WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Переосмислення функцій державного управління у контексті децентралізації публічної влади - Реферат

Переосмислення функцій державного управління у контексті децентралізації публічної влади - Реферат

юридичні явища, то Б. Лазарєв вважав, що вони самі по собі не складають юридичних явищ [Див.: 22, с. 34-35, 188-192]. Поширеним є погляд на функцію державного управління як цілісний управляючий вплив держави, що відрізняється від інших предметом, змістом і засобами забезпечення [2, с. 120-121; 13, с. 81]. Однак не позбавлена сенсу і позиція, що функція може розглядатися не як реальна дія, а як потенційна можливість діяти за певних обставин.
Складність визначення поняття за сучасних умов зумовлена тим, що дискусії 70-80-х років ХХ ст. відбувалися в умовах одержавленого суспільства, де держава управляла усім і уся, і помітний наголос робився на визначенні не функцій державного управління, а функцій органів управління та їх юридичному закріпленні. Тоді небезпідставно стверджувалося, що прогалини у визначенні функцій знижують результативність державного управління суспільними процесами. Специфічність сьогодення зумовлена тим, що в умовах роздержавлення суспільної життєдіяльності та обмеженості ресурсів держави, важливо не наполегливо завантажувати роботою існуючі державні органи (може ця робота, як і самі органи, непотрібна?), а сформулювати певні пріоритети, окреслити межі необхідної і можливої діяльності держави, спрямованої на впорядкування окремих сторін суспільної життєдіяльності, та вже на цій основі розкривати функції окремих органів управління. При цьому в функції мають бути представлена як матеріальна, так і процесуальна сторони державного управління.
Виходячи із цього, функцію державного управління можна було б визначити як об'єктивно необхідний, цілісний, специфічний за предметом, змістом, обсягом, способами і засобами забезпечення управлінський вплив держави.
Характер державного управління як свідомої і цілеспрямованої діяльності потребує певної формалізації та фіксації функцій. При цьому набуття функціями державного управління юридичної оболонки не може бути надто опосередкованим, наприклад, за схемою: функції державного управління - управлінські функції державного органу - компетенція державного органу. Адже суспільні функції держави значною мірою безпосередньо закріплені в її Основному Законі. Приміром, у ст. 49 вказується, що "держава сприяє...", "держава створює...", "держава дбає...". У ст. 116 Конституції України в якості функцій Кабінету Міністрів внаслідок специфічного становища останнього як вищого органу в системі виконавчої влади окреслено низку функцій не тільки даного державного органу, але державного управління в цілому. Основною формою юридичного закріплення функцій державного управління мали б стати загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, а також поточне законодавство.
Функції державного управління є складовою функцій публічного управління, тож в розрізі поставленого в цій статті завдання надзвичайно важливо розмежувати їх з функціями місцевого самоврядування. Таке розмежування не може ґрунтуватися на сприйнятті існуючого становища як об'єктивно необхідного і єдино можливого. Прагнення впливати на політичну позицію населення на місцях зумовлювало включення до компетенції органів виконавчої влади значної частини функцій, які за своєю природою і призначенням є суто місцевими. Про це, зокрема, свідчить співставлення повноважень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, закріплених відповідними законами України.
Галузева компетенція місцевих державних адміністрацій постає сукупністю повноважень, якими вони наділяються у відповідних галузях управління (ст.ст. 17-27 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"). Однак порівняння змісту цих статей із положеннями ст. 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (склад делегованих повноважень) виявляє, що останні практично поглинаються повноваженнями, визначеними у Законі про місцеві державні адміністрації. Достатньо співставити п.1 ч.1 ст. 44 Закону про місцеве самоврядування в Україні і п.1 ст. 17 Закону про місцеві державні адміністрації; п.2 ч.1 ст. 44 Закону про місцеве самоврядування в Україні і п.8 ст. 17 Закону про місцеві державні адміністрації; п.3 ч.1 ст. 44 Закону про місцеве самоврядування в Україні і пп. 2, 3 ст. 17 Закону про місцеві державні адміністрації тощо. Загалом, 16 повноважень дублюються повністю і 12 - частково [20, с. 111-114].
Оскільки обласні та районні ради не мають власних виконавчих органів (мають тільки виконавчий апарат для забезпечення діяльності самої ради), то виконавчо-розпорядчі функції покладено саме на місцеві державі адміністрації (МДА). Відповідні повноваження номінально визначаються як делеговані (ст. 44 Закону про місцеве самоврядування в Україні), хоч звичайно делегованими визначаються такі повноваження, що можуть передаватися на певний час у певних випадках і на певних умовах. Себто істотна відмінність становища МДА в Україні від місцевих органів державної влади в інших країнах полягає у тому, що їм передається здійснення поряд із державно-управлінськими ще й самоврядних функцій (ст. 14 Закону про місцеві державні адміністрації).
Подібна практика веде до розмивання змісту функцій, які постають виключно як результат суб'єктивного виведення дедуктивним шляхом з юридично закріпленої компетенції органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Тож, приміром, функції місцевого самоврядування розглядаються як основні напрями діяльності, а їх формулювання мають найзагальніший характер, помітно співпадаючи з функціями державного управління [Див.: 12, с. 11].
Коректне визначення функцій державного управління можливе тільки за процедури їх виокремлення на засадах субсидіарності. Тобто розподіл функцій має здійснюватися не "зверху", коли держава залишає за собою здійснення певних функцій, а "знизу", коли визначається обсяг потреб, які можуть бути задоволені на рівні самоврядування в межах окремого населеного пункту, району, області. Тільки за такого підходу на державу буде покладено здійснення тих управлінських функцій, які окрім неї не може здійснити жоден інший суб'єкт публічної влади.
Розмежування державно-управлінських і місцево-самоврядних функцій має враховувати їх суспільну значущість. Розподіл функцій має передусім ґрунтуватися на визначенні специфіки цілей державного управління і місцевого самоврядування. Визначення місцевого самоврядування як права і реальної здатності локальних спільнот самостійно і під свою відповідальність в межах чинного законодавства вирішувати питання місцевого значення начебто дає ключ до поділу функцій державного управління і місцевого самоврядування.
Органам місцевого самоврядування мають бути передані ті функції публічного управління, щоне пов'язані із забезпеченням державного суверенітету і територіальної цілісності України, не є життєво важливими для держави в цілому, а спрямовані виключно на задоволення місцевих потреб та інтересів. Передусім йдеться про управлінські функції, спрямовані на впорядкування життєдіяльності локальних спільнот та соціальне облаштування місцевого населення. Приміром, думка зарубіжних авторів щодо функцій, здійснюваних на місцевому рівні полягає в тому, що вони мають передбачити: 1) забезпечення інфраструктури, необхідної для ефективної діяльності окремої юрисдикції: 2) забезпечення послуг, необхідних для розвитку людських ресурсів, збільшення
Loading...

 
 

Цікаве