WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Молодіжний рух як об’єкт і суб’єкт реалізації молодіжної політики - Реферат

Молодіжний рух як об’єкт і суб’єкт реалізації молодіжної політики - Реферат

с.325].
На думку автора цієї роботи, заслуговує на увагу точка зору дослідника молодіжного руху В. Головенька, який прирівнює молодіжний рух до своєрідної політичної системи такої специфічної категорії суспільства як молодь. Дослідник стверджує: "... молодь, як й інші соціальні групи, виявляє свою активність через свій суспільно-політичний рух, який, враховуючи особливе місце молоді в структурі суспільства, присутність молодіжної політики практично у всіх формах політичної і соціальної організації, є більш складним у порівнянні зі своїми аналогами, багато в чому подібний до політичної системи суспільства в цілому.
На порівняння молодіжного руху з політичною системою наштовхує і такий логічний ряд: молодь - це дуже специфічна, важлива соціальна група в стуктурі суспільства, яка є й об'єктом, і суб'єктом його молодіжної політики; політична система, за визначенням сучасних політологів, - це одна із форм соціального руху матерії, пов'язана з особливою формою діяльності людей - політикою. То ж напрошується висновок, що, здійснючи молодіжну політику, суспільство повинно мати певний механізм, систему, з допомогою якої воно її розробляє і реалізує. Такою системою і є молодіжний рух" [9, с.18].
На думку В. Головенька, молодіжний рух, як і політична система суспільства в цілому, щонайменше включає в себе такі три підсистеми: інституційну або організаційно-інституційну (це державні та громадські структури, які розв'язують проблеми молодіжної політики); регулятивну або нормативну (це законодавство стосовно молодіжного руху і програмні та статутні документи самих організацій); комунікативну або інформаційну (це молодіжні засоби масової інформації, інші молодіжні видання).
Проте автор цієї статті вважає, що з політологічної точки зору найбільш досконало суть молодіжного руху відображає Є. Косенко, стверджуючи, що "під молодіжним рухом, як правило, розуміють масову організовану соціально-політичну активність, яка направлена на реалізацію як специфічних вимог і цілей молодого покоління, так і цілей інших громадських груп, об'єктивні інтереси яких відповідають інтересам молоді. Організована політична активність проявляється у формі участі молоді в широких соціальних рухах. Вузькоцільові рухи звичайно мають чітко обмежену молодіжну базу і спрямованість на відбиття безпосередніх інтересів молоді. Зазнаючи впливу провідних політичних рухів і партій, вони, разом з тим, являють собою самостійні ідейно-політичні утворення. До таких рухів можна віднести, наприклад, рух школярів і учнів вузів за академічні права, різного роду виступи під прапором культурних перетворень. Вузькоцільові рухи являють собою необхідну і важливу форму боротьби молоді за свої соціально-економічні інтереси і одночасного залучення до політичної боротьби" [24, с.87].
Ми поділяємо точку зору В. Куліка, Т.Голубоцької та О.Голубоцького, які вважають, що у молодіжному русі наявні як масова організована соціально-політична активність (у вигляді організованої - в громадські організації, творчі спілки тощо - молоді та неформальної самоорганізованої молодіжної ініціативи, іноді "молодіжної субкультури"), так і вузькоцільові рухи, які взаємно доповнюються [4, с.66].
Отож, як висновок, ми підкреслюємо, що молодіжний рух - це не лише громадські молодіжні та дитячі об'єднання, а набагато складніше явище. Він, як мінімум, складається з організованої молоді, яка юридично оформлена у свої громадські об'єднання, та неформальної самоорганізованої молодіжної ініціативи, "молодіжної субкультури", які взаємно доповнюються.
До організованої частини молодіжного руху ми відносимо: молодіжні партії, молодіжні секції, філії, "крила" при "дорослих" громадських об'єднаннях, партіях; громадські молодіжні організації (союзи, спілки, асоціації, рухи тощо), які можуть бути різними за назвою, за масштабами діяльності, але повинні обов'язково мати чотири головні ознаки: офіційно оформлене членство (причому, воно може бути у різних формах: видачі членських квитків, нагрудних значків тощо); участь членів об'єднання у створенні його матеріальної бази, у т.ч. шляхом сплати вступних і членських внесків; участь у самоуправлінні об'єднання; наявність статуту об'єднання, інколи програми чи іншого програмного документа; різноманітних громадських молодіжних та дитячих фондів; любительські клуби за інтересами, що різняться як за напрямами(культурологічні, спортивні тощо), так і за формами діяльності; релігійні молодіжні об'єднання, тощо.
До неформальної самоорганізованої молодіжної ініціативи ми відносимо ті молодіжні об'єднання, які не мають чітко вираженої організаційної структури, програмних документів або, як їх іще називають, "неформальні групи", "молодіжні субкультури". При цьому ці формування необхідно оцінювати не так, як це робилося у другій половині 80-х років, коли "неформальними" називали майже всі молодіжні об'єднання окрім комсомольської та піонерської організацій, а виходити із соціологічного визначення цього поняття: "неформальна група" - це група людей, яких пов'язують особисті, не закріплені організаційно і не оформлені юридично зв'язки". Сюди можна віднести, зокрема в Україні, такі типи молодіжних субкультур: романтико-ескапістські субкультури; релігійно-містичні субкультури; гедоністично-розважальні субкультури; епатажно-протестні субкультури; радикально-деструктивні субкультури; свавільно-самосудні молодіжні формування; гакери [25, с.131-134].
І хоча, за даними фахівців, нерідко у першій частині молодіжного руху перебуває набагато більше молодих людей, ніж у другій (так, наприклад, лише 2-3% української молоді перебуває в офіційно зареєстрованих молодіжних організаціях, а натомість понад 25% знайшло собі місце у неформальних об'єднаннях [26], автор статті все ж таки вважає, що серцевину, найбільш дієву частину молодіжного руху складають ті громадські об'єднання молоді, які зареєстровані та діють відповідно до чинного законодавства і у тісній взаємодії з державними органами, у першу чергу намагаються вирішувати важливі соціальні проблеми молодих людей, сприяють їх соціалізації у відповідних соціально-економічних умовах розвитку суспільства, його політичної системи, традицій, культури, тобто всього, що відрізняє це суспільство від інших.
Необхідно враховувати й те, що всі структури молодіжного руху на різних історичних етапах розвивалися не- однаково: певний час більш розвиненою формою молодіжного руху були його структури при "дорослих" формуваннях, на іншому відтинку часу на перше місце виходили молодіжні організації, інколи небувалого масштабу набував так званий "неформальний рух" тощо.
Розвиток молодіжного руху значною мірою визначається тим, як суспільство ставиться до нього, в цілому до молоді. Це проявляється зокрема в тому, наскільки розвинута система різноманітних державних структур, органів, діяльність яких націлена на вирішення молодіжних проблем. У кожному громадянському суспільстві, в правових державах, в цілому в світовій спільноті ці структури різні за формами і шляхами формування, але головне, що їх єднає - це формування молодіжної політики.
Важливим компонентом підтримки молодіжного руху є політичні і правові норми, що панують у суспільстві.
І на завершення необхідно ще раз підкреслити, що через свою громадську активність, у першу чергу через свої громадські об'єднання молодь не тільки створює умови для саморозвитку і самореалізації, а й активно включає себе в усі суспільні процеси з метою прогресивного поступу суспільства вперед. Отож можна сказати, що молодіжний рух є як суб'єктом, так і об'єктом здійснення молодіжної політики, важливою умовою поступального розвитку суспільства.
Література:
Молодіжний рух як об'єкт і суб'єкт реалізації молодіжної політики (В. В. Барабаш) // Український соціум. - 2004. - № 1 (3). - C.119-130
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве