WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Перший досвід влаштування в Україні прийомних сімей тимчасового перебування для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями - Реферат

Перший досвід влаштування в Україні прийомних сімей тимчасового перебування для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями - Реферат


Реферат на тему:
Перший досвід влаштування в Україні прийомних сімей тимчасового перебування для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями
Постановка проблеми. Прагнення наблизити теорію і практику соціальної роботи в українському суспільстві до визнаних світових стандартів усе більше актуалізує проблему пошуку і впровадження інноваційних методів соціальної підтримки найбільш уразливих категорій населення, однією з яких є, безперечно, діти-сироти з функціональними обмеженнями. Сьогодні переважна більшість таких дітей виховується в умовах інтернатної системи, котрій, як загальновідомо, об'єктивно притаманні значні недоліки.
Поряд з тим, дослідження й практичний досвід багатьох країн, в тому числі й вітчизняна практика створення прийомних сімей, переконливо доводять більшу успішність соціалізації дітей-сиріт в сімейному оточенні, ніж в умовах інтернату. Але вітчизняний інститут прийомних сімей, започаткований Українським інститутом соціальних досліджень* за підтримки міжнародних організацій, зокрема Представництва ЮНІСЕФ в Україні, хоча й активно розвивається протягом останніх 6 років, поки що не в змозі забезпечити потреби всіх дітей-сиріт країни.
Стосовно ж такої категорії як діти-сироти з функціональними обмеженнями, то їхня кількість у прийомних сім'ях вкрай незначна (в різні роки вона не перевищувала 5-10%). Причини цього цілком природні: по-перше, далеко не всі потенційні прийомні батьки згодні взяти в сім'ю дитину з інвалідністю;
по-друге, існує низка специфічних труднощів у підготовці, створенні і функціонуванні прийомних сімей з дітьми-сиротами, які мають функціональні обмеження, котрих немає у прийомних сім'ях, де виховуються здорові діти. Останнє частково пов'язане з нестачею теоретичних знань щодо особливостей функціонування таких сімей, частково з браком практичного досвіду виховання дітей-сиріт з функціональними обмеженнями в прийомних сім'ях у вітчизняних умовах, частково - з певною недосконалістю нормативної бази.
Отже, поряд з усіляким стимулюванням процесу розвитку вітчизняного інституту прийомних сімей в класичному вигляді, доцільно шукати й інші альтернативи інтернатній формі виховання дітей-сиріт з функціональними обмеженнями.
Сучасні дослідження проблеми. Значна кількість наукових праць присвячена доказам того, що інститут прийомних сімей має неабиякі соціальні й економічні переваги перед інтернатною системою утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі дітей з функціональними обмеженнями1-3. Адже утримання в інтернатних закладах є однією з найбільш витратних форм піклування, тому що окрім прямих витрат на забезпечення умов життя, виховання, освіти і лікування дітей, воно потребує великих асигнувань на підтримку інтернатної інфраструктури - експлуатацію будівель, ремонт і поповнення іншої матеріально-технічної бази, заробітну плату персоналу тощо. В Україні витрати на утримання однієї дитини протягом року в інтернатному закладі щонайменше вдвічі перевищують середні витрати на виховання дитини у прийомній сім'ї2. Крім того, значним навантаженням для бюджету країни і суттєвим чинником погіршення соціального середовища є той факт, що випускники інтернатів у силу специфіки навчання, освіти й виховання недостатньо підготовлені до самостійного життя, набуття достатнього соціального статусу, і внаслідок цього існує небезпека поповнення ними маргіналізованих і криміналізованих прошарків населення. Тому цілком виправданим є поширення інституту прийомних сімей, за прикладом багатьох країн, як альтернатива небажаним соціально-економічним наслідкам функціонування інтернатної системи. Очевидно, що й в Україні держава і суспільство зацікавлені в пошуку додаткових до інтернатної форми виховання, більш дешевих і ефективних шляхів вирішення проблем опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі дітей з функціональними обмеженнями.
Слід підкреслити, що влаштування сімейного виховання дітей-сиріт з функціональними обмеженнями, які зараз утримуються в інтернатах, є не менш актуальним для держави і суспільства, ніж влаштування сімейного виховання здорових дітей-сиріт. Доцільність цього як з економічної, так і з гуманістичної точки зору зумовлена тим, що діти-сироти, які на додаток до соціального лиха (сирітство) мають ще й лихо зі здоров'ям (інвалідність), є найбільш незахищеною категорією дітей взагалі, і суспільство, яке не приділяє особливої уваги цій категорії дітей, не може вважатися таким, що відповідає вимогам міжнародної спільноти. Крім того, багато хто з числа дітей з функціональними обмеженнями, які утримуються в інтернатах, має хвороби, прояви яких підлягають пом'якшенню або усуненню взагалі за умов надання індивідуального підходу до виховання і освіти, спеціальних психофізіологічних і медичних коригувальних впливів. Але ці діти в інтернатних умовах обмежені у можливостях суттєвого поліпшення перебігу хвороб саме з причини відсутності індивідуального підходу, котрий їм абсолютно необхідний. Чимало таких дітей в умовах сімейного виховання отримали б можливість самостійно забезпечити себе по досягненні повноліття шляхом опанування навичками життя в суспільстві завдяки природно притаманному сім'ї індивідуальному підходові до дитини. Натомість, вихована в інтернатних умовах, ця частина потенційно здатних до соціалізації дітей поповнює контингент дорослих утриманців будинків-інтернатів для інвалідів саме тому, що позбавлена можливості опанувати навичками дорослого самостійного життя.
Але слід розуміти, що створення і функціонування прийомних сімей - досить складний багатоетапний процес, що передбачає різноманітні види діяльності, наприклад, визначення місцевих державних служб та спеціалістів, на яких покладається підготовка та соціальний супровід прийомних сімей; рекрутування батьків, які прагнуть стати прийомними; створення банку даних на потенційних прийомних батьків; створення банку даних на дітей - потенційних вихованців прийомних сімей; підготовку матеріалів і відбір прийомних батьків для навчання; тренінг прийомних батьків; роботу з працівниками інтернатних закладів щодо підбору та підготовки дітей до переходу у прийомні сім'ї; соціальний супровід прийомних сімей тощо3. (В межах журнальної статті неможливо приділити належну увагу методиці підготовки, створення, функціонування та соціального супроводу прийомних сімей в Україні, - вона докладно висвітлена у ряді видань Українського інституту соціальних досліджень з цієї тематики1-5.) З погляду доцільності пошуку відповідних альтернатив, варто звернути увагу на те, що в світі існують
Loading...

 
 

Цікаве