WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Переосмислення функцій державного управління у контексті децентралізації публічної влади - Реферат

Переосмислення функцій державного управління у контексті децентралізації публічної влади - Реферат


Реферат на тему:
Переосмислення функцій державного управління у контексті децентралізації публічної влади
Потреба врахування галузевої і територіальної специфіки публічного управління як здійснення владного впливу в інтересах суспільства в цілому або певної його частини детермінує відмову від абсолютної влади - навіть і цілком демократично одержуваної через виборчі процедури. Об'єктивна необхідність розосередження владних повноважень, ресурсів, необхідних для їх практичної реалізації та відповідальності за здійснення відповідних повноважень між значною кількістю суб'єктів помітно зростає в міру підвищення політичної чутливості публічної влади. Роль держави, як чільного з-поміж цих суб'єктів, у сучасних розвинених країнах стає об'єктом усе більш прискіпливого критичного аналізу. Приміром, Дж.П'єр стверджує, що значна частина завдань нації-держави сьогодні вже виконана або інтегрувалася до політичної культури суспільства, тож державі "все важче забезпечувати легітимність своєї ролі" [15, с. 141].
Однією з характерних рис розвитку сучасних демократично організованих суспільств є політична децентралізація, яка виявляється в здійсненні певної частини публічної влади самостійними від держави суб'єктами, не пов'язаними відносинами підпорядкування. Ступінь самостійності при цьому визначається тим, що вони належать або до органів державної влади суб'єктів федерації (в державах з федеративним устроєм), або до органів відносно самостійного виду публічної влади - місцевого самоврядування. Децентралізація публічної влади при цьому постає як відчуження певної частини державної влади або державоподібним утворенням (суб'єктам федерації), що закріплюється відповідними нормами федеральної конституції або самоврядним утворенням із закріпленням цього відчуження як у конституціях, так і (здебільшого) поточному законодавстві.
Слід відзначити, що в сучасній науковій літературі звертається увага на відносність та умовність самого поняття "федералізм" [24, с.106-107, 112-113]. Як вказує П.Кінг, вже не стільки формально-юридичні обставини, а "ступінь централізації постає тим головним мірилом, яким користуються при виокремленні категорії "федерація"" [11, с. 10]. Виокремлення федералізму за особливостями здійснення публічного управління підтримує Р. Данієлс: "Він (федералізм - В.М.) децентралізує відповідальність, одночасно передбачаючи механізм, що дозволяє стримувати потенційні місцеві конфлікти та зловживання" [18, с. 26].
Специфіка децентралізації як відчуження частини державної влади зумовлює необхідність поділу суспільно значущих потреб та інтересів на ті, задоволення яких є функцією виключно держави, і ті, практична реалізація яких може бути передана іншим суб'єктам. Тільки внаслідок такого чіткого поділу держава може передати іншим суб'єктам здійснення значної частини другорядних для себе, але суспільно необхідних (а для певної частини суспільства - украй необхідних) функцій. Звільнення держави від здійснення цих функцій сприяє стабілізації державного управління, оскільки практична реалізація низки суспільно необхідних функцій наближається до споживача публічних послуг, а з держави знімається відповідальність за здійснення окремих функцій.
Водночас некоректність розподілу функцій без урахування їх суспільної значущості, можливості практичної реалізації тими чи іншими суб'єктами, забезпечення реалізації необхідними ресурсами, реальності відповідальності за повноцінне здійснення - може, навпаки, негативно вплинути на впорядкованість суспільної життєдіяльності. У свою чергу, суспільство починає розглядати централізацію "в політиці як єдину конструктивну можливість стабілізації та консолідації суспільства" [10, с. 62].
Попри практичну потребу дослідження функцій публічного управління, визначення необхідності та можливості ефективного здійснення кожної з них тими чи іншими суб'єктами, відчутним є брак уваги науковців до даної проблематики.
Безумовно, визнається необхідність переосмислення функцій державного управління на посткомуністичному просторі з огляду на попередню практику надцентралізації публічного управління. У російскій літературі відзначається, що "функції державного управління тісно пов'язані із суспільними функціями держави і відображають способи здійснення останніх" [2, с. 121]. Водночас невирішеним залишається завдання конкретизації як суспільних функцій держави, так і функцій державного управління [2, с. 48-52]. Недарма В. Путін серед нагальних завдань адміністративної реформи в Росії назвав "проведення аналізу здійснюваних державних функцій і збереження тільки необхідних" [17, с. 4]. У цьому плані заслуговують на увагу спроби проаналізувати досвід реформування державного управління в Польщі, де його зміст визначається на засадах субсидіарності [8, с. 19; 19, с. 15-17].
Певною мірою у вітчизняних публікаціях розглядався функціональний аспект зарубіжного досвіду децентралізації публічного управління [6, с. 40; 10, с. 296-300; 23, с. 7-12]. Особливо цінними є спроби окремих зарубіжних авторів визначитися із методологією підходу до розподілу публічних функцій між окремими рівнями влади [7; 14; 16].
На жаль, функції державного управління і місцевого самоврядування в Україні здебільшого описуються дуже узагальнено [Див.: 1, с. 115-120; 12, с. 11]. Утім потреба переосмислення цих функцій відзначалася у вітчизняній літературі [Див.: 10, с. 65-66, 73-74, 85]. Звертається увага на дублювання функцій місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування [3; 9, с. 68-70; 20, с. 111-117]. Щоправда, при цьому аналізувалися скоріше не функції, а їх юридичне втілення в компетенції відповідних органів влади. І це не є випадковим, оскільки практика визначення цієї компетенції ґрунтується, на наш погляд, передусім на розподілі предметів відання, визначенні завдань, форм, напрямів і засобів діяльності самим державним органом. Внаслідок цього управлінські функції державного органу відриваються від функцій державного управління: значно простіше визначити - що, кому, де і як робити, аніж сформулювати відповіді на запитання: "Чому?", "Для чого?".
Відсутність концептуальних підходів до переосмислення функцій державного управління значною мірою стримує процес децентралізації публічної влади. Все наочнішою стає потреба об'єктивізації цього процесу: в унітарній Україні розвиток місцевого самоврядування як провідний напрям децентралізації зумовлений не в останню чергу різного роду політичними розрахунками і кон'юнктурними компромісами між місцевими політико-адміністративними елітами і центральною бюрократією. Безперечно, ґрунтовне дослідження розмаїття специфічних функцій державного управління не може бути проведене в даній статті, тож автор намагався сформулювати концептуальні підходи до переосмислення функцій державного управління у контексті децентралізації публічної влади.
Виходячи із цього завдання, слід пояснити розуміння поняття "функція державного управління", оскільки в цьому питанні немає єдності впоглядах науковців. Якщо одні автори вважають функцію цілком матеріальним явищем, то інші схильні заперечувати цю матеріальність, наголошуючи, що реально функція сама по собі не існує, а тільки виявляється в процесі цілеспрямованої діяльності [Див.: 4, с. 32-37]. Якщо
Г. Атаманчук та І.Бачило розглядали управлінські функції як
Loading...

 
 

Цікаве