WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перший перепис населення в незалежній Україні як тест на здатність влади запроваджувати в життя свої наміри (пошукова робота) - Реферат

Перший перепис населення в незалежній Україні як тест на здатність влади запроваджувати в життя свої наміри (пошукова робота) - Реферат

навколо перепису обумовлювала зацікавленість усіх політичних сил у підрахунку потенційного електорату перед виборами у Верховну Раду та можливість принагідно використати механізм перепису (очне спілкування обліковців з громадянами) у проведенні партійної агітації [9]. За наявності таких випадків, керівництво переписом не даремно висловлювало побоювання, що одночасне заповнення анкет з перепису і агітація за якусь партію дратували б людей, а це, як справедливо зазначалося, могло призвести до погіршення умов проведення опитування та об'єктивності отриманих даних. Так, за свідченням п. Осауленка, "багато партій прагнули залучити загальнодержавний захід до своєї передвиборної кампанії." "...На місцяхпомічені спроби залучити "своїх" людей до складу переписного персоналу" [64]. Що це справді було так, знаходимо в таких повідомленнях: "17 листопада на 5-й звітно-виборній конференції Донецької міської організації НДП відкрито лунали заклики використовувати перепис населення для партійної агітації" [15]. "Комітет виборців України зібрав чимало фактів щодо використання перепису для агітації за себе певними політичними силами" [58]. Навіть той факт, що дата перепису двічі переносилася, пов'язувався з тим, що у такий спосіб "…влада розраховувала отримати якісь серйозні дивіденди. Окрім розіграшу "російської карти", ними могли б стати й парламентські вибори 2002 р. Зокрема, "...партія влади", як зазначалося в публікації, зможе використати голоси тих, хто виїхав на заробітки за кордон, осіб, які зазвичай не відвідують виборчі дільниці тощо. Такої кількості "мертвих душ" буде достатньо для проходження до ВР будь-якої структури. Водночас ретельний облік дозволить уникнути казусів на кшталт 101% перемоги когось із кандидатів..." [48]. У результаті склалась ситуація за якої не все населення було готове до щирої і відвертої участі у переписі. Іноземний оглядач газети "День" так пояснює цю ситуацію: "Перш за все ті, хто дуже добре знає систему, не будуть, та й не повинні вірити в конфіденційність цього процесу. Було б наївно думати, що переписувачі, яким збираються заплатити за місячну роботу 50-180 грн., не поділяться результатами своїх спостережень з тією політичною силою, яка запропонує їм більше грошей, щоб, наприклад, порахувати свій цільовий електорат. Як підкреслив Леонід Макарович, гарантувати конфіденційність неможливо. Тому стосовно особистих даних навіть загроза невідворотного покарання не може гарантувати точності відповідей" [25]. Непрямим чином про можливість нецільового використання якщо не "фірмових" анкет, то зібраних у ході перепису оригінальних відомостей, які переписувачі записували в зошити, вказує та обставина, що без відповіді залишалось далеко не риторичне запитання: "...куди потраплять ці зошити - виборчим штабам, політичним партіям, будуть спалені, зачинені в сейфи? - Ніхто не знає" [20].
З огляду на вищезмальовану атмосферу навколо перепису, близькою до істини видається сентенція: "...підсумки майбутнього перепису населення в Україні можуть принести суспільству ..."приємний" сюрприз - недостачу від одного до трьох мільйонів громадян..." [38]. Сам голова Державного комітету статистики України допускав, що за підсумками перепису "можна очікувати серйозного зменшення показників чисельності населення в Україні". Тоді, на його думку, реальна чисельність населення може виявитися меншою за офіційні дані приблизно на 1,5 млн. чоловік" [16].
Знайомство з повідомленнями газет, говорить, що наведені оцінки можна віднести до найоптимістичніших, бо ж ще у ході проведення перепису газети сповіщали про численні факти, які однозначно вели до похибок у заповненні переписних анкет.
Про дії влади як ініціатора і рушійної сили перепису
Звертає на себе увагу те, що сама влада виступила в ролі "провідника" помилок. Особливо упередженість населення до перепису спричинялась не зовсім вдалими формулюваннями запитань переписного листа. Стосовно деяких із них, це було настільки очевидно, що дехто з оглядачів схильний вважати, що грубі помилки допущено організаторами перепису цілком свідомо і навмисне [29]. Наведемо типову реакцію респондентки на візит обліковця, донесену до широкої читацької аудиторії: "Добір питань в анкеті теж цікавий. Чи є дача? Скільки кв. м. у моїй квартирі? Де і ким працюєш? Тільки встигай включати фантазію і розповідати небилиці. І ніяких документальних підтверджень від тебе ніхто не вимагає?" [11]. "Втім, - як зазначає один із спостерігачів, - навряд чи відповіді "тертих" у всіляких негараздах українських громадян будуть правдивими" [18].
Чи не найчутливіше широким загалом українських громадян сприймались запитання анкети про мову і національність. На думку непересічного представника української інтелігенції "Переписний лист (зокрема, в пунктах 6 і 7) - лихе дітисько Держкомстату України. До такого не додумалась навіть сталінсько-брежнєвська система: викинути ("як у Європі") слова "нація, національність" - найяскравішу ознаку самобутності людини і народу. "Етнічне походження?" - так запитують в індіанців, аби вони не згадали, що є нацією. Так тепер запитують в українців, аби вони й не подумали про свою націю...". Стосовно мови в цій же публікації до читачів доводилась думка, що питання про "мовні ознаки" є "принизливе й цинічне", бо ставиться під сумнів спроможність громадян визначитись щодо рідної мови. А поставлено воно, як і запитання "Інша мова, якою ви вільно володієте?" "...аби ми обов'язково називали російську мову" [33].
У порядку "компенсації втрат" від різного роду упущень влада в особі посадовців, відповідальних за проведення перепису, постає перед спокусою підкоригувати в потрібному напрямі результати перепису, на що вказується в одній із публікацій [59]. Преса чітко зафіксувала бажання організаторів перепису "...вийти на рівень чисельності населення 1988 року, щоб не зменшилось фінансування району" [53]. Про існування у влади орієнтиру на збільшення чисельності населення за переписом указують надруковані в газетах свідчення громадян. Так, одна з авторок газетної статті пише: "Особисто у мене склалося враження, що нашу чисельність хочуть штучно збільшити. Очевидно, це комусь дуже потрібно, ну - дуже..." [29]. Такий висновок зроблено з того, що її переписали двічі: перший раз у місці тимчасового перебування, і другий раз - за постійним місцем проживання, незважаючи на пред'явлення довідки про проходження перепису.
Проте, противагою недбалості деяких обліковців і нехлюйству певних категорій населення певною мірою слугував непередбачений методологією перепису так званий адміністративний ресурс. У газетах зафіксовані факти примусового переписування (не в
Loading...

 
 

Цікаве