WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Національні інтереси як основа формування державності: теоретико-методологічні засади - Реферат

Національні інтереси як основа формування державності: теоретико-методологічні засади - Реферат

суверенної держави.
Та от біда, за всіх позитивів українського консерватизму до сьогодні його серйозно не брала на озброєння як ідеологію державотворення жодна з політичних сих. Сподіваємося, що до президентських перегонів 2004 року ситуація кардинально зміниться.
Слідуюче коло питань - національні інтереси та особливості їх практичної реалізації в становленні людини - громадянина з однозначноюсоціальною орієнтацією, активною життєвою позицією і високою громадською активністю.
Чіткість визначення національних інтересів, ступінь їх практичної реалізації багато в чому обумовлені рівнем національної самосвідомості громадян України. Це - аксіома. Бо кожна нація існує й відповідно проявляє себе в суспільно-політичному житті завдяки самосвідомості людей (особистостей), їх самоототожнення з культурою своєї нації. В основі національного характеру саме й лежать національна самосвідомість та почуття етнічної ідентичності.
Даремно обстоювати, розвивати і реалізовувати національні інтереси, якщо в країні, особливо серед молодого покоління, не ведеться належної роботи з формування вкрай необхідної національної свідомості. Національна свідомість - це сукупність відповідних соціально-економічних, політичних, морально-етичних, філософських, духовно-релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв та традицій, ідеалів та ціннісних орієнтацій, які власне й характеризують, обумовлюють життєдіяльність окремих націй і народностей.
Існує буденна і теоретично обгрунтована національна свідомість, яка пов'язана із відповідним осмисленням, усвідомленням її сутності й важливості.
Найстійкішими інтегруючими елементами буденної свідомості є звичаї і традиції. Історично, генетично, вони є також і найдавнішими елементами такої свідомості, оскільки формуються з початком утворення націй і національностей.
Теоретична національна свідомість є відповідно науково обгрунтованою, узагальненою, соціально-політично зорієнтованою, як певна цілісна система поглядів на життєвий шлях, розвиток, місце, роль і значення окремо взятої нації в розвитку етносу, народу, людської спільноти загалом.
По суті в теоретичному плані національна свідомість включає в себе ідеологію даної нації, основним елементом якої є національна ідея, себто ідея історичного призначення, відповідних ціннісних і духовних орієнтирів, або мета існування нації та шляхів досягнення цієї мети.
Коли йдеться про формування громадянської свідомості особистості, то мають на увазі і такий феномен, як громадянський менталітет. Це - сукупність спільних для громадян конкретної країни способів політичного мислення, тобто способів, за допомогою яких встановлюються причинно-наслідкові зв'язки щодо державно значущих політичних процесів і подій.
Загалом окрема людина (особистість), особливо молода, безпосередньо свідомо сприйняти таке складне явище, як держава, не може, бо таке уявлення зазвичай є значною мірою фрагментарним, нецілісним, воно існує у вигляді певного синкретного образу. Головним же чином таке уявлення набуває більш-менш цілісного характеру за умов політичної соціалізації особистості, оволодіння людиною досвідом попередніх поколінь.
За рахунок і на грунті громадянського менталітету виникають типові форми, моделі державно зорієнтованої, значущої поведінки людини, в якій тісно поєднуються особисті і державні інтереси. Саме таке поєднання - об'єктивна умова ефективності й розбудови національної держави.
Реальне розв'язання соціально-економічних, політичних, духовних та інших завдань у суспільстві, тобто реалізація національних інтересів видаються максимально можливими за умови врахування, особливо в процесі формування національно свідомої особистості, менталітету нашого народу.
Як відомо, поняття "менталітет" пов'язане з відповідним психічним складом розуму людини, її душевним складом і станом, напрямом і способом мислення або характером роздумів, духовним світом в цілому. Тобто, коли ведуть мову про ментальність, то мають на увазі відповідну інтегральну характеристику психологічного життя людей певного історичного часу (періоду). Зрозуміло, що саме своєрідність, неповторність бачення людьми навколишньої дійсності перш за все і обумовлює специфіку їхніх реакцій та поведінки.
Ментальність притаманна як окремій людині, так і досить великим соціальним групам (класам, націям, етносам), і пов'язана вона з багатьма умовами суспільного буття конкретної етнічної спільності. До того ж ментальність не є однозначною, незмінною. Скоріше навпаки, за всіх більш-менш сталих характеристик ментальність - явище певною мірою суперечливе. Так, ведучи мову про ментальність народу загалом,
М. Грушевський зокрема вказував на те, що український народ у порівнянні з російським є народом більш проєвропейським, зорієнтованим на західну культуру, тоді як російський - просхідним, проазійським.
На сьогодні, враховуючи своєрідність української ментальності, надто актуальним є питання своєрідного очищення масової свідомості від залишків шкідливих рудиментів комуносоціалістичної, тоталітарної ідеології. Це надто складний, неоднозначний і суперечливий процес.
Суспільство, сім'я, школа, громадськість у будь-якій країні і за будь-яких умов їх фукціонування неодмінно ставлять перед собою завдання виховати людину-громадянина, тобто особистість з певним набором рис, якостей, характеристик, яка вміє жити спільно з іншими, дотримуючись побудованих на історії, традиціях, надбаннях своїх попередників норм співжиття, що склалися на національному грунті.
Саме громадянськість щонайчастіше пов'язана з державністю - вони тісно взаємодіють і не існують одне без одого.
Вільний розвиток особистість має лише в правовій, демократичній державі, де існує високорозвинуте громадянське суспільство. А тому природно і єдино вірно, що незалежну, самостійну і справді демократичну українську державу можуть розбудувати лише її палкі патріоти, національно свідомі і національно налаштовані громадяни, об'єднані у спільноту національною ідеєю - ідеєю незалежності і соборної державності.
Підсумуємо сказане.
Перше. Будувати державу без ідеології, без визначення, захисту й утвердження національного інтересу - справа пуста й даремна.
Друге. Національні інтереси є не лише певною системою духовно-моральних цінностей, пов'язаних з історією, національними традиціями, культурою. Це життєвоперетворюючі, спонукальні до конкретної державотворчої діяльності реальні стимули, без яких неможливо ні сформувати національно свідому особистість, ні розбудувати і зміцнити національну державу. Цим і маємо нині об'єктивно керуватися в розбудові української держави.
Література:
Національні інтереси як основа формування державності: теоретико-методологічні засади (М. Ф. Головатий ) // Український соціум. - 2003. - № 1 (2). - C.86-95
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве