WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Національні інтереси як основа формування державності: теоретико-методологічні засади - Реферат

Національні інтереси як основа формування державності: теоретико-методологічні засади - Реферат

церкви, а церкви - у діяльність держави, Україна спроможна забезпечити гармонізацію державно-церковних відносин, утвердження в українському суспільстві громадянського миру й міжконфесійної злагоди, зміцнити довіру між державою та релігійними організаціями.
За рокинезалежності значно помітнішим стало те, що національні інтереси багато в чому визначаються особливостями духовно-релігійної самоідентифікації українця, особливо на тлі такого могутнього консолідуючого чинника, активного носія державницької ідеології, суспільної моралі та культурного прогресу українського народу, яким є християнська віра. Це природно, оскільки історично людина завжди ідентифікує себе не лише за індивідуальними, статевими, родовими, етнічними, культурними, державними, національними, моральними, але й за релігійними ознаками. Процес такої ідентифікації не простий, оскільки Україна - це багатоконфесійна держава, у якій нині діє понад 27 тисяч різноманітних релігійних організацій, що представляють понад сто церков, конфесій, напрямів та течій, та й помітними є зарубіжна релігійна експансія, вплив на духовні процеси в Україні місцевих представництв новітніх, нетрадиційних релігій і культів, чого не можна не враховувати.
За цих обставин формування свідомості громадян, особливо молоді України, постає як складний, часто досить суперечливий процес. Отже, невід'ємним принципом українського державотворення була і є наша національна самодостатність і в духовно-релігійній сфері.
Свобода світогляду й віросповідань загалом є найважливішим критерієм і обов'язковою, вкрай необхідною умовою творення демократичної держави. Права і свободи громадянина (особистості), які проголошені й закріплені в Конституції України, як відомо, не лише непорушні й невідчужувані. Вони є пріоритетними по відношенню до державної влади, оскільки визнані як природні, а не кимось дані. Ніхто не може позбавити людину права на гідність, на свободу думки й волевиявлення, на сприятливе навколишнє середовище.
Саме це принципове положення, що міститься в Основному Законі нашої держави - Конституції України - і ставить державу, владу перед необхідністю не лише діяти в інтересах людини, але й діяти виходячи із особливостей, характеру цих інтересів. Відтак можна вказати на декілька принципових положень, пов'язаних з національними цінностями й інтересами взагалі:
а) національна держава, допускаючи і створюючи умови для вільного волевиявлення громадян, між тим зобов'язана створювати і відповідні умови для такого волевиявлення. Це те, чого маємо вимагати від держави;
б) національні цінності, інтереси в державі, яка є етнонаціонально єдиною, має відстоювати й захищати передусім держава, оскільки це корінна, природна потреба громадян цієї держави.
Щодо суто молодих громадян, то беручи до уваги, що вони лише формують себе, як громадяни, знаходяться в складному, проте обов'язковому процесі соціалізації, то держава по відношенню до них має виробити й реалізувати специфічну державну молодіжну політику, одне з провідних місць у якій належить національно-громадянському вихованню, формуванню в молоді кращих рис громадян своєї, національної держави.
Безперечно, що формування національної та громадянської свідомості і громадянської позиції особистості має відбуватися за умови, що держава відмовляється від претензій на тотальне і єдино правильне знання про соціальну реальність, організацію життя людських спільнот. Діалог культур, цивілізацій, ідеологій має відбуватися й забезпечуватися, однак домінантою, визначальним компонентом для національних держав були й залишаються національні цінності та національна ідея.
За умов притаманного Україні політичного плюралізму, досить гострих суперечок, а то й політичної боротьби між різними ідеологіями та ідеологічними напрямами, дійсно гострим є питання пошуку ідеології, яка б максимально сприяла об'єднанню суспільства, у всякому разі ідеології, що несе в собі максимально позитивний, конструктивний потенціал, і до того ж спроможна утвердити міцний консенсус усіх політичних сил.
Звичайно, об'єктивно жодна з ідеологій ніколи стовідсотково не може навіть претендувати на те, щоб з усією повнотою відобразити широкий спектр соціальних інтересів і тенденцій розвитку суспільства. І все ж з-поміж існуючих у суспільстві ідеологій об'єктивно виражати загально національні інтереси може саме та, що за своїм характером найбільше відповідає історичним традиціям, установкам і сповіданням більшості громадян даної держави. Зрозуміло й інше - така ідеологія не може бути обрана державою штучно, на вибір, оскільки між суспільною ідеологією й державною ідеологією ніколи немає і не може бути тотожності, абсолютного збігу.
Первинною, визначальною була й завжди залишається суспільна ідеологія (та, що становить дух, неповторну особливість, характер даного народу), а вторинною - загальнодержавна, загальнонаціональна ідеологія. Тобто остання є більш універсальною і саме завдяки їй - через політику, передусім, соціальну, через економіку і завдяки їй утримується необхідна стабільність держави, забезпечується її інтенсивний розвиток.
Далі. Уся історія й культурна традиція українства підтверджує, що найбільш притаманною для становлення самостійної української держави була й залишається національно-консервативна ідеологія. Саме вона завжди є осердям соціального інтелекту, розсудливої, зваженої суспільної гармонії, наріжним каменем конкретних національних культури, традиції, звичаїв і правил співжиття. Саме національний консерватизм передбачає не просто впорядкованість, поміркованість соціальних реформ, експериментів, перетворень. Він запобігає і протистоїть спрощеним і відверто руйнівним проявам і наслідкам дії радикалізму, фундаменталізму і глобалізації. Саме завдяки національному консерватизму, що поєднує свободу з порядком і відповідальністю, маємо змогу протистояти прискорено інтенсивному процесу глобалізації, що відверто загрожує існуванню націй, їх унікальним рисам і якостям. Національний консерватизм бачить історію, історичний процес не інакше як органічну єдність минулого, сучасного і майбутнього, що без пояснень, є великим позитивом для українського народу, його складної і багато в чому суперечливої історії.
Ідеологія національного українського консерватизму дає змогу найповніше усвідомлювати сутність української національної ідеї, основний зміст якої полягає в тому, що всі громадяни України становлять великий український народ, який прагне у власній державі створити умови життя, гідні споконвічних сподівань його предків побудувати спільне життя на засадах соціальної злагоди і загальногромадянської моралі.
Врешті, за багатьох об'єктивних обставин, саме ідеологія національного консерватизму може бути дійсно тією платформою об'єднання й налагодження співпраці усіх політичних сил в ім'я творення національної, самостійної,
Loading...

 
 

Цікаве