WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСоціологія → Молодіжний рух як об’єкт і суб’єкт реалізації молодіжної політики - Реферат

Молодіжний рух як об’єкт і суб’єкт реалізації молодіжної політики - Реферат


Реферат на тему:
Молодіжний рух як об'єкт і суб'єкт реалізації молодіжної політики
Історичний розвиток суспільства значною мірою залежить від того, наскільки використовується такий дієвий чинник суспільно-політичного функціонування як молодь, її громадські організації. У всі часи та у всіх народів молодь була в авангарді громадських рухів, своєрідним каталізатором суспільних перетворень.
Розвиток молодіжного руху в сучасних умовах тісно пов'язаний з формуванням і становленням принципово нової державної молодіжної політики. Вона має здійснюватися в кожній країні на політичному, законодавчому, організаційному рівнях з урахуванням її можливостей - економічних, соціальних, культурного розвитку, історичних традицій, світового досвіду підтримки молоді. Цей досвід у першу чергу вимагає, щоб до процесу соціалізації молодих людей, вирішення їхніх соціальних проблем активно підключалася сама молодь, її громадські організації
Автор статті ставить за мету показати, що молодь, молодіжний рух повинні бути не лише об'єктом, але й активним суб'єктом реалізації молодіжної політики, що суб'єктність молоді у реалізації цієї політики проявляється, у першу чергу, через рівень розвитку молодіжного руху, що саме у молодіжному середовищі, передусім у його організованій частині - молодіжних громадських об'єднаннях - органи державної влади черпають додаткові ресурси для формування і провадження державної молодіжної політики, здійснення конкретних заходів, спрямованих на подальший розвиток країни.
Аналіз історіографії молодіжного руху, його ролі в суспільному житті, незважаючи на те, що він має глибокі корені, засвідчує, що вивчення більшості проблем його розвитку все ще знаходиться в зародковому стані. Відсутні грунтовні дослідження щодо комплексного дослідження процесу інституціалізації молодіжного руху, визначення місця і ролі молодіжних об'єднань у системі політичної організації суспільства. Причому як за радянських часів (попри те, що молодіжною, комсомольською проблематикою в колишньому СРСР займалося кілька тисяч дослідників, близько чотирьох тис. осіб захистили дисертації з молодіжної проблематики, щорічно в країні проводилися десятки регіональних, обласних і республіканських наукових конференцій, виходили сотні книг і брошур, тисячі статей про молодь [1, с. 655]), так і у сучасній українській та російській ювенальній науці, коли ледь не на пальцях можна порахувати дослідників, які проводять дослідження у цій сфері (так, наприклад, впродовж 1990-2000 років у Росії захистили дисертації з проблем молодіжного і дитячого руху лише 52 науковці [2, с. 19]). Серед сучасних російських дослідників проблем реалізації державної молодіжної політики, розвитку молодіжного руху можна виділити роботи І. Ільїнського, В. Лукова, А. Ковальової, В. Павловського, Ю. Волкова, В. Добренькова, Ф. Кадарії, І. Савченка, В. Шаповалова, О. Омельченко [3].
Серед невеликої кількості книг, дисертацій, статей, присвячених різним аспектам ціє теми, які вийшли в Україні, на особливу увагу заслуговує робота В. Куліка, Т. Голубоцької, О. Голубоцького "Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива. Дослідження" (2000). У ній вперше в Україні досить глибоко висвітлюється процес формування, становлення і фактори подальшого розвитку сучасного організованого молодіжного руху та неформальної молодіжної ініціативи в Україні другої половини 80-х - 90-х рр. ХХ століття [4]. Цікавими є дослідження В. Соколова, В. Рябіки, Ю. Поліщука [5].
Останнім часом дещо пожвавилася дослідницька робота щодо молодіжного руху на регіональному рівні. Зокрема заслуговують на увагу: "Молодіжний рух Києва: Інформаційний збірник" (2000), "Довідник молодіжних організацій Донеччини" (1998), "Реалізація державної молодіжної та сімейної політики в Одеській області через взаємодію з громадськими формуваннями (з досвіду роботи)" (2003), "Молодіжний громадський рух Києва" (2003). Низку інформативних збірників з проблем реалізації державної молодіжної політики видав у м. Дніпропетровську Є. Бородін [6]. Проте ці видання головним чином носять довідковий характер і не містять аналітичних матеріалів про розвиток громадського молодіжного руху.
На цьому тлі дуже вагомими є дослідження з проблем реалізації державної молодіжної політики, розвитку молодіжного руху, підготовлені протягом 1991-2003 рр. Державним інститутом проблем сім'ї та молоді. Найгрунтовнішими серед них є дослідження М. Головатого, В. Головенька, М. Перепелиці, О. Корнієвського [7].
Інформативний матеріал про становлення молодіжного руху та державної молодіжної політики в Україні на сучасному етапі міститься у відповідних розділах щорічних доповідей "Про становище молоді в Україні", підготовлених та виданих Державним інститутом проблем сім'ї та молоді за підсумками 1997-2002 рр., зокрема в щорічній доповіді Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 р.) "Нове покоління незалежної України (1991-2001 роки)", де подано узагальнюючий матеріал за десять років незалежності країни [8].
Крім того, впродовж останніх дванадцяти років в Інституті реалізовано низку науково-дослідних проектів з проблем молодіжного руху. Серед них: "Сучасні тенденції та генезис розвитку молодіжного руху в Україні" (1992), "Історичний досвід становлення та сучасні тенденції розвитку молодіжного руху в Україні" (1993), "Правова інституціалізація українського молодіжного руху: історія та сучасність" (1994-1995), "Генеза молодіжного руху України (особливості регіонального розвитку)" (1995-1997), "Особливості становлення та розвитку молодіжного руху в Україні на етапі формування нової державності" (1995), "Основні тенденції та особливості розвитку молодіжного руху в Україні за сучасної доби" (1997), "Молодіжний рух в Україні-2002 : Довідник" (2002).
У дослідженнях, проведених ДІПСМ спільно з іншими вітчизняними науковцями, зроблена спроба - як теоретично обґрунтувати нові підходи у вивченні молодіжного руху як важливого суспільного явища, та дати якнайширшу інформацію про процес інституціалізації молодіжного руху країни, про діяльність молодіжних і дитячих організацій, їх співпрацю з державними органами.
Отож необхідно підкреслити, що дослідження питань суті молоді як великої, важливої соціально-демографічної групи, характеру і особливостей молодіжного руху в реалізації молодіжної політики має велике теоретичне та практичне значення. З одного боку, вивчення українськими науковцями проблем історії та сучасного стану як у світі в цілому, так і в Україні зокрема, молодіжного руху, державної молодіжної політики, особливо конкретних її аспектів, перебуває в зародковому стані. Нечіткість уявлень щодо внутрішнього стану, організаційної структури молодіжного руху, відсутність домовленості щодо суті термінології, якою користуються в політичних документах, у наукових дискусіях, у публіцистиці часто призводить до неоднозначності, а інколи йпомилковості в його оцінках, дослідженнях місця і ролі цього складного соціального явища в житті суспільства.
З іншого боку, вивчення цих проблем, вироблення певних рекомендацій сприяє створенню умов для саморозвитку і самореалізації молоді, її включення у всі суспільні процеси з метою прогресивного поступу суспільства вперед.
Приступаючи до розгляду проблем молодіжного руху і державної молодіжної політики, маємо найперше визначитися з поняттям "молодь".
Згадане поняття досить різнопланово трактується в багатьох науках - філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо. Його узагальнений варіант, запропонований у енциклопедичних виданнях, визначає молодь у цілому як соціально-демографічну групу, виокремлену на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану і обумовлених ними соціально-психологічних якостей,
Loading...

 
 

Цікаве