WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Національні інтереси як основа формування державності: теоретико-методологічні засади - Реферат

Національні інтереси як основа формування державності: теоретико-методологічні засади - Реферат

економічних умов існування даної країни, держави, ними ж і детермінуються [3].
Національну самосвідомість не можна розглядати як щосьоднозначне, однорідне. Як зазначає Г. Касьянов, "у багатонаціональних державах трапляються ситуації, коли національна свідомість - як на особистому, так і на колективному рівні - має складну структуру, поєднуючи декілька лояльностей" [3, 292].
Самі по собі національні інтереси не є чимось штучним, виокремленим з будь-якої однієї сфери життя суспільства, особистості. Вони - інтегративні, виступають і проявляються комплексно, у взаємовпливах і взаємозв'язках. При цьому вирішальне значення у формуванні і практичній реалізації національних інтересів все ж належить соціальній сфері, а в ній безпосередньо - освіті й вихованню, науці, культурі, організації дозвілля, відпочинку та оздоровленню громадян, національній та етнонаціональній політиці.
Вкажемо на особливості такої політики, що мають якнайповніше виявлятися у стратегії державотворення взагалі.
1. Національні інтереси в системі освіти й виховання.
Всупереч та на противагу загрозливим процесам глобалізації людство все ж помітно змінює орієнтації свого розвитку в бік демократії, піднесення гідності й гуманістичних засад розвитку особистості, її духовного та культурного збагачення, забезпечення національної самоідентифікації.
Особливо яскраво це проявляється в розробці та здійсненні сучасної системи національної освіти в Україні. Так, у "Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті" зазначається, що така освіта має національний характер, "грунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності".
Це концептуальне положення обумовлює зміст освіти, її заставничі засади. Освіта в сучасній Україні, базуючись на основі педагогічної спадщини Київської Русі, доби українського козацтва, світоглядної парадигми Володимира Мономаха, Петра Могили, Григорія Сковори, Тараса Шевченка, Івана Франка, Григорія Ващенка, Василя Сухомлинського та багатьох інших видатних фундаторів української педагогіки має утверджувати саме українську національну ідею, сприяти всебічному розвитку українського народу, збагаченню його духовного потенціалу.
Невід'ємною складовою всієї системи освіти України є національне і громадянське виховання, в основі яких мають бути принципи гуманізму, демократизму, єдності сім'ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь.
Здійснюючись у процесі всього часу навчання дітей та молоді, національне і громадянське виховання мають сприяти якомога повнішому набуттю молодими громадянами необхідного соціального досвіду, успадкування кращих духовних надбань нашого народу в поєднанні з подібними надбаннями інших народів, формуванню високої культури міжнаціональних взаємин, формуванню в юнаків та дівчат кращих особистісних рис громадян української держави, високої загальної культури й духовності.
2. Національні інтереси у сфері науки і культури.
Попри всілякий песимізм, Україна має достатньо великий науково-технічний, технологічний, інноваційний потенціали, велику когорту вчених, талановиту молодь. Постає лише питання про ефективне використання цього потенціалу, що своєю чергою має сприяти подоланню наслідків економічної кризи, забезпечити необхідне матеріально-технічне піднесення, перехід вітчизняного виробництва на справді інноваційний шлях розвитку, на випуск високотехнічної, конкурентоспроможної на світовому ринку вітчизняної продукції.
За багатовікову історію український народ як творець національної та активний співтворець світової культури нагромадив величезні духовні багатства. Це видатні пам'ятники трипільської та скіфської культур, княжої доби й українського бароко, творча та філософська спадщина сотень відомих українських істориків, філософів, літераторів, художників, мистецтвознавців, діячів театру й кіно, досягнення знаних митців сучасності. За нинішніх умов маємо робити все можливе, щоб зберегти і примножити духовні скарби, надбання української культури, а завдяки їм забезпечити цілісність культурно-національної ідентичності України, її народу як активного співтворця загальносвітової духовності й культури [6].
Творення єдиного загальнонаціонального культурного простору, забезпечення самоцінності, незалежності культури й мистецтва в усіх їх численних проявах, збереження багатющої національної культурної спадщини, забезпечення свободи творчості, найширшого доступу громадян, особливо молодих, до культурних надбань виступає як цілісний консолідуючий фактор становлення та зміцнення української національної державності.
Важливим фактором консолідації суспільства, формування активної громадянської позиції особистості була і є мовна політика як система поглядів, принципів і пріоритетів у діяльності держави, її структур з тим, щоб державна українська мова змогла реалізувати свою дійсно державотворчу, консолідуючу роль, утверджуватися як основний засіб функціонування українського суспільства.
3. Національні інтереси в галузі охорони здоров'я, організації дозвілля й відпочинку.
Духовно й матеріально багатою, спроможною на повноцінне й активне життя може бути лише здорова людина. Тому збереження і зміцнення здоров'я, створення здорових умов життя і праці людей завжди має бути в центрі державної турботи, її соціальної політики. Скільки б ми не говорили про щось інше, людський фактор державотворення був і залишається визначальним.
Стратегію української держави в справі забезпечення охорони здоров'я, організації змістовного дозвілля й відпочинку складають розвиток людського та соціального потенціалу; значне покращення демографічної ситуації; удосконалення медико-санітарної культури населення; поліпшення безпосередньо медичного обслуговування; удосконалення інфраструктури, поліпшення організації сфери дозвілля й відпочинку.
4. Національна та етнонаціональна політика як основа національних інтересів.
Загальнодержавна стабільність, мир і злагода, дієві міжнародні взаємини і співробітництво, відсутність міжетнічних конфліктів забезпечуються цілісністю національної та етнонаціональної політики. Досягти такої ситуації можна в разі оптимального врахування інтересів і потреб, створення сприятливих умов для розвитку української нації, корінних народів і національних меншин України тощо.
5. Національні інтереси і релігійне середовище.
Цій дилемі до останнього часу не надавалось потрібної уваги. Тим часом важливою складовою утвердження високої духовності в суспільстві є саме релігійне середовище. Політика держави у сфері релігійного життя базується на тісному поєднанні інтересів держави, суспільства й церкви, становлення моральності, високої духовності громадян. Послідовно дотримуючись цивілізованих методів регулювання державно-церковних відносин, принципів невтручання держави в безпосередні внутрішні справи
Loading...

 
 

Цікаве