олівцем сповіщалось у численних публікаціях [40; 21; 56].
Як пояснила такі випадки в. о. головного фахівця Комінтернівського відділу статистики м. Харкова Світлана Старосоцька: "те, що відомості про тих, кого переписують, заносяться в зошит, а не в офіційний бланк - це не самоправність несумлінних переписувачів. Так чинити порекомендували фахівці обласного статистичного управління, оскільки бланки відділом видані в обмеженій кількості і за кожний зіпсований доведеться звітувати" [37].
Окрім недолугостей, які робилися з відома, а то й за прямими вказівками організаторів перепису, допускались порушення в опитуванні населення також обліковцями через недбалість та звичайну безвідповідальність.
Роль обліковців у забезпеченні точності відомостей про населення
Вади в організації і проведенні перепису вбачались у загальній "совковості" як переписувачів, так і опитуваних, тобто в низькій культурі спілкування між ними. Надія на те, що обліковці, пройшовши інструктаж, покращать ситуацію в цій справі, справдилась далеко не стовідсотково. Зокрема, не найкращим чином виявили себе безробітні, яких за направленням служб зайнятості залучали до перепису населення. За словами начальника відділу статистики Шевченківського району столиці О. Настоящого, у більшості з них кваліфікація і бажання протягом 5 днів проходити інструктаж обліковця були надзвичайно низькими [53]. Як результат, навчалися на обліковців одні люди, а фактично переписували населення інші. Якщо таке становище з кваліфікацією обліковців склалось у центральному районі столиці, то в регіонах, безперечно, вона була ще гіршою. Яскравий у цьому плані факт навела начальник Чернівецького обласного управління статистики В. Камінська: "...з 629 звільнилися з роботи 620 обліковців, не приступаючи до неї" [60]. "...Подекуди довелось до шести разів міняти обліковців і залучати до роботи не дуже підготовлених людей" [52].
До каналів, через які повнота даних про українську людність втрачалася, слід віднести й неякісну роботу обліковців щодо охоплення населення переписом. Про упущення на цій ділянці перепису може свідчити заява О. Осауленка, що й через місяць після його завершення траплялися випадки, коли люди, з тих чи інших причин не пораховані, приходять до статистиків з проханням їх переписати" [41].
Багато громадян скаржилось у газети на те, що "...ні їх, ні їхніх сусідів взагалі не переписували" [29]. Через численність таких фактів робиться припущення, що "опитувальні листи заповнюють обліковці на свій розсуд" [40]. У пресі наводяться непоодинокі випадки того, коли обліковці "підказували" респондентам відповіді на свої ж некоректно поставлені запитання.
Зустрічалися нарікання на малограмотність переписувачів, їхню некомпетентність. Це призводило до непорозумінь. Наприклад, у Симферополі, де більшість переписувачів не володіли державною мовою, коли один з переписуваних відповів на запитання про день народження "16 вересня", в анкету записали російською мовою "16 апреля" [56]. Складнощі викликало визначення рівня освіти (п.10 форми 2С) [11]. У цьому питанні справді важко розібратись, коли, наприклад, в одній сім'ї є три покоління людей, кожне з яких здобувало освіту за різного тлумачення її рівнів і ознак.
Загалом щодо дій обліковців, що могли негативно вплинути на результати перепису, можна зробити такі узагальнення: нав'язування опитуваним відповідей на запитання переписного листа; перекручення відповідей опитуваних; неповне заповнення переписного листа; опитування сусідів про відсутніх на той час у тому чи іншому помешканні людей; запис інформації не в переписний лист, а в зошити, журнали чи просто на клапті паперу; відмова переписувачів показати опитуваним заповнений переписний лист; перепис студентів у гуртожитках та військовослужбовців строкової служби згідно з книгами обліку, усіх гамузом; заміна переписувачів іншими особами, в багатьох випадках - членами сім'ї переписувача [62].
Звичайно, у проведенні перепису технологічно ніхто, крім працівників управлінь статистики, втручатися не повинен. Але тут ми маємо цілий спектр "добровольців", починаючи з преси, яка прагнула підказувати й інструктувати читачів, як потрібно відповідати на
Loading...

 
 

Цікаве