WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перший перепис населення в незалежній Україні як тест на здатність влади запроваджувати в життя свої наміри (пошукова робота) - Реферат

Перший перепис населення в незалежній Україні як тест на здатність влади запроваджувати в життя свої наміри (пошукова робота) - Реферат

останню чергу задля забезпечення "справної" цифри), за допомогою міліції "…при підрахунку бездомних людей - їх звозили на визначені пункти, і обліковці мали можливість попрацювати". Про це повідомила начальник Головного управління статистики АРК В. Колесник [63]. Як сповіщалося, на Полтавщині також вжиті органами внутрішніх справ "…профілактичні і оперативні заходи під час перепису дали свої позитивні результати" [2].
Адмінресурс проявлявся ще й у тому, що "для більш повної інформації при обліку використовувалися дані паспортних столів реєстрації населення - усього 365 тис." [28]. Зі свідчень з місць, оприлюднених (безперечно, лише частково) пресою, очевидно, що наведена п. Осауленком цифра занижена. Бо з якого джерела отримувалися дані про осіб, що, наприклад, за інформацією з Чернівецької області, до речі не названої керівником Держкомстату України як таку, де статистичні служби спрацювали "...дещо гірше" (Івано-Франківській, Львівській, АР Крим), "...кожна третя сім'я вказувала в переписному бюлетені, що живе "на інші засоби", а це значить, якпояснила начальник управління статистики згаданої області В. Камінська, що хтось із членів сім'ї працює нелегально за кордоном" [41]. Із інформації з Криму: "Багато кримчан, особливо кримських татар, з різних причин перебралися на зиму до родичів…" [63].
Окремою гострою проблемою у справі забезпечення точності перепису, була реєстрація тимчасово відсутніх громадян. І це в той час, коли, як засвідчує начальник Львівського обласного управління статистики С. Матковський: "Помітним явищем перепису 2001 р. є відсутність багатьох громадян за місцем проживання. Десятки квартир закриті на замок і залишені під нагляд сусідів. ... не лише в місті, а й у районі, де переписувачі не достукалися до 171 будинку." "...у гуртожитках... кімнати перероблені, приватизовані або просто закриті і навіть сусіди не можуть сказати, де поділися господарі." Проблему отримання даних про відсутніх громадян на місцях (очевидно не без погодження з вищестоящим керівництвом) вирішили досить просто (але постає питання, чи ефективно?): "...тих наших громадян, котрі зараз офіційно знаходяться за кордоном, переписали дипломатичні представництва. А тих, які поїхали як туристи в ту чи іншу країну, а тепер там працюють "у наймах", вирішили переписати як "постійне населення", тобто як наявних осіб, на підставі впевненості, що рано чи пізно наші громадяни додому із заробітків повернуться [57].
Варто наголосити, що в такий спосіб неможливо отримати достовірні відомості про особу, що мала бути опитаною під час перепису, стосовно рівня освіти, джерел засобів існування, місця роботи, етнічного походження, мовних ознак, міграційної біографії тощо. Цю очевидність підтвердили і журналісти, які, супроводжуючи обліковців, звернули увагу, що при заповненні переписних листів навіть зі слів родичів досить часто "...чоловіки не пам'ятали точні дати народження своїх дітей, дружини погано орієнтувалися у минулому чоловіків. Багато даних треба було уточнювати, шукати якісь документи, хтось щось плутав чи не зрозуміло пояснював..." [4]. Зауважимо, що на вищезгадані запитання, як правило, не можуть знати достовірних відповідей і сусіди, на яких покладалась велика надія як інформаторів про осіб, що тривалий час відсутні за постійним місцем проживання (в основному у зв'язку з перебуванням на заробітках за кордоном). Тому важко не погодитися, що орієнтир на таке вирішення проблеми є, м'ягко кажучи, дивним [57], бо насправді її не вирішує. В одному редакційному коментарі зазначається: "Якщо й повірити твердженням органів статистики, що ними дані про осіб, що не зустрічались з обліковцями, були зібрані з ЖЕКів, паспортних столів тощо, то тоді логічно виникає питання ...навіщо ж було той перепис проводити взагалі, якщо держава й без опитування володіє інформацією про населення?" [29]. Зустрічаються в пресі і більш радикальні оцінки: "Можна багато робити припущень, але це маразм, а не перепис! ...Я один давав дані на всіх членів сім'ї, які, звичайно, були прийняті "на віру". А хто знає, в яких ми у сім'ї стосунках? Чи чоловік (жінка), який у сварці з іншими, не наговорив дурниць на тих, кого не любить? Зрештою, дані на сім'ю могла давати душевно хвора людина" [22]. Взагалі щодо точності отримуваних за переписом даних друковані ЗМІ помістили багато нарікань. "З першого дня всі могли побачити, що перепис проходить у такій довільній формі, що здійснити його можна було б, за бажанням, взагалі без присутності опитуваних громадян, а лише сидячи в ЖЕКу. Але навіть самі громадяни можуть давати інформацію не тільки про себе, але й про своїх родичів або про тих, хто з ким проживає. А можуть і не давати взагалі або давати довільні відомості. Уже цього досить, щоб сильно засумніватися в точності подібного методу збору статистичних даних [34].
І дійсно, такі зауваження хоч і дещо емоційні, але не позбавлені сенсу: виходить, що відповіді на принципові запитання перепису обліковці знаходили на свій розсуд, тобто крім інших помилок та упущень, без яких, як відомо, не обходиться жоден перепис, керівництвом перепису офіційно санкціонована фактична фальсифікація важливих характеристик респондентів.
Посилюватиме ефемерність отриманих за переписом даних не тільки те, що "нелегальних закордонних" українців переписували зі слів родичів, а то й сусідів, а й те, що з перепису не буде нічого відомо про кількість наших співвітчизників, нелегально працюючих за межами батьківщини. "Щоб з'ясувати це - заявив О. Осауленко, - треба спеціальне дослідження, а в програму перепису воно не входило" [41].
Неточними можуть виявитися дані не тільки щодо чисельності населення, а і його окремих важливих для планування соціально-економічного розвитку держави характеристик. Головним серед них є масштаби та структура зайнятості населення. Однак і тут ми знаходимо у пресі свідчення приблизності підрахунку, "адже обліковці отримали усні інструкції: емігрантів зараховувати як працюючих на місцевих підприємствах та організаціях, а сезонних працівників (наприклад, на прополці або збиранні ужинків) - як працівників сільгосппідприємств" [9].
У пресі наводиться багато й інших причин, через які дані перепису будуть неточними. Так, за словами заступника начальника Львівського обласного управління статистики Л. Потапової, чимало людей не відчиняють обліковцям вхідних дверей своїх помешкань. Найбільш негостинними виявилися жителі центру Львова. Здебільшого це незаможні, озлоблені на державу люди, а також "нові" українці [4; 53]. Заступник начальника обласного (Запорізького) статуправління
Т. Тернікова розповіла журналістам: "Люди чомусь не
Loading...

 
 

Цікаве