WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перший перепис населення в незалежній Україні як тест на здатність влади запроваджувати в життя свої наміри (пошукова робота) - Реферат

Перший перепис населення в незалежній Україні як тест на здатність влади запроваджувати в життя свої наміри (пошукова робота) - Реферат

великомасштабного державного заходу. Так, яскраве уявлення про тло, на якому проходив перепис населення, ми знаходимо в словах Олександра Осауленка (голова Державного комітету статистики України), який констатував, що "… коли влада наголошує на якійсь необхідності, то часто автоматично спрацьовує рефлекс недовіри. І населення з пересторогою сприймаєсаме явище. Це специфіка стосунків громадянина і влади" [64]. Підтекст цього висловлювання можна розшифрувати як спробу керівництва переписом, з огляду на загрозу отримати результати, не адекватні дійсній соціально-демографічній ситуації в Україні, списати цілком вірогідні організаційно-методичні огріхи на об'єктивні обставини, а саме: на дуже невеликий ступінь відкритості нашого нинішнього суспільства, простіше кажучи, на факт того, що багато хто з опитуваних не захоче відверто відповідати на запитання, сформульовані владою [9].
За свідченням офіційних осіб, у пропагандистському плані готувалися до перепису ретельно. Цей факт знайшов відображення в пресі, але висновки з нього зроблені різні. Ось приклад: "Щоб роз'яснити населенню суть перепису, були витрачені великі гроші: були публікації в газетах, інформація проходила по телебаченню і радіо, розміщувалась на великих щитах на вулицях, розклеювалась у вигляді листівок на будинках; з дітьми в школах проведені бесіди про перепис і його значення, так щоб дитина могла принести інформацію додому. Велася така ж робота і на підприємствах. І все-таки, як з'ясувалося, дуже багато людей нічого не бачили і не чули" [63]. Напевно, рекламна компанія не була достатньо ґрунтовною за змістом і дохідливою за формою подання. На таку думку налаштовує спостереження кореспондента однієї з обласних газет: "Широким масам лише за два дні до початку перепису почали розповідати про те, що від них хочуть почути. Проте висловлювалося це в такому словесному мереживі, в яке ще й впліталася грайливість ведучих просвітительських програм, що стало ясно - більша частина населення нічого так і не зрозуміє до самого кінця перепису. Що й підтвердили події" [40].
Не зважаючи на те, що досить настирливо у свідомість громадян наверталася думка про гарантію, конфіденційності даних перепису, використання лише в узагальненому вигляді, участь у переписі, за твердженням п. Осауленка, викликала "...певні побоювання серед населення" [64]. Додатково до даних, що вже наводились [46], про рівень цього "побоювання" можна судити з узагальнень соціологічних опитувань стосовно довіри до влади, а відтак, і непрямим чином до перепису населення, як заходу зініційованого цією владою (див. табл. 2).
Проте влада на шпальтах підконтрольної газети заспокоює обивателів і себе більш благополучною картиною ставлення населення безпосередньо до перепису, зокрема, повідомляючи, що абсолютна більшість респондентів соціологічного опитування поставилася до державного заходу цілком схвально. Певні побоювання виникали лише у восьми відсотків громадян [49]. Про бажання дещо прикрасити дійсність свідчить поквапливість урядового видання виступити із заявою (тобто, ще не маючи повної інформації з місць), що прогнози песимістів щодо успіху в його проведенні не справдились. Як зазначалося в матеріалі, "недоброзичливці помилялися вже на етапі попередніх оцінок" [49]. Але, як зафіксували попередні обходи обліковцями своїх дільниць, "...десять відсотків населення взагалі не відчиняло дверей. Отже - робиться висновок - приблизно стільки ж не впустять їх і сьогодні чи завтра" [4]. Цьому давалися цілком слушні пояснення. Найчастіше говорилось про те, що такий стан речей обумовлювала реальна соціально-економічна ситуація в країні. По-перше, це боязнь того, що про статки довідаються податкові органи. У зв'язку із цим висловлювалася думка, що прагнутимуть не потрапити до переписних листів ті, хто ретельно приховує свої реальні доходи від державних податкових органів. "... Деякі громадяни висловлюють припущення, що перепис робиться для ... досьє, і що його легко прикласти до ідентифікаційного номера" [42]. Прикметно, що хоч у низці публікацій і наголошувалося про відсутність у перепису функції слугувати доповненням до реєстру платників податків, що ведеться ДПА [17; 61], однак в авторів не знаходилось вагомих доказів на користь абсолютного виключення можливості розтаємничення найбільш цікавих для влади відомостей про громадян - їхню податкову спроможність.
Водночас, у переважній більшості публікацій, що передувала перепису або побачила світ у розпал його проведення, в тому чи іншому контексті висловлювалися думки, що не могли не впливати на формування у населення упередженого ставлення до відповідних запитань перепису та до цього заходу загалом. Так, з оприлюдненої позиції партії "Зелені ХХІ століття" читачі могли довідатись, що документація перепису населення містить не тільки демографічні чи соціально-економічні ознаки фізичної особи, а й точну ідентифікацію цієї особи, що для статистичного дослідження є зайвим і має на меті замінити прописку та інші тоталітарні засоби стеження за особою більш досконалими - електронними. Іншими словами, автор матеріалу "залякував" читачів, що кожен респондент під час перепису даватиме на себе дані для електронного досьє відповідних служб [18].
Другою вагомою причиною, що обумовлювала ухиляння від перепису або негативне ставлення до нього значної частини населення, стала складна криміногенна ситуація в окремих регіонах країни (в основному у великих містах). Чого боялись люди? Згідно з викладеним на шпальтах газет, того, що під виглядом обліковця у житлове приміщення прийде злочинець або потенційний "наводчик", який оцінить добробут мешканців, а потім передасть відомості злодіям. Через досить високу вірогідність розвитку подій, за змальованим сценарієм в одній із кореспонденцій із Львівської області зазначалося, що "...не в кожній родині мають намір відчинити двері агентові з перепису" [23].
По-третє, висловлювалася думка, що небажання певної категорії осіб зустрічатися з обліковцем, який зобов'язаний "переписувати усіх поголовно за фактичним місцем перебування, а не за штампом у паспорті (але чи всі хочуть, щоб їх "засвітили"?), також "вивело" з підрахунку чималий контингент населення [44].
Окрім вищезазначеного примітною ознакою умов, за яких проводився перепис і які певним чином (скоріше негативно) вплинули на ставлення респондентів до нього, було те, що "ще не розпочавшись, цей державний захід отримав "на горіхи" і від правих, і від лівих, і від націоналістів, і від шовіністів" [1]. Про можливість використання перепису в політичній боротьбі напередодні виборів до Верховної Ради України йшлося в багатьох публікаціях. Ажіотаж
Loading...

 
 

Цікаве