WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перший досвід влаштування в Україні прийомних сімей тимчасового перебування для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями - Реферат

Перший досвід влаштування в Україні прийомних сімей тимчасового перебування для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями - Реферат

пропозиції щодо удосконалення функціонування сім'ї, правового, інформаційного та іншого забезпечення цієї діяльності. Регламентовані також права і обов'язки Українського інституту соціальних досліджень як щодо специфічної наукової діяльності, так і господарсько-фінансової роботи. За наявності зазначеної документації став можливим перехід до практичного запровадження двох експериментальних ПСТП, де прийомні батьки з числа працівників інтернату виховували двох прийомних дітей.
Після річного терміну існування ПСТП свідчення прийомних батьків, працівників соціальної служби та інтернату, спостереження науковців дали підстави для деяких узагальнень. Перш за все, слід зазначити, що передбачення дослідників щодо доцільності створення ПСТП у співпраці зі звичайним інтернатним закладом виявилося цілком виправданим і реалістичним - на думку учасників запровадженого процесу, діти, які перебувають у сім'ях, задоволені новим оточенням, прагнуть якомога частіше зустрічатися із членами прийомних сімей і, головне, як зазначив у своєму звіті соціальний працівник, - "діти відчувають себе щасливими".
З точки зору ефективності цієї форми піклування про дітей-сиріт з функціональними обмеженнями, слід відзначити:
- прийомні діти добре адаптувалися до нового місця тимчасового проживання, соціальної інфраструктури. Зараз вони спроможні самостійно дістатися з інтернату до помешкання прийомних сімей, ходити в магазин і робити нескладні покупки;
- діти орієнтуються в умовах великого міста, можуть самостійно описати маршрути до центру міста, театрів, зоопарку, іншихмісць культурного призначення, під контролем прийомних батьків доїхати до цих місць;
- діти засвоїли навички самостійного користування технічними побутовими пристроями обладнання квартири, предметами домашнього вжитку, можуть підтримувати належний санітарно-гігієнічний стан житла, приготувати нескладні страви, знають як зберігати продукти;
- діти охоче допомагають у веденні домашнього господарства, набувають трудових навичок з нескладних операцій по ремонту одягу, взуття, деяких інших трудових процесів, пов'язаних з професіями прийомних батьків;
- прийомні діти швидко позбавилися психологічних труднощів, пов'язаних з адаптацією до нового соціального оточення (члени прийомної сім'ї, сусіди, знайомі), до іншого режиму розподілу часу занять і відпочинку, нового режиму харчування.
Загалом прийомні діти ПСТП демонструють відчутні успіхи щодо набуття побутових навичок, опанування новими знаннями і уміннями, розвитку особистісних якостей, підвищення рівня загальної соціалізації.
Крім позитивних результатів, проведена робота показала ряд проблем у діяльності сімей, шляхи вирішення яких мають бути визначені до того, як поширювати набутий досвід у більшому масштабі. Перш за все, це проблема взаємостосунків між дітьми ПСТП та іншими вихованцями інтернатних закладів. Ці взаємини в перші місяці функціонування сім'ї можуть ускладнюватися з природної причини ревнощів тих вихованців, які у вихідні дні залишаються в інтернаті, до тих, хто отримав можливість піти до сім'ї. Учасники діяльності по створенню ПСТП дійшли висновку, що вирішення цієї проблеми потребує спеціальної підготовки працівників інтернату, котрі працюють в групах, діти з яких відвідують ПСТП. Після відповідної підготовки вони зможуть навчати вихованців адекватному ставленню до дітей ПСТП, контролювати і коригувати цей процес. Очевидно, для цього потрібна розробка відповідної психолого-педагогічної методики і організація підготовки вихователів груп, інших працівників інтернатів. Повністю усунути цю проблему, на нашу думку, стане можливо лише у майбутньому, якщо практика створення ПСТП поширюватиметься в масштабах країни, і все більше вихованців отримуватимуть можливість періодично перебувати у сім'ях.
Ще одна проблема - нестача чітко визначеної нормативної бази щодо матеріально-технічної підтримки ПСТП. Очевидно, поширення такої форми опіки потребуватиме розробки нормативів відшкодування витрат прийомних батьків на харчування, одяг, забезпечення інших природних потреб дитини в розмірі не меншому, ніж це передбачено нормативами відповідного інтернатного закладу. До того ж, це мало б і певну стимулюючу роль для потенційних прийомних батьків у разі прийняття рішення про створення ПСТП. Зараз у багатьох інтернатних закладах країни є працівники, які час від часу беруть дітей до дому на вихідні дні, але робити це регулярно їм важко, не в останню чергу з обмежених матеріальних можливостей. Визначення джерел і механізму відшкодування подібних витрат суттєво збільшуватиме контингент інтернатних працівників, готових включитися у створення ПСТП. Крім того, потрібно удосконалення нормативної бази щодо введення в правове поле діяльності із розширення кола прийомних батьків, визначення правових засад і механізму оформлення відповідальності сторонніх осіб (не працівників інтернатів), які виявляють бажання брати дітей тимчасово у свої сім'ї.
Не менш важливою є проблема відстоювання усіх законних прав дитини з ПСТП, у тому числі й такого, що реалізувати найскладніше - права на отримання житла. Традиційно, ключова роль стосовно допомоги батькам прийомних сімей з усіх питань найбільше покладається на соціальні служби. Але сьогоденна практика житлового забезпечення дітей-сиріт з функціональними обмеженнями з числа вихованців інтернатів настільки складна, потребує таких зусиль і витрат часу, що обмежені у штатах соціальні служби в багатьох випадках не в змозі повноцінно займатися цими питаннями і доводити до кінця справи щодо отримання хоча б того житла дитини, яке зберігається за нею до виходу з інтернату. Отримання ж житла у тому випадку, якщо з різних причин не було формально закріплене це право (такі випадки непоодинокі в практиці), як правило, стає нереальною справою. Крім того, повноваження соціальних працівників щодо відстоювання житлових прав дитини не є настільки вагомими, щоб ефективно вимагати від місцевих державних адміністрацій вирішення цих питань. Існує й проблема майбутнього працевлаштування дитини ПСТП. Допомога соціальних служб в цьому напрямі могла б бути більш ефективною, якби соціальні працівники мали узаконені можливості впливу на роботодавців. Взагалі, оскільки сьогодні саме соціальні служби для молоді та управління (відділи) у справах дітей, сім'ї та молоді на місцях проводять найбільш активну роботу щодо підтримки прийомних сімей, уявляється доцільним ініціювати розробку нормативних документів, які б наділяли соціальних працівників значно більшими повноваженнями щодо відстоювання прав дітей з цих прийомних сімей. Одночасно,

 
 

Цікаве

Загрузка...