WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Політична відповідальність влади в демократичній державі: необхідність, сутність, механізм забезпечення - Реферат

Політична відповідальність влади в демократичній державі: необхідність, сутність, механізм забезпечення - Реферат

відповідальності перед народом України за дії або бездіяльність щодо формування складу уряду. Уряд може бути безжально відправленим у відставку тими ж органами держави, які його формували. У глави держави це право необмежене, у парламенту - обмежене, однак за попередні власні рішення ніхто не відповідає.
Незбалансованими є обсяг повноважень у сфері управління і міра відповідальності за його стан. Уряд лише номінально є вищим органом в системі державного управління, оскільки його акти можуть бути скасовані Президентом України, який діє на власний розсуд. Уряд зобов'язаний у своїй діяльності керуватися актами Президента України (ч.3 ст. 113 Конституції України). Однак глава держави є безвідповідальним за стан державного управління. Дострокове припинення повноважень Президента України (ч. 2 ст. 108 Конституції України) не пов'язане з його роллю в здійсненні державного управління. Як справедливо зауважував В. Журавський: "За обсягом своїх повноважень Президент України аж ніяк не є "англійською королевою", але за обсягом політичної відповідальності майже нічим від неї не відрізняється" [2, с. 53].
Виявив свою бездієвість такий елемент забезпечення політичної відповідальності як Програма діяльності Кабінету Міністрів України
(ч. 2 ст. 114 Конституції). Програма перетворилася на факультативний елемент у відносинах між парламентом і урядом. Без схваленої Верховною Радою програми функціонував понад два роки уряд на чолі з В. Пустовойтенком, понад рік - уряд
А. Кінаха. Доля уряду В. Ющенка виявила, що сама програма, не підкріплена належним особистим представництвом в уряді організованих парламентських структур, не сприяє утвердженню солідарної політичної відповідальності уряду і парламенту за стан державного управління в Україні.
Дострокове припинення повноважень Верховної Ради України можливе виключно у випадку внутрішньої кризи в парламенті, формальною ознакою якої є неспроможність розпочати роботу протягом тридцяти днів однієї чергової сесії (ч. 2
ст. 90). Незадовільність державного управління, його невідповідність суспільним очікуванням ніяких наслідків для депутатського корпусу не має.
Наочним є розрив між формальними демократичними інститутами та неформальними діями в їх межах. При цьому помітно знецінюється значення формальної демократії, яка зарубіжними дослідниками небезпідставно розглядається як "дефектна" і до того ж як така, що сповзає в бік відкритої автократії [7, с. 22]. Перетворення "дефектних" демократій на реальні, потребує відповідного розвитку формальних інститутів, спрямованого у тім числі і на формування реальних механізмів політичної відповідальності за стан державного управління.
Найбільш перспективним видається формування такого механізму на основі солідарної відповідальності уряду і парламентської більшості. Та подібне зосередження відповідальності потребує концентрації виключно в уряді повноважень щодо здійснення державного управління. Потрібне впровадження принципу, за яким у системі виконавчої влади не може бути органів, які б не були безпосередньо чи опосередковано підпорядковані уряду, як це передбачено Концепцією адміністративної реформи в Україні [4, с. 11]. Йдеться також про звуження дискреційних (здійснюваних на власний розсуд) повноважень Президента України і складання урядом повноважень перед новообраним складом Верховної Ради. Необхідним видається встановлення обов'язковості консультацій глави держави щодо визначення кандидатури Прем'єр-міністра. Сформований уряд має виносити в обов'язковому порядку на розгляд Верховної Ради Програму діяльності. Схвалення Програми має визначати ставлення Верховної Ради не тільки до документа, але й складу тих, хто повинен його реалізувати. Зміна більш ніж половини уряду має супроводжуватися і внесенням нової Програми. А несхвалення Програми повинно мати наслідком відставку уряду. У такий спосіб має забезпечуватися позитивний характер відповідальності.
Водночас, із зростанням ролі парламенту має кореспондуватися норма щодо розпуску Верховної Ради у випадку непризначення протягом місяця глави уряду (це більш коректне і конкретне формулювання). Висловлення одним складом Верховної Ради недовіри уряду вдруге має стати підставою для ініціювання Кабінетом Міністрів рішення глави держави про розпуск парламенту і призначення дострокових виборів.
Безумовно, вдосконалення нормативно-правової складової механізму політичної відповідальності потребує внесення певних змін до Основного Закону. Та слід погодитися і з тим, що окремі норми чинної Конституції України недостатньо реалізуються в частині забезпечення належної відповідальності виконавчої влади [2, с. 110]. Потрібне досягнення визначеності в інтерпретації низки конституційних положень (зокрема, ч. 2 ст. 19, чч. 3 і 4 ст. 106 Конституції України) шляхом прийняття рішень Конституційного Суду України.
На наш погляд, реалізація цих пропозицій не тільки б підвела конституційну основу під політичну відповідальність в Україні, але й істотно стимулювала б розвиток формальної партійності. Реалізація формальної партійності в Україні переважно у вигляді безпорадних політичних клубів не в останню чергу зумовлена практичною відстороненістю політичних об'єднань від цивілізованого впливу на державне управління.
Утвердженню відповідальної партійності сприяло б також коригування виборчої системи і перехід до пропорційної виборчої системи з преференціями. Така модифікація виборчої системи дозволила б поєднати голосування виборців за певні політичні об'єднання (і стимулювала б подальше політичне структурування українського суспільства) з підтримкою найбільш відповідальних політиків у межах цих об'єднань. Видається доцільним підвищення вимог законодавства до партій як суб'єктів політичного процесу (зняття з реєстрації об'єднань, які протягом певного часу не хочуть або не можуть брати результативну участь у визначенні загальнонародної волі).
Публічності політичної відповідальності сприяло б унормування міжпартійних відносин у законодавстві про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України, зокрема, укладення і оприлюднення формальної угоди між парламентськими фракціями з приводу створення більшості у Верховній Раді, формування цією більшістю уряду і забезпечення у такий спосіб солідарної відповідальності Кабінету Міністрів і парламентської більшості.
Література:
Політична відповідальність влади в демократичній державі: необхідність, сутність, механізм забезпечення (В. І. Мельниченко.) // Український соціум. - 2003. - № 1 (2). - C.96-104
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве