WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Організовані злочинні групи як об’єкт соціологічного аналізу - Реферат

Організовані злочинні групи як об’єкт соціологічного аналізу - Реферат

по-перше, у самому предметі дослідження, по-друге, у сукупності методів, які застосовувалися авторами для збору первинної соціальної інформації, по-третє, у категоріальному апараті та контексті теорій, на які спиралися дослідники для інтерпретації даних і побудови пояснювальних моделей.
В основу дослідження було покладено такі тези:
· злочинність у різноманітних її проявах - це частина соціального життя, підпорядкована певним закономірностям, які можуть бути сформульовані на основі відомих соціологічних правил і процедур;
· дослідження цих закономірностей є необхідним як для розв'язання загальних завдань (формування державно-правового механізму протидії злочинності), так і для розробки конкретних форм, методів, прийомів, за допомогою яких працівники правоохоронних органів можуть вирішувати конкретні проблеми, що виникають при розкритті і розслідуванні злочинів, що учиняють ОЗГ;
· у структурі поведінки учасників ОЗГ можна виділити стандартні, повторювані акти, які спираються на: 1) загальні ціннісні орієнтації учасників ОЗГ і встановлені ними (або лідером злочинної групи) правила і 2) поширені в кримінальному світі норми поведінки. У своїй сукупності вони утворюють певні правила поведінки (хоча й досить хисткі і мінливі), розуміння й аналіз яких полегшує прогнозування злочинної діяльності, профілактику, розкриття злочинів. Можна апріорі припустити, що вони являють собою суміш правил поведінки, поширених у кримінальному світі, з більш вузькими нормами, виробленими окремими групами, та технологією загальнокримінальної злочинності, цинічного кримінального бізнесу. Їх вивчення і систематизація можуть бути корисні для боротьби з організованою злочинністю. Викладені вище тези обумовили предмет нашого дослідження.
Методологічну основу дослідження становила теорія соціальної дії (поведінки), запропонована Т. Парсонсом, деякі ідеї і положення теорії соціальної організації і теорії малих груп, а також теза про наявність вихідного "злочинного трикутника", що його як нерозривну єдність становлять професіональна злочинність, організована злочинність і тюремний соціум. Зазначені методологічні передумови дозволили структурувати і розширити предмет дослідження. Відповідно до теорії Парсонса, людська поведінка аналітично розкладається на чотири взаємозалежні елементи або підсистеми: організм, особистість, соціальна система, культура. Кожна наступна підсистема справляє керуючий вплив на попередні елементи, і, таким чином, виникає кібернетична модель поведінки, яку можна використовувати для аналізу кримінальної дії.
Інтерпретація поведінки учасників ОЗГ на основі зазначених теоретичних засад дозволила виділити чотири рівні, на яких локалізуються норми і стандарти поведінки:
а) ідеологія злочинного світу (сукупність ідеологем, міфів свідомості і світоглядних орієнтирів, що знайшли найбільш повне втілення в "злодійській ідеї"); б) злочинні інститути (загальні правила і традиції професіональних злочинців і засуджених, які, так чи інакше, знаходять вияв у поведінці учасників ОЗГ);
в) внутрішньогрупові норми, котрі виникають як результат групової динаміки; д) специфічні стандарти кримінальної поведінки, які виявляються в технологіях загальнокримінальної та економічної злочинності і поширюються не тільки на злочин як такий, але й на посткримінальну поведінку.
Основна гіпотеза дослідження полягала в тому, що, по-перше, реально існують певні загальні правила поведінки учасників ОЗГ, по-друге, вони утворюють три різнорідні групи в залежності від походження і локалізації правил. Перша група - це свого роду нормативно-ідеологічна інфраструктура, релевантна злочинному світу в цілому. Вона утворює систему зовнішніх регуляторів злочинної поведінки. Ця інфраструктура у вигляді певного набору ідеологем і інститутів злочинного світу має давню традицію - вона формувалася, розвивалася протягом багатьох десятиліть. Друга група - система внутрішньогрупових регуляторів. Вона пов'язана з такими феноменами, як лідерство і система керування групою, структурування і розподіл ролей, наявність і практика застосування внутрішніх санкцій і т.п. Серед усього емпіричного різноманіття ОЗГ, безсумнівно, існують певні тенденції, загальні правила стосовно організації групи, появи лідера, керівництва злочинною діяльністю членів ОЗГ, ставлення членів ОЗГ до громадян, працівників правоохоронних органів і т.д. Третя група - технологія злочинної діяльності. Під технологією автори розуміють стандартні способи вчинення злочинів, свого роду злочинні "ноу-хау". У цьому аспекті також виявляється стандартизація злочинної діяльності в межах ОЗГ.
Для підтвердження висунутої гіпотези і збору первинної соціологічної інформації використовувалася сукупність якісних і кількісних методів, у тому числі:
1. Статистичний метод.
Він включав три напрями:
· Аналіз кримінальної статистики МВС України за період з 1992 по 2000 р., у т.ч. за показниками організованої злочинності з 1995 по 2000 р. (дані по Україні в цілому).
· Аналіз кримінальної статистики осіб, які перебували в ОЗГ, за період з 1994 по 2000 р. Ці дані отримані на підставі узагальнення первинних обліків за формою №2 у Харківському регіоні (усього було повторно оброблено 1159 карток шляхом вводу їхнього змісту в програмне середовище SPSS із подальшою комп'ютерною обробкою масиву).
· Аналіз кримінальної статистики ОЗГ, проведений на основі обробки щоквартальної звітності УБОЗ Головного управління МВС України в Харківській області за 1997-2000 рр.
2. Монографічний метод.
Одиницею монографічного опису була обрана організована злочинна група, діяльність якої розкрито в процесі попереднього розслідування правоохоронними органами, а учасники засуджені і відбувають покарання в місцях позбавлення волі. У межах загального монографічного підходу використовувалися такі соціологічні методи одержання інформації:
· Вторинна обробка ділової документації, вивчення кримінально-процесуальних документів (кримінальна справа щодо кожної групи, котра вибиралася як об'єкт вивчення).
· Глибинні інтерв'ю із засудженими, які відбувають покарання, якісний аналіз матеріалів цих інтерв'ю.
· Інтерв'ю з працівниками установ УВП, де відбувають покарання засуджені, обрані для дослідження.
Для монографічного опису ОЗГ загальнокримінальної спрямованості були відібрані сім груп, до складу яких входило 69 чоловік. Вдалося проінтерв'ювати 20 засуджених,які відбували строки покарання в різних місцях позбавлення волі. Найбільш повно метод удалося реалізувати на прикладі "кременчуцької групи", до якої, відповідно до вироку Валківського районного суду Харківської області, входили 7 чоловік. Інтерв'ю взято в шістьох учасників ОЗГ. Інтерв'ю проводилося за певною схемою (використовувався заздалегідь підготовлений запитальник) із фокусуванням на вузлових проблемах, що становлять предмет дослідження.
3. Фокус-групи.
1-ша група: оперативні працівники і слідчі підрозділів боротьби з організованою злочинністю. У колективному інтерв'ю брало участь 9 працівників, з них 4 - слідчі, 5 - оперативники. Вівся аудіозапис. 2-га група: начальники підрозділів боротьби з економічною злочинністю різних регіонів України (22 чоловіки). Запис групового інтерв'ю здійснювався вручну.
4. Анкетування.
У дослідженні використовувалися кількісні методи. Проводилося анкетування засуджених, які перебувають в УВП, а також працівників правоохоронних органів. Було розроблено дві анкети для дослідження поширеності традицій (інститутів) злочинного світу і групової динаміки в ОЗГ. За тематикою
Loading...

 
 

Цікаве