WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Молодіжний рух як об’єкт і суб’єкт реалізації молодіжної політики - Реферат

Молодіжний рух як об’єкт і суб’єкт реалізації молодіжної політики - Реферат

с.56]. Проблеми здійснення державної молодіжної політики на регіональному рівні були досить глибоко вивчені і узагальнені М. Перепелицею [15]. Питання становлення молодіжного руху в нових політичних умовах стали предметом дослідження В. Головенька, О. Корнієвського [19].
Першим документом, який на державному, політичному рівні започаткував нову державну молодіжну політику в Україні, стала Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні", яка була прийнята як Закон України 15 грудня 1992 р. Слід зазначити, що ця Декларація виявилася настільки сміливою і прогресивною, що пізніше окремі її положення, іноді в дещо зміненому вигляді, перейшли і до Конституції України, інших законів та нормативних актів [18, с.57].
У Декларації, зокрема було зроблено визначення державної молодіжної політики: "Державна молодіжна політика - це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України" [20, с.23]. Саме це визначення як методологічний орієнтир ми й використовуватимемо у нашому дослідженні.
Узагальнюючи визначення молодіжної політики, які даються в законодавчих актах України, інших державних документах, в наукових роботах з цієї проблематики, можна дійти висновку, що вона є певною системою ідей, теоретичних положень стосовно місця, ролі та перспектив молоді у суспільстві, закріплених у законодавчих, нормативних актах, інших документах, а також діяльністю суб'єктів молодіжної політики щодо втілення цих теоретичних положень у реальність. Молодіжна політика здійснюється у суспільстві в усіх сферах життєдіяльності молоді як в її інтересах, так і в інтересах суб'єктів молодіжної політики. Суб'єктами її провадження є всі суспільні інституції, що взаємодіють безпосередньо чи опосередковано з молоддю, а також сама молодь, її громадські організації.
Таким чином, можна стверджувати, що молодіжна політика - це комплексне явище, яке є результатом практичної, науково-теоретичної, ідеологічної та іншої діяльності соціальних інституцій стосовно молоді. Її можна розглядати як інтегральну функцію багатьох змінних: діяльності держави, партій, громадських, релігійних організацій тощо.
Як на думку автора, поняття "молодіжна політика" дещо відрізняється від поняття "державна молодіжна політика".
Молодіжна політика - це діяльність усіх суспільних інститутів, у тому числі партій, громадських організацій, інших інститутів громадянського суспільства, з метою соціалізації молодого покоління, його інтеграції в суспільні процеси. Молодіжна політика включає в себе багато елементів і має складну структуру.
Державна молодіжна політика - це політика, діяльність держави, спрямована на молодь, на підростаюче покоління, це наявність законодавчо закріплених ідей стосовно місця і ролі молоді у поступальному розвитку суспільства, а також системи різноманітних державних заходів, що сприяють реалізації цих ідей.
Метою обох цих видів політики є створення необхідних соціально-економічних, політико-правових, організаційних умов і гарантій для соціального становлення, розвитку і вдосконалення як окремої молодої людини, так і всього молодого покоління.
Як видно з вищесказаного, своєрідністю здійснення як молодіжної політики в цілому, так і державної молодіжної політики зокрема є те, що молодь, її громадські об'єднання одночасно є як об'єктом, так і суб'єктом її здійснення.
Це випливає з місця молоді у суспільному житті. Як було заявлено на сороковій сесії Генеральної Асамблеї ООН, "молоді люди відіграють подвійну, з першого погляду, суперечливу роль: з одного боку, вони активно сприяють процесу соціальних змін, а з іншого, - стають його жертвами" [9, с.17]. Це вимагає від суспільства постійно приділяти увагу підростаючому поколінню, сприяти його соціальній адаптації.
У результаті цього молодь стає і суб'єктом, і об'єктом суспільних перетворень, здійснення молодіжної політики: по-перше, самі молоді люди з метою підвищення ефективності їх впливу на суспільне життя намагаються об'єднатися, зорганізуватися в громадські структури, неформальні молодіжні об'єднання і, по-друге, суспільство в ході реалізації молодіжної політики, завданням якої є створення необхідних соціально-економічних, політико-правових, організаційних умов і гарантій для соціального становлення, розвитку і вдосконалення як окремої молодої людини, так і всього молодого покоління, старається допомогти становленню, розвитку молодіжного руху як важливого чинника здійснення цієї діяльності.
Отож, молодіжний рух одночасно є важливим дієвим механізмом здійснення молодіжної політики. Не можна не погодитися з висновком І. Ільїнського: "Молодь знаходить суб'єктність в міру самоідентифікації, самоусвідомлення своїх інтересів, росту своєї організованості - від стихійного радикалізму до різноманітних типів і форм молодіжних рухів, об'єднань і організацій і перш за все громадсько-політичних. Плюралістичниймолодіжний рух, забезпечуючи розмаїття, взаємодоповнюваність та альтернативність його цілей, завдань, програм, кінець кінцем надає молоді можливість набути певну форму цілісності, єднання в різноманітності, оформляє його в певну суспільну силу, яка може впливати на суспільство в інтересах усього суспільства і самої молоді. Організованість - найважливіший гарант суб'єктності. Суспільство і держава повинні допомогти молоді організуватися, всіма засобами підтримати її об'єднання" [1, с,117].
Необхідно враховувати й те, що серед основних інститутів соціалізації підростаючого покоління саме громадським молодіжним і дитячим організаціям молоді люди виявляють досить високу довіру. Це зокрема підтверджує стан справ в Україні. Так, соціологічне дослідження, проведене Державним інститутом проблем сім'ї та молоді у травні 2000 р., засвідчило, що громадським молодіжним і дитячим об'єднанням "повністю довіряють" та "скоріше, довіряють, ніж ні" 28% молодих українців віком 14-28 років. У грудні цей показник підвищився до 37%, у червні 2002 р. - до 40%. Серед запропонованих у вересні 2002 р. для оцінки основних категорій громадських об'єднань найкраще були оцінені саме молодіжні та дитячі організації: їм висловили довіру 54% опитаних, тоді як жіночим організаціям - 43%, релігійним об'єднанням - 36%, профспілкам - 20%, а політичним партіям - лише 10% (21, с. 157-158).
Разом з тим, для того, щоб глибше усвідомити місце і роль молодіжного руху як суб'єкта здійснення молодіжної політики, необхідно краще визначитися з самими поняттям "молодіжний рух", оскільки у поглядах вітчизняних і зарубіжних науковців існують певні розбіжності.
Так, за радянської доби більшість спеціалістів молодіжний рух ототожнювали лише з комсомолом. Один з дослідників молодіжного руху А. Галаган дав цьому таку оцінку: "Такого поняття (поняття "молодіжний рух" - В. Б.) у науковому розумінні цього слова в радянському суспільствознавстві останніх 60 років просто не було. Фразеологічно, як словосполучення, "молодіжний рух" вживалося синонімом комсомолу. На протязі шести десятиліть адміністративно-командною системою було приписано вважати, що ніякого молодіжного руху немає і бути не може. Асоційоване безпосередньо з комсомолом поняття "молодіжний рух", таким чином, перестало бути самостійним поняттям, а перетворилося в ідеологізовану мічену карту" [22, с.101].
Існує думка, що молодіжний рух - це сукупність лише молодіжних організацій. Цього напряму дотримуються і деякі сучасні вітчизняні дослідники. Ними передусім вивчається саме та активність молоді, яка виражена в організаційній формі [23,
Loading...

 
 

Цікаве