WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перший досвід влаштування в Україні прийомних сімей тимчасового перебування для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями - Реферат

Перший досвід влаштування в Україні прийомних сімей тимчасового перебування для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями - Реферат

різні форми прийомних сімей - постійні, де діти живуть і виховуються до повноліття; такі, що працюють у черговому режимі на випадок виникнення термінової потреби у влаштуванні дитини не більше як на 3 доби (смерть батьків, сімейні конфлікти, інші надзвичайні ситуації); прийомні сім'ї тимчасового перебування, в які діти потрапляють на певний час з різних причин. В Україні поки що створена нормативнабаза і добре відпрацьована практика функціонування лише класичної форми прийомної сім'ї - постійної.
Завдання дослідження. Розробити оптимальну модель прийомної сім'ї, яка слугуватиме додатковою до інтернатної та перехідною від інтернатної до сімейної формою виховання дітей-сиріт (та дітей, позбавлених батьківського піклування*) з функціональними обмеженнями. Експериментально перевірити ефективність функціонування розробленої моделі.
Матеріали дослідження. З одного боку численні наукові праці та результати власних досліджень6-11 переконливо доводять переваги сімейних форм у порівнянні з інтернатними формами утримання, виховання, навчання, лікування і корекції вад і захворювань дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі дітей з функціональними обмеженнями. З іншого боку, створення прийомних сімей - складний багатоетапний процес з численними складовими, а створення прийомних сімей для дітей з функціональними обмеженнями значне ускладнено специфікою дитячої інвалідності (в тому числі низкою проблем психологічного, комунікативного, дефектологічного, загальнопедагогічного, медичного й соціального характеру). Наявність таких проблем спричиняє прийомним батькам додаткові труднощі, що зумовлює особливо ретельний відбір і поглиблену підготовку кандидатів на цю соціальну роль. Ускладнюються й завдання соціального супроводу - досить часто емоційний стан прийомних батьків потребує професійного психологічного коригування. Крім того, можливі випадки, коли у підлітковому віці перебіг захворювання дитини несподівано погіршується з об'єктивних причин, які не залежать від якості сімейної опіки. Це теж може провокувати посилення стресу батьків, ускладнення психоемоційного стану (адже батьки своїми зусиллями сподівалися поліпшити становище дитини, натомість опиняються у безвихідній ситуації).
Урахування цих особливостей потребує від організаторів, які створюють прийомні сім'ї для дітей з функціональними обмеженнями, тривалого етапу підготовки батьків та надання їм специфічних знань і навичок догляду відповідно до характеру захворювання дитини. Але проблема полягає в тому, що будь-яка попередня підготовка прийомних батьків не в змозі повноцінно забезпечити їх засобами і методами роботи з дітьми, які мають функціональні обмеження і, головне, відповідним досвідом, який роками набувають працівники спеціальних інтернатних закладів. Отже, незважаючи на попередню підготовку, прийомні батьки можуть виявитися нездатними одразу знайти оптимальні методи виховання і догляду дитини з функціональними обмеженнями. Може бути потрібен певний (інколи досить тривалий) період знайомства, звикання до дитини, несхожої на інших. Крім того, дитина з функціональними обмеженнями потребує участі фахівців у навчально-виховному процесі. Адже прийомним батькам часто недоступні специфічні методи і засоби навчання і корекції вад та захворювань. Такі фахівці і методики є в інтернатних закладах. Важливо також, що вилучення дитини з функціональними обмеженнями із середовища дітей зі схожими проблемами може зменшувати ефективність виховання внаслідок нестачі спілкування, взаємопідтримки однолітків.
Зазначені аргументи запевняють, що одним з ефективних варіантів моделі прийомної сім'ї для дитини з функціональними обмеженнями може бути така, яка поєднує переваги сімейного виховання з професійним підходом до навчання і корекції, що здійснюється у спеціальних закладах.
Ця модель повинна враховувати кілька принципових положень. По-перше, дитина-сирота з функціональними обмеженнями має жити і виховуватися в прийомній сім'ї. Але разом з тим, цій дитині треба забезпечити доступ до спеціальних методів і засобів навчання, медичного нагляду, корекції вад і захворювань, подібних тим, що застосовуються в кращих інтернатних закладах. Крім того, дитям-сиротам з функціональними обмеженнями потрібно забезпечити можливість широкого спілкування як із здоровими членами суспільства, так і з однолітками, які мають схожі проблеми і, відповідно, здатні до психологічної взаємопідтримки. При цьому, в процесі утримання, виховання, навчання, лікування і корекції вад і захворювань дітей не повинно міститися відомих недоліків інтернатної системи (обмежених можливостей індивідуалізації та матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу, специфічних проявів негативних міжособистісних взаємин вихованців, тощо).
На практиці така модель була б можлива, якщо дитина живе у прийомній сім'ї та, одночасно, користується спеціальним (не інтернатним) закладом денного догляду, навчання й коригування. Такі організації (громадські, державні, приватні) останнім часом усе більше створюються в країні, хоча їх кількість і доступність поки що не адекватна масштабам проблеми. Тому реальною альтернативою сьогодні залишаються діючі заклади інституціональної системи, зокрема спеціальні (допоміжні) школи-інтернати, послугами яких можна користуватися в денний час.
Думки працівників інтернатних закладів щодо наявної на цей час практики їхньої діяльності (зокрема традиція запрошувати працівниками час від часу вихованців до себе додому) та досвід прийомних батьків, які виховують дітей з функціональними обмеженнями7, дають підстави вважати, що першим кроком відпрацювання зазначеної моделі може бути створення прийомних сімей у тісній співпраці з інтернатними закладами.
Слід чітко уявляти, що в цьому випадку не йдеться про влаштування одразу повноцінних (класичних) прийомних сімей. Мається на увазі створення нової для нашої країни форми прийомної сім'ї, коли дитина-сирота з функціональними обмеженнями має можливість тимчасово перебувати в сім'ї працівника інтернату у вільний від занять час: у вихідні і святкові дні, під час канікул тощо. У подальшому, з розвитком цієї форми піклування, прийомними батьками можуть бути не лише працівники інтернатів, а й інші бажаючі особи. Наприклад, родичі і знайомі сімей, діти з яких потрапили до інтернатів, інші люди, що живуть поблизу закладів тощо. (Хоча чинне на цей час законодавство не передбачає тимчасового перебування дітей у сторонніх осіб, але з розвитком інституту прийомних сімей воно, очевидно, буде удосконалене.)
Таку форму сімейного виховання можна
Loading...

 
 

Цікаве